Танец за городом

Please, there's been a misunderstanding.

The woman who had me arrested

did not pay me a wage for seven years.

She is not to be trusted.

I am not the magistrate, sweetheart.

Can you send word

to someone for me, please?

Alfie Barrow. He works under

the new Lady Penwood at Penwood House.

Your working friend,

or anyone who might speak on your behalf,

besides the fact

that they are unlikely to be believed,

if the lady who sent me after you

has anything to do with it,

she will make sure anyone who

does speak for you faces personal ruin.

So, I can send for anyone you want,

but you had better make sure

you're well worth the trouble to them.

No, you are right.

Take the blanket.

If you are convicted,

it's life behind bars… at best.

Dearest members of the ton,

Her Majesty the Queen honors you

with her generous invitation

to attend the event of the season.

It shall be,

as all balls thrown by your Queen are,

the grandest night of the year.

Full of spectacle, glamour,

delights, that sort of thing.

Your presence is requested.

Your style is required.

Your absence, without reason,

will be noted.

The season offers some hope, at least.

With us in mourning,

at least we will not be expected

at the Queen's ball.

- Apologies, I was simply trying to…

- Of course. I am relieved.

Avoiding events was one of my and John's

most favorite shared activities.

Oh, yes. Do note that this is an event

in honor of Lady Agatha Danbury.

She has chosen to depart

from London to go…

elsewhere.

Mmm.

Does it not seem a slight to Lady Danbury?

This part of the text is so small,

I can hardly read it.

Now that the Queen does not have

Whistledown to antagonize,

perhaps she has shifted her animosity.

Do you know anything, Rae?

About Lady Danbury and the Queen?

I cannot say that I do.

No.

Of course you do not.

Oh!

Rae is a good housekeeper.

Just because you miss Varley does not--

Miss Varley?

Where would you get such a strange idea?

I do not think of her.

I have considered leaving every morning,

until this one.

The dowager was rather pleasant

upon waking.

That is because she had that former maid

of hers apprehended last night,

and at this very moment,

I believe Lord Stotter may be behind

these doors about to propose to Miss Li.

Yes!

Yes, yes, yes!

My wife to be, then.

I shall see you soon,

and with luck, every day after that.

You have surely

made the match of the season!

- Look at my ring!

- Congratu--

You must begin planning

what you will wear to the Queen's ball.

Surely the perfect place

to announce your betrothal.

Where are you going, Mama?

To the jail, naturally.

Do you not know? I heard you were

quite helpful in guiding Mama to Sophie.

Rosamund!

Did you have Sophie arrested?

A thief should not evade justice.

Sophie is not a thief, Mama.

She was never anything but good to us.

I do not wish to hear from you

on this matter any further.

I shall return soon.

You have done very well, Rosamund.

Are you not going to congratulate me?

Congratulations, sister.

- She is where?

- It is my fault.

I thought her a thief and helped

the Dowager Lady Penwood find her.

But Miss Posy made it clear

I was gravely mistaken.

This Sophie worked in this house when

it was under the dowager's oversight, yes.

But does she have any family?

Less words, please.

I know who we should speak to.

Oh, is that an automated roasting spit?

These two have

a most urgent matter to discuss with you.

Perhaps you could let Hyacinth

show you her ribbon collection.

- She's made quite a few additions lately.

- It is not so impressive.

I am thinking I might delay

going to Eton for some time

to spend time with you, Fran.

No, please do not do that.

I am so grateful to all of you

for your support

and attention, but, um…

I believe that your sister

would like us all to act normally,

if only for a time.

Yes. Thank you.

Perhaps we could…

talk about someone else instead.

- How are you, Mother?

- Oh!

- How is your friend, Lord Anderson?

- Lord Anderson? Well, he… he… well…

Mother, I need to speak to you

about Sophie.

Oh.

Uh…

Forgive me for interrupting.

Francesca, um…

Um… Impressive or not,

I should like to see

that ribbon collection.

Come along. You as well, Gregory.

Did you ask her?

- Ask her what?

- Ask who?

- No, she had gone before I could find her.

- Do you know where she's going?

- Excuse me, my lady.

- Who are we speaking of?

Sophie. She has gone to the Americas.

I tried to catch her ship,

but there were two leaving.

- And I could not find her in the crowd.

- You chased Sophie to the docks?

- What is going on exactly?

- Your brother is in love with your maid.

Only she has left us in the middle

of the night without saying goodbye.

Ma'am.

- What?!

- Please do not write about this.

- I am no longer Lady Whistledown.

- I cannot lose her to the Americas.

I need to know how

one might charter a boat.

If she just left this morning

there may be time.

Will you all be quiet a moment?

Please.

Hazel has something to tell you.

I am so sorry to interrupt,

but I have good news and bad news.

The good news being,

Mr. Bridgerton will not be needing a boat.

Whoa. Whoa.

Someone is here to see you.

Hello, Sophie.

How rude.

You should be grateful a lady has

even come to such an undesirable place.

Especially as I have come to help you.

- Help me?

- Yes. I want to be generous.

You could avoid a trial,

your public humiliation,

any possible damage

to the Bridgerton household

for harboring you.

How?

A confession, of course.

It would make all this far easier

if you admit you impersonated someone

you are not, that you stole from me.

- I did not.

- You did.

You have stolen everything from me.

And I will not give you what is left

by confessing to make your life easier.

You have always made poor choices.

At least now

you shall get what you deserve.

Guard! I am finished here.

This will not go well for you.

Without any witness

to speak on your behalf,

and based on the sworn testimony

of the Dowager Lady Penwood…

Sir, please…

Miss Baek, I must remind you

that you are not to speak.

At this time,

I have no choice but to sentence you--

Sir! I must ask you

to release this woman at once.

- What is the meaning of this?

- Who, sir, are you?

Benedict Bridgerton, son to the late

Viscount Edmund Bridgerton

and brother to

the Viscount Anthony Bridgerton.

And brother to the Duke of Hastings.

Mr. Bridgerton is a second son.

The girl is accused

of stealing from a countess.

You besmirch my honor

over a pair of shoe clips?

They must've been tremendously valuable.

Sir, Miss Baek has been in my employ

for months now, and we can attest,

based on her character, that these charges

are certain to be unfounded.

- They are certainly not.

- Do you have any proof?

Please, I urge you all to maintain decorum

and act in accordance

with your rank and dignity.

Lady Penwood,

if this family were willing

to pay you the cost of your shoe clips,

would you retract

your accusations against Miss Baek?

Yes, we are happy to pay.

That will be insufficient,

as she also stands accused

of impersonating a lady,

a lady in a silver dress

at the very masquerade ball

held by the Dowager Lady Bridgerton.

I will have justice!

Then we need time

to mount a defense for Miss Baek.

What kind of defense can there possibly be

except that she has clearly clouded

Mr. Bridgerton's judgment by seducing him?

I did no such thing.

How dare you imply that my son is--

Order! I will have order!

Magistrate Burton, we will provide

Miss Baek with a barrister.

Until then, I wonder if you would be

so kind as to save me from distress.

She is a ladies' maid in my employ,

and I cannot manage without her services.

I must beg for your aid.

Might you release her into my custody

until things are set to rights?

We would be so grateful

that you indulge my poor mother.

I will release Miss Baek on bail,

on condition that she remain

in the Bridgerton household,

and you will guarantee

she does not leave such household.

But might I suggest,

talk with one another.

Unless you are able to reach

an agreement amongst yourselves,

we will meet again in a week's time

to determine Miss Baek's fate.

There is to be no agreement.

- She is going to prison.

- Oh, we shall see about that.

What do you think the Queen will say

when she finds out you harbor a criminal,

one you allowed

to step outside her station

and seduce your son?

Do you think she will allow you

to remain in society?

Shall we find out?

I cannot thank both of you enough.

I am grateful, but you should not

have gone to the trouble.

I will not hear of it.

Why did you not send word to us?

Would the constable not let you?

No, I thought perhaps

I had done enough to push you all away.

Escaping in the night as I did,

I did not wish to burden you further.

Well, it is a good thing we were alerted.

You have a great many people

who care for you, Sophie.

I hope you see that.

Our trials are not over though.

If the Dowager Lady Penwood

does not win her case in court,

she may try to win it in public.

And if the Queen finds out

about your… attachment, well,

it could create a scandal so large,

even your leaving for the country

would hardly dampen the effects it might

have on your younger siblings' prospects.

There is no easy solution to that.

I am glad you are here

and safely with us, Sophie.

Welcome home.

Your room is all made up and ready,

but do let us know

if there is anything we have forgotten.

I do not understand. My room is

upstairs in the servants' quarters.

Not anymore.

Lady Bridgerton has informed us

that you are to be our guest

until all this with the trial blows over.

Or until you formalize

your attachment with Mr. Bridgerton.

- Why did you not say?

- They have no attachment, Hazel.

Though Lady Bridgerton has made it clear

that her son is not to cross this hall

to your room for any reason,

or you to his.

- Of course.

- I have eyes everywhere.

Come along, Hazel.

How long have you known?

I found your necklace

in my bedroom last night.

The Lady in Silver,

she wore this very same pendant.

I never wished to lie to you. I only…

I could not stand to think

of your disappointment

upon learning that the woman

you searched for all that time

would turn out not to be

an enchanting young lady, but…

me.

The very last thing I feel

knowing it was you is disappointment.

I've spent so much of my life

feeling alone in a crowded room.

I fell for you at the masquerade because

you saw me.

Just me.

What kind of a man would I be if I only

ever saw you as the Lady in Silver?

And yet,

all this time,

you did not believe

that I could handle the truth.

Perhaps because your love for me

is not what I thought it was.

Benedict.

Forgive me,

Mrs. Wilson has sent me to keep watch

and ensure that both of you

keep to your separate rooms.

I could use a lie-down.

We should hope at the very least

to keep Sophie out of prison.

I hesitate to ask something of you

so close to your departure,

but in a perfect world,

well, the Queen's blessing of their union

might protect us all from a scandal.

It is quite the fantastical tale.

Maid… gentleman… in love.

And perhaps too fantastical

for Her Majesty to accept.

Mm, the Queen has wagered a great deal

on Benedict's getting married this season.

It is unlikely

- Mm.

- But I am happy to try.

Also, I believe her father

to be of nobility.

Well, does that help our case at all?

Not if the mother was a maid.

Even if Sophie had not been relegated

to the position of maid herself,

the ton would never accept a gentleman

marrying a girl of illegitimate origins.

And I am afraid the best they can hope for

is to slip quietly away

to the countryside together.

I can delay my trip.

Stay, make sure that if any scandal erupts

that I am here to--

Agatha, no.

It is your time.

I appreciate you trying with the Queen,

but no.

No, you must go.

Violet Bridgerton…

I will miss you.

I will miss you too.

Very much.

May I help you, Miss Baek?

Sophie will do, John.

Did anyone call for me?

Mm, no.

No, I do not believe so.

You look handsome tonight, John.

Are you being quite serious?

Of course I am.

Because I have not been certain

if you are interested.

You do have something of a reputation.

That was all before I met you.

I thought perhaps…

I have been trying to figure out

how to sneak into yours as well.

I was furious

when you did not recognize me.

I know.

- I am sorry.

- I… I was furious at first.

But then I realized

it does not matter, Benedict.

You have shown me

a tremendous amount of love,

more than I have felt in a very long time.

And my inability to believe in it…

The only other person in my life

I was sure loved me was my father.

He was the sixth Earl of Penwood.

Richard Gun.

He promised he would always

take care of me, and I trusted that.

I trusted his love.

But after his death, it became clear

that I had been mistaken in both cases.

Is it because of him you became a maid?

He provided nothing for me in his will.

Araminta made that very clear.

Did you see this will for yourself?

No, I did not wish to be further crushed.

Sophie.

It is clear that woman despises you.

From the very day she met me.

What reason would you have

to believe her about your father?

I…

I do not know.

I simply believed her.

Believed that my father

would have forgotten me.

Believed that the love I felt in my head

was made-up from the beginning.

Believed that I should not expect you to

recognize me or love me or commit to me.

Sophie.

Of course I love you.

Do you believe me now?

I did not help. I should never

have asked you to be my mistress.

I am forever sorry.

Last night I came back here for a reason,

to ask you the question

I should have asked you all along.

Do not. Not now.

I have my family's blessing, Sophie.

Not with a trial hanging over us,

your family's reputation at stake.

Let us wait.

I love you.

I love you, Benedict.

Will you join me?

I cannot risk it yet.

Then we will not.

Turn around.

Mmm.

You do not have to do that anymore.

Miss Bridgerton,

I hope you are not cross with me.

Oh, I am positively outraged.

The most interesting thing ever to happen

in my home happened right under my nose,

and I was blind to it the entire time.

Good.

Because I would like to ask you a favor.

I would like your help

getting into Penwood House.

I am delighted you have come to call.

A little surprised,

but delighted.

I am all for putting the past in the past.

Yes, as am I.

Well, we do have a good many things

to discuss that should occupy us

for a good many minutes.

I am all ears.

I… had heard you repainted

with pink,

and I wanted to tell you

how splendid it looked. It is so…

you.

Alfie!

- What are you doing here?

- My father's will. I believe it--

I believe it is in the study.

Araminta is trying to put me behind bars,

and I must know what it says

before she succeeds.

H-- hmm.

You should sit

before you wear a line in that rug.

Apologies.

I know that Lady Danbury

was not optimistic,

but I am certain everything will work out.

We will find a way. We always do.

So…

Sophie was the Lady in Silver.

Well,

I think the Earl of Penwood's daughter

deserved to attend a ball at some point.

Mmm?

If we survive this chapter,

what if I cannot do it?

Moving, permanently to the countryside.

- Being a husband.

- Do you doubt your feelings for Sophie?

No, I doubt myself.

Why, Benedict?

Have I not been disappointing you

my entire life?

I am never disappointed in my children.

Oh well, maybe I have…

been hard on you at times,

but… there is a reason for that.

It is because in many ways

I was most like you as a child.

What do you mean?

Children have an easier time imagining

a ghost in a darkened hallway than they do

imagining their mother as a youth.

In fairness, I… I have mostly

forgotten that girl myself.

What was she like?

She was impulsive,

passionate,

wild, carefree,

filled with a burning desire

to experience all that life had to offer

and… and constantly wishing to do

the opposite of what her parents wanted.

Anthony is just like your father.

But you… you are my son,

through and through.

- What happened to her?

- Well, I…

I fell in love.

A love that made all my wild rebellion

grow quiet and still.

I did not need it anymore.

I was just happy.

That is what I feel for Sophie.

Then your love will make you capable

of anything you put your mind to.

I hope you have not left

that wild, carefree young girl behind.

She sounds delightful, in her own right.

She was.

It has to be in here.

Lily thought she saw you walking up.

I had to see for myself.

- Irma.

- Do you know where the key for this is?

We're looking for her father's will.

I have seen his lordship open that

with a key from this drawer.

Which one is it?

Your guess is as good as mine.

And will you be using this shade of pink

for your country estate as well?

Eloise, I find it most difficult

to believe that you came here today to

compliment my taste in colors.

Oh. Why?

I… Can a young lady not simply wish

to discuss the color pink?

I know why you are truly here.

You have finally succumbed to the mania.

The marriage mania.

It is clear you are at last imagining

what it would be like

to have a husband one day.

And you wish to know what it is like.

Oh…

Yes.

I am quite overcome with

the madness.

It was difficult last season

not having a shared dream

for the future between us.

I do understand your view of things.

How marriage steals

independence and liberty.

Mary Wollstonecraft and all that.

You read Mary Wollstonecraft?

You would not stop talking

about her last season.

And, uh… what else was I

supposed to do in Wales?

She has some good ideas, but the truth is,

she does not sufficiently value love.

It has the power

to change one's life, Eloise.

Yes.

I am starting to see that.

Well done.

This is the one.

"Richard Gun, the sixth Earl of Penwood."

He bequeaths an additional £4,000

to Araminta for every year she houses me.

Oh my goodness.

That's why she kept you on.

She was profiting off you.

Sophie.

What is it?

I can see that marriage

has been of great benefit to you.

At the very least, it has had the power

to give me the drawing room of my dreams.

It is quite an improvement

on Cowper House, is it not?

You never belonged in that house.

Or with your parents.

I should like to apologize.

All that business with you

nearly having to marry a man

three times your age last season…

I was far too

self-interested, really, to appreciate

how difficult that must have been

and how much your success

on the marriage mart mattered to you.

Thank you.

And all is well.

Everything has worked out

exactly as it should.

It has, indeed.

After all that,

the shoe clips turned out to be fake.

Hm!

Is this what passes for gossip these days?

I do not care about shoe clips.

Or maids.

No matter what I may think

of the Dowager Lady Penwood,

if the magistrate sees fit

to charge the girl, so be it.

The dowager

also means to impress upon Your Majesty

that this maid seduced a gentleman.

Benedict Bridgerton.

The most eligible suitor of the season.

- Seduced by a maid?

- Mmm.

Well, is it true?

No, it is not true.

She did not have to seduce him,

because he… loves her.

Against all reason and expectation,

they have formed an attachment.

She saved his life in the countryside,

and he fell for her

as she nursed him back to health.

A man once thought never able to commit,

moved by the simple grace

and beauty of a girl of humble origins.

Your Majesty, you were right all along.

Benedict Bridgerton

is ready for marriage after all.

It is unfortunate.

I was right all along, casting my wager.

Mmm.

But I will lose still.

Your Majesty.

Well, Benedict Bridgerton

cannot marry a maid, can he?

I had hoped we could make one

last great match together, Lady Danbury.

It is a shame for us to go out on a loss.

Tell me, Brimsley,

how is the ball coming along?

Extremely well, Your Majesty.

Wait! Slow down!

Got you!

What do you know about what is going on

with Benedict Bridgerton?

You've been spending a great deal

of time together this season.

What do you know?

You know something.

You have been withholding from me.

If you know

I've been withholding something,

then you have been withholding

something as well.

All I know, there is a lower-class girl,

someone he knows he should not be with.

It is a maid at Bridgerton House.

I overheard them. They are in love.

And the Dowager Lady Penwood

is trying to send her to prison.

This morning, I spent four hours helping

the Queen decide on florals for her ball.

Yesterday, there was a debate over

whether the Pomeranian should be shaved

to resemble lions.

- The day before that…

- Alice.

We can move to the country

if you are unhappy with your position.

No. No, we cannot.

One does not

simply walk away from the Queen.

And I do not wish to. But I wish

to do something of meaning, Will.

Lady Danbury helped the Queen

reshape our society.

I am… decorating.

I'm not even decorating. I am saying

yes or no while the servants decorate.

You and I,

we were given this life out of thin air.

And it has been wonderful.

And we are enjoying ourselves at last,

but I should like

to help others enjoy it as well.

If I involve myself

in trying to help this maid,

either it will finally

earn me the Queen's close confidence,

or it will ruin this family.

I should like to do it either way.

You have my full support, then.

She hasn't been gone that long, Benedict.

- Mrs. Mondrich.

- Good day.

Alice, unfortunately now

is not an ideal time.

Yes, I know. Lady Danbury

had little success with the Queen.

But I have an idea for another approach.

My mother and I have been

so worried for you.

Forgive me. The new Lady Penwood insisted

on Miss Bridgerton staying for tea.

How did it go?

I saw my father's will.

What is it?

My father…

he kept his promise.

Posy, Rosamund, myself.

He left us each an equal-portioned dowry.

He loved me.

Of course he did.

How could anyone not?

You are not going to prison.

The Dowager Lady Penwood stole your dowry.

That makes her a liar and a thief.

If she has not already spent it all,

I have a dowry.

It still does not make me legitimate

or an appropriate match for a gentleman.

I do not care about the money. I do not

care whether you are appropriate or not.

Mrs. Mondrich came to call.

She is one of the Queen's

ladies-in-waiting.

She has a plan to help us.

What is it?

We will have to find you a dress

because you are going

to the Queen's ball tomorrow.

It is a game for two.

Forgive me.

It is my family.

There is a scandal brewing.

A scandal?

Do tell.

Benedict, my brother,

is in love with a maid.

My family, we are all supporting them.

But everyone else in the ton will

surely be up in arms if they find out.

Which, I confess,

does feel rather trivial compared to…

Now is when you choose

to hold your tongue?

I am only surprised.

Your family is surprising.

I would not blame you

for distancing yourself from us, from me.

No. I meant surprising in a good way.

Love does not always look

how one expects, I imagine.

I am not one to judge

the happiness of others.

I am relieved to hear you say so.

I had hoped, if you were not concerned

by our continued association,

that you might consider

staying here in London

until a new heir is found.

- I am here.

- I know.

But I suppose I am feeling…

a suspense about

when you might leave again,

as you so rarely

stay in one place for long.

You are the only other person

who truly understands.

If you would like it, I shall stay.

It would mean a great deal to me.

I feel very close to you, Michaela.

As do I.

Look what one of the maids

helped me rescue from the bin.

Hm. Slightly rumpled,

but I think it gives it character, no?

You need not have bothered.

Ah. I take it you are

still planning not to debut.

I must say,

I think that would be a mistake.

You cannot be serious.

After you incessantly mocked my lessons--

In my defense…

they were extremely mockable.

I thought you would be thrilled.

Now you will not grow old alone.

We can be spinsters together.

As wonderful as that sounds,

I know it is not genuinely what you want.

It is all right to be frightened.

What happened to John, it is beyond awful.

It frightens me too,

more than I care to admit.

Some things are out of our control.

But what is in our control

is our ability to support one another

and ensure that we do not allow fear

to keep us from experiencing

something that could be truly special.

- Now you are a proponent of marriage?

- Proponent is far too strong a word.

But after spending a season by your side,

I can see that, on occasion,

marriage might have its advantages.

Companionship,

family,

a prime seat at a soiree.

And then, if not for

mother and father's marriage,

we would not all have each other,

which seems a rather large reward.

Most of the time, anyway.

I suppose your points have some merit.

Though if…

I am to one day find the right husband,

I think I should like

to get to know myself better first.

An excellent plan.

The season will not be the same

without you, Lady Danbury.

Well, I have no doubt you will

still find ways of enjoying yourselves.

You will be missed greatly.

By the Queen, most of all.

Hm. Well.

Here's to us.

Tonight is our night, Rosamund.

Let us greet Lord Stotter,

and then we shall speak to the Queen

and settle the matter of Sophie.

I can do this.

I can do this.

Are we certain we can do this?

Would it not be better to wait

until we see the magistrate?

It may be too late by then

if the dowager gets to the Queen tonight.

Mrs. Mondrich will arrange everything.

You will just have to tuck in close

as we sneak you in.

Hopefully, the last time.

Your party?

Violet Bridgerton.

The Dowager Lady Bridgerton.

Yes, plus three.

Something like that, yes.

So many children.

Bridgertons, come with me.

Wait, what are we meant to do now, then?

Well, it is strange not to be

at the very center of a scandal for once.

Mm. Let us enjoy it, then.

May I have this dance?

Miss Posy.

Miss Bridgerton.

Oh. No.

I am… I do not know if you know,

but I was not part of…

No, I… I assumed not.

I was simply greeting you.

Though perhaps I should not.

Your mother may disapprove.

But do not let her dictate what you do.

A friend of mine has a mother

not too dissimilar to yours,

and that friend has done

very well for herself now.

Truly?

You have the interest of Lord Barnaby.

He does ask me to dance from time to time,

but my mother's efforts are concentrated

on my sister this season.

Oh.

I should not let her dictate

the matters of my heart like that.

Lord Barnaby is most eligible.

And your mother and sister are occupied.

Go.

Very well.

Miss Posy,

will you at last accept

my offer of a dance?

Lady Penwood,

you are being summoned.

Am I being summoned by the Queen?

That was easier than I thought.

Come along, Posy.

Now.

Excuse me.

What is this?

I thought the Queen was to join us.

I believe you will be glad

she is elsewhere for the moment.

Sophie? Mama, what is she doing here?

Seven years.

Seven long years I spent

serving you in my own home.

I asked you the day you kicked me out

why you kept me so long,

and I know now

it was never out of any goodness,

but only because my father

promised you an extra stipend

for every year you kept me on.

But you were never meant

to keep me on as a maid.

- How do you know that?

- I saw the will.

And I also saw

that my father left me a dowry.

- Mother.

- Quiet, Posy.

Three equal parts.

One for Rosamund,

one for Posy, and one for myself.

Yet I venture to guess

that what you have promised Lord Stotter

is double what you have told Posy

she is to receive.

Doubled by the embezzlement of my portion.

Oh, this is preposterous. How dare you

accuse my mother of such a thing?

Eighteen thousand pounds.

What is yours?

Did you not believe my beauty and charm

were enough on their own to make a match?

You believed I needed 36,000 pounds?

This is all beside the point.

She stole from me.

I was the one who stole

the shoe clips, Mama.

It is not about the shoe clips.

The money for your dowry,

it was our money,

it should have been our money.

But you stole it from us.

You stole him from us.

My girls needed a father.

They needed his love.

I needed his love.

But instead you were there.

Araminta, he loved you too.

I saw it.

And you have the love of your daughters.

Both of them. Do not take it for granted.

Trust me, it serves no one.

Richard was a good man.

But he lived in a dream world.

He thrust his greatest mistake upon me

with no notice or warning

and left me to face the consequences

of harboring an illegitimate child.

I have done nothing

but try to protect both of my girls.

But Mama… we have never been

in jeopardy because of Sophie.

And I am tired of talking about her.

There is still the matter

of you impersonating nobility.

Oh that, I think, we can settle ourselves,

as you have committed a far greater crime.

Embezzlement of a dowry, dishonoring

the late earl's will and estate.

I will not go to prison.

If you ruin me, I will ruin her.

And vice versa.

It is simple.

We shall all agree to a more

mutually beneficial recounting of events.

It is a beautiful evening.

Yes.

Your Majesty.

Mrs. Mondrich. Are you quite well?

Your Majesty,

I have prepared something for you.

The maid Benedict Bridgerton

is in love with, she is here.

What do you mean she is here?

I've arranged for her to be here

so that you might see what is

between her and Mr. Bridgerton.

Because I believe

if you were to witness it in person,

you will see the love they share…

No, Mrs. Mondrich.

- Get her out of here.

- Oh, Your Majesty.

- Perhaps--

- Your Majesty.

I will not.

Once upon a time,

there were royals living in a palace

who wished for you to go away.

But you stayed.

And you are the most fascinating woman

to have sat on the throne

in a very long time.

You are a patron of music, of the arts.

You have zebras in your gardens,

and you love gossip.

You are a woman of many interests,

but you are missing the largest portion

of what is amusing in the world

by ignoring those

of the lower classes, because,

with all respect to you, Lady Danbury,

not every maid is humble

or graceful or simple.

The woman

Benedict Bridgerton is in love with,

a woman capable

of making that man settle down?

That woman is sure to be

full of vim and vigor.

A spitfire so full of life that she has

a countess setting foot in a prison

because she is

so obsessed with this woman.

Your Majesty, you are missing

all the good gossip.

Mmm.

- That is too far. I will not do it.

- You will.

And you'll retreat to your country estate

for the remainder of the season.

Well, Mr. Bridgerton.

I am told you are in love.

Yes, Your Majesty.

May I present Miss Sophie Gun.

Gun?

As in the late Lord Penwood?

She is the daughter of his cousin.

Were you not just saying how much

they resembled each other, Lady Penwood?

I was.

She spent most of her life in the country

and has only just come to town.

- I thought you said…

- I was mistaken, Your Majesty.

Do you speak?

Yes, Your Majesty.

Is what they say true?

That you are a relation of the late earl?

I can say with complete conviction,

Your Majesty,

that I am by birth and by education

a daughter of Penwood House.

You would have made a wonderful diamond.

Very well, then.

Was there something of interest

about shoe clips?

Uh, no, Your Majesty. I do not believe so.

I think there was.

But carry on.

We're cousins, then.

We are sisters.

I think young Violet

would be quite impressed by you today.

I think she would.

That was quite a risk you took.

Yes, Your Majesty.

You're lucky I went along with it.

Yes, Your Majesty.

Run along.

This game you're playing,

I will not be manipulated.

- You will not be.

- Did you hear?

Apparently Lord Stotter is not content

with Miss Li's now-inadequate dowry.

No. Stop it. No. Please.

Well, he has always been known

to be a fortune hunter.

Miss Li is not my favorite,

but I imagine the family rather needed

one of the girls to make

a match this season.

Something tells me all will be well.

Miss Posy.

Oh…

Varley! What are you doing here?

Oh, my lady,

forgive me for coming so late.

I hope you've not come to beg

for your position back, Varley.

Because if you have,

I'm afraid I must tell you

that we are more than satisfied with Rae.

No, certainly not.

I am headed to the country

for a new position.

And I have come for some of my things

before I leave town.

I left behind a few… books

in my rush to depart.

Did we not tease Penelope

about her reading together?

I do not remember

you picking up a single book.

Well, I also came for an apology.

I never got one.

An apology? From me? About what?

Well, for taking me for granted.

For treating me like family

and then working me like a dog

and paying me worse than that.

I think that is highly unfair. You will

not be getting an apology from me.

Very well.

Perhaps…

Perhaps I could… possibly be

apologetic about

one or two things.

Those, uh…

dresses that I offered you,

they were clearly out of season.

I should have found you something nicer.

Or paid you more.

That will do.

I forgive you.

Oh, Varley.

I have missed you.

Oh, I cannot begin to tell you.

That Penwood woman,

she made working here seem like a holiday.

I was only going to the countryside

because she came home tonight

in a foul mood and dismissed me.

- Dismissed you?

- Yeah!

What sort of a fool would do such a thing?

Well, we cannot have you

going to the countryside.

Oh, but you have Rae.

Yes, but…

it is a very large house.

Yes, he has formed an attachment,

Miss Sophie Gun,

a relation of the late Lord Penwood.

Miss Gun,

may I have your first dance?

You may, Mr. Bridgerton.

Was that not absurd?

It was a truly mad plan.

She is certainly full of new energy,

that Mrs. Mondrich.

Though I do not know if her plan worked

because she planned it well

or because of the sheer lack of a plan.

Well, she was right about one thing.

You do enjoy being amused.

Ridiculous.

It is the best thing to happen all season.

No. The best thing to happen all season

is that you are sure to win your wager

with Mrs. Bridgerton.

Ahh.

Oh, yes.

The bet shall be settled.

That was fun, Lady Danbury.

Hmm.

We have such fun together.

Yes, we do.

I will miss you.

Oh, bother.

I command these to stop.

To stop?

Shh…

How does it feel to be

officially recognized as a Penwood?

Strange.

But good.

Would you mind if I cut it short, then?

Because I would very much like

to make you a Bridgerton.

Oh.

Will you marry me?

Yes.

Yes, I will.

I am overjoyed at how things

have worked in your son's favor.

Oh, as am I.

The two of them can marry properly

and stay here in town now if they wish.

They are a legitimate pair

as far as anyone is concerned.

That is very good.

And now we may at last

make our announcement joyfully

and without concern.

Shall we tell your children tonight?

Is something the matter?

Um…

I, um…

It has been a rather eventful evening.

Are we not perhaps rushing things?

I do not see any reason we should delay.

Unless you see one that I am not aware of?

One I should be made aware of?

I have been hesitant

because of my children,

because of my late husband,

because of Francesca.

But today I came to understand

another source of my hesitation.

Which is?

I have been a wife

and a mother for so long.

I have lost perspective entirely

on who I was before that.

I'm only just starting to get reacquainted

with that part of myself,

my carefree, wild self, and…

I am afraid that if we are to wed,

then I would lose that opportunity.

And yet I do not want to lose you either.

I do not understand, then.

Would it not--

Could we not continue

as we are?

Seeing one another,

but still having our independence?

Violet, I want so much for your happiness.

But I want for my own as well.

Our time together has been a gift.

I want to share a life with you.

And I would wait if I believed

you may one day want the same.

- But I am starting to doubt that you do.

- Please, Marcus, please. I…

I care for you deeply.

I know. I feel that you do.

Dearest Gentle Reader,

are you perhaps feeling a little shock?

Have you seen Miss Stirling tonight?

Has she gone to bed already?

Did Miss Stirling not inform you?

- Of what?

- She has packed her belongings and left.

You thought I was gone for good…

…but far too much transpires

for this author to remain silent…

…and so we are reunited.

What are we doing?

I desire to dance with my betrothed.

Mm. You are rather skilled,

even with no music.

It is all the more remarkable

if you knew who my first dance tutor was.

I had so much to overcome.

It is assuredly

a reunion rooted in care and love…

I thought you were done with Whistledown.

I am. I am working on my novel.

Then who in the devil wrote this?

…though this time

with a very different author.

It is midnight.

Must you flee?

I can stay

as long as you like.

I was hoping you might stay forever.

But for now,

my new identity shall remain a secret.

Dear reader,

we are going to have so much fun.

I have some advice for you.

- More advice?

- Mm-hmm.

Even on my wedding day,

you must be the wizened firstborn brother.

In fact, the wisest thing I could impart

is never listen to me again.

Father would be so proud of you.

I know I am.

Whose wedding do you think

we will be attending next?

Oh, I do love a wedding.

All the best people in the same place.

As an attendee.

- Do you think you'll ever do it again?

- Me?

A wedding? No.

I have had my great love.

One time is enough.

Sophie.

Benedict.

Dearly beloved,

we are gathered together

here in the sight of God…

You may kiss your bride.

БРІДЖЕРТОНИ

СПАДЩИНА

БЕНЕДИКТ БРІДЖЕРТОН

[metal rattling and clinking]

- [lock opening]

- [door creaking]

Please, there's been a misunderstanding.

The woman who had me arrested

did not pay me a wage for seven years.

She is not to be trusted.

I am not the magistrate, sweetheart.

Can you send word

to someone for me, please?

Alfie Barrow. He works under

the new Lady Penwood at Penwood House.

Your working friend,

or anyone who might speak on your behalf,

besides the fact

that they are unlikely to be believed,

if the lady who sent me after you

has anything to do with it,

she will make sure anyone who

does speak for you faces personal ruin.

So, I can send for anyone you want,

but you had better make sure

you're well worth the trouble to them.

No, you are right.

Take the blanket.

If you are convicted,

it's life behind bars… at best.

[somber music playing]

[music fades]

[regal fanfare playing]

[Lady Whistledown]

Dearest members of the ton,

Her Majesty the Queen honors you

with her generous invitation

to attend the event of the season.

[pleasant music playing]

It shall be,

as all balls thrown by your Queen are,

the grandest night of the year.

Full of spectacle, glamour,

delights, that sort of thing.

Your presence is requested.

Your style is required.

Your absence, without reason,

will be noted.

[Michaela] The season

offers some hope, at least.

With us in mourning,

at least we will not be expected

at the Queen's ball.

- Apologies, I was simply trying to…

- Of course. I am relieved.

Avoiding events was one of my and John's

most favorite shared activities.

[both chuckle lightly]

[Lady Whistledown] Oh, yes.

Do note that this is an event

in honor of Lady Agatha Danbury.

She has chosen to depart

from London to go…

elsewhere.

[chuckles]

Mmm.

Does it not seem a slight to Lady Danbury?

This part of the text is so small,

I can hardly read it.

Now that the Queen does not have

Whistledown to antagonize,

perhaps she has shifted her animosity.

Do you know anything, Rae?

About Lady Danbury and the Queen?

I cannot say that I do.

No.

Of course you do not.

Oh! [huffs]

Rae is a good housekeeper.

Just because you miss Varley does not--

Miss Varley?

Where would you get such a strange idea?

I do not think of her.

I have considered leaving every morning,

until this one.

The dowager was rather pleasant

upon waking.

That is because she had that former maid

of hers apprehended last night,

and at this very moment,

I believe Lord Stotter may be behind

these doors about to propose to Miss Li.

- [Rosamund screams]

- [gasping]

Yes!

Yes, yes, yes!

My wife to be, then.

I shall see you soon,

and with luck, every day after that.

You have surely

made the match of the season!

- Look at my ring!

- Congratu--

You must begin planning

what you will wear to the Queen's ball.

Surely the perfect place

to announce your betrothal.

Where are you going, Mama?

To the jail, naturally.

Do you not know? I heard you were

quite helpful in guiding Mama to Sophie.

Rosamund!

Did you have Sophie arrested?

A thief should not evade justice.

Sophie is not a thief, Mama.

She was never anything but good to us.

I do not wish to hear from you

on this matter any further.

I shall return soon.

You have done very well, Rosamund.

Are you not going to congratulate me?

Congratulations, sister.

- She is where?

- It is my fault.

I thought her a thief and helped

the Dowager Lady Penwood find her.

But Miss Posy made it clear

I was gravely mistaken.

This Sophie worked in this house when

it was under the dowager's oversight, yes.

But does she have any family?

Less words, please.

I know who we should speak to.

[intriguing music playing]

Oh, is that an automated roasting spit?

[John] These two have

a most urgent matter to discuss with you.

Perhaps you could let Hyacinth

show you her ribbon collection.

- She's made quite a few additions lately.

- It is not so impressive.

I am thinking I might delay

going to Eton for some time

to spend time with you, Fran.

No, please do not do that.

I am so grateful to all of you

for your support

and attention, but, um…

I believe that your sister

would like us all to act normally,

if only for a time.

Yes. Thank you.

Perhaps we could…

talk about someone else instead.

- How are you, Mother?

- Oh! [chuckles]

- How is your friend, Lord Anderson?

- Lord Anderson? Well, he… he… well…

Mother, I need to speak to you

about Sophie.

[Violet] Oh.

Uh…

Forgive me for interrupting.

Francesca, um…

[hesitates] Um… Impressive or not,

I should like to see

that ribbon collection.

Come along. You as well, Gregory.

Did you ask her?

- Ask her what?

- Ask who?

- No, she had gone before I could find her.

- Do you know where she's going?

- Excuse me, my lady.

- Who are we speaking of?

Sophie. She has gone to the Americas.

I tried to catch her ship,

but there were two leaving.

- And I could not find her in the crowd.

- You chased Sophie to the docks?

- What is going on exactly?

- Your brother is in love with your maid.

Only she has left us in the middle

of the night without saying goodbye.

Ma'am.

- What?!

- Please do not write about this.

- I am no longer Lady Whistledown.

- I cannot lose her to the Americas.

I need to know how

one might charter a boat.

If she just left this morning

there may be time.

[overlapping chatter]

[shouting] Will you all be quiet a moment?

[softly] Please.

Hazel has something to tell you.

I am so sorry to interrupt,

but I have good news and bad news.

The good news being,

Mr. Bridgerton will not be needing a boat.

[coachman] Whoa. Whoa.

- [banging]

- [guard] Someone is here to see you.

[Araminta] Hello, Sophie.

How rude.

You should be grateful a lady has

even come to such an undesirable place.

Especially as I have come to help you.

- [Sophie scoffs] Help me?

- Yes. I want to be generous.

You could avoid a trial,

your public humiliation,

any possible damage

to the Bridgerton household

for harboring you.

How?

A confession, of course.

It would make all this far easier

if you admit you impersonated someone

you are not, that you stole from me.

- I did not.

- You did.

You have stolen everything from me.

And I will not give you what is left

by confessing to make your life easier.

You have always made poor choices.

At least now

you shall get what you deserve.

Guard! I am finished here.

This will not go well for you.

[melancholy music playing]

Without any witness

to speak on your behalf,

and based on the sworn testimony

of the Dowager Lady Penwood…

Sir, please…

Miss Baek, I must remind you

that you are not to speak.

At this time,

I have no choice but to sentence you--

Sir! I must ask you

to release this woman at once.

- What is the meaning of this?

- Who, sir, are you?

Benedict Bridgerton, son to the late

Viscount Edmund Bridgerton

and brother to

the Viscount Anthony Bridgerton.

And brother to the Duke of Hastings.

Mr. Bridgerton is a second son.

The girl is accused

of stealing from a countess.

You besmirch my honor

over a pair of shoe clips?

They must've been tremendously valuable.

Sir, Miss Baek has been in my employ

for months now, and we can attest,

based on her character, that these charges

are certain to be unfounded.

- They are certainly not.

- Do you have any proof?

Please, I urge you all to maintain decorum

and act in accordance

with your rank and dignity.

Lady Penwood,

if this family were willing

to pay you the cost of your shoe clips,

would you retract

your accusations against Miss Baek?

Yes, we are happy to pay.

That will be insufficient,

as she also stands accused

of impersonating a lady,

a lady in a silver dress

at the very masquerade ball

held by the Dowager Lady Bridgerton.

I will have justice!

Then we need time

to mount a defense for Miss Baek.

What kind of defense can there possibly be

except that she has clearly clouded

Mr. Bridgerton's judgment by seducing him?

I did no such thing.

How dare you imply that my son is--

Order! I will have order!

Magistrate Burton, we will provide

Miss Baek with a barrister.

Until then, I wonder if you would be

so kind as to save me from distress.

She is a ladies' maid in my employ,

and I cannot manage without her services.

I must beg for your aid.

Might you release her into my custody

until things are set to rights?

We would be so grateful

that you indulge my poor mother.

I will release Miss Baek on bail,

on condition that she remain

in the Bridgerton household,

and you will guarantee

she does not leave such household.

But might I suggest,

talk with one another.

Unless you are able to reach

an agreement amongst yourselves,

we will meet again in a week's time

to determine Miss Baek's fate.

[somber music playing]

There is to be no agreement.

- She is going to prison.

- Oh, we shall see about that.

What do you think the Queen will say

when she finds out you harbor a criminal,

one you allowed

to step outside her station

and seduce your son?

Do you think she will allow you

to remain in society?

Shall we find out?

[tense music rises]

[music fades slowly]

I cannot thank both of you enough.

I am grateful, but you should not

have gone to the trouble.

I will not hear of it.

Why did you not send word to us?

Would the constable not let you?

No, I thought perhaps

I had done enough to push you all away.

Escaping in the night as I did,

I did not wish to burden you further.

Well, it is a good thing we were alerted.

You have a great many people

who care for you, Sophie.

I hope you see that.

Our trials are not over though.

If the Dowager Lady Penwood

does not win her case in court,

she may try to win it in public.

And if the Queen finds out

about your… attachment, well,

it could create a scandal so large,

even your leaving for the country

would hardly dampen the effects it might

have on your younger siblings' prospects.

There is no easy solution to that.

I am glad you are here

and safely with us, Sophie.

Welcome home.

Your room is all made up and ready,

but do let us know

if there is anything we have forgotten.

I do not understand. My room is

upstairs in the servants' quarters.

Not anymore.

Lady Bridgerton has informed us

that you are to be our guest

until all this with the trial blows over.

Or until you formalize

your attachment with Mr. Bridgerton.

- Why did you not say?

- They have no attachment, Hazel.

Though Lady Bridgerton has made it clear

that her son is not to cross this hall

to your room for any reason,

or you to his.

- Of course.

- I have eyes everywhere.

[stifling laughter]

Come along, Hazel.

[soft chuckle]

[gentle music plays]

[door opens]

How long have you known?

I found your necklace

in my bedroom last night.

The Lady in Silver,

she wore this very same pendant.

I never wished to lie to you. I only…

I could not stand to think

of your disappointment

upon learning that the woman

you searched for all that time

would turn out not to be

an enchanting young lady, but…

me.

The very last thing I feel

knowing it was you is disappointment.

I've spent so much of my life

feeling alone in a crowded room.

I fell for you at the masquerade because

you saw me.

Just me.

[gentle music rises slowly]

What kind of a man would I be if I only

ever saw you as the Lady in Silver?

And yet,

all this time,

you did not believe

that I could handle the truth.

Perhaps because your love for me

is not what I thought it was.

Benedict.

- [John clears throat]

- [music fades]

Forgive me,

Mrs. Wilson has sent me to keep watch

and ensure that both of you

keep to your separate rooms.

[sighs] I could use a lie-down.

[door shuts]

We should hope at the very least

to keep Sophie out of prison.

I hesitate to ask something of you

so close to your departure,

but in a perfect world,

well, the Queen's blessing of their union

might protect us all from a scandal.

It is quite the fantastical tale.

Maid… gentleman… in love.

And perhaps too fantastical

for Her Majesty to accept.

Mm, the Queen has wagered a great deal

on Benedict's getting married this season.

[sighs] It is unlikely

- Mm.

- But I am happy to try.

Also, I believe her father

to be of nobility.

Well, does that help our case at all?

Not if the mother was a maid.

Even if Sophie had not been relegated

to the position of maid herself,

the ton would never accept a gentleman

marrying a girl of illegitimate origins.

And I am afraid the best they can hope for

is to slip quietly away

to the countryside together.

I can delay my trip.

Stay, make sure that if any scandal erupts

that I am here to--

Agatha, no.

It is your time.

I appreciate you trying with the Queen,

but no.

No, you must go.

Violet Bridgerton…

[gentle music plays]

- I will miss you.

- [chuckles sadly]

I will miss you too.

Very much.

- [music fades]

- [sighs deeply]

[door opens]

May I help you, Miss Baek?

Sophie will do, John.

[John chuckles softly]

Did anyone call for me?

Mm, no.

No, I do not believe so.

[door shuts]

[John exhales]

You look handsome tonight, John.

[John chuckles lightly]

Are you being quite serious?

Of course I am.

Because I have not been certain

if you are interested.

[Hazel] You do have

something of a reputation.

[fading] That was all before I met you.

[light music rises and fades]

I thought perhaps…

I have been trying to figure out

how to sneak into yours as well.

I was furious

when you did not recognize me.

I know.

- I am sorry.

- I… I was furious at first.

But then I realized

it does not matter, Benedict.

You have shown me

a tremendous amount of love,

more than I have felt in a very long time.

And my inability to believe in it…

The only other person in my life

I was sure loved me was my father.

He was the sixth Earl of Penwood.

Richard Gun.

He promised he would always

take care of me, and I trusted that.

I trusted his love.

But after his death, it became clear

that I had been mistaken in both cases.

Is it because of him you became a maid?

He provided nothing for me in his will.

Araminta made that very clear.

Did you see this will for yourself?

No, I did not wish to be further crushed.

[soft music plays]

Sophie.

It is clear that woman despises you.

From the very day she met me.

What reason would you have

to believe her about your father?

I…

I do not know.

I simply believed her.

Believed that my father

would have forgotten me.

Believed that the love I felt in my head

was made-up from the beginning.

Believed that I should not expect you to

recognize me or love me or commit to me.

Sophie.

[kisses] Of course I love you.

Do you believe me now?

I did not help. I should never

have asked you to be my mistress.

I am forever sorry.

Last night I came back here for a reason,

to ask you the question

I should have asked you all along.

Do not. Not now.

I have my family's blessing, Sophie.

Not with a trial hanging over us,

your family's reputation at stake.

Let us wait.

I love you.

I love you, Benedict.

[music fades]

Will you join me?

[Sophie chuckles]

[sensual rhythmic string music playing]

I cannot risk it yet.

[both panting]

Then we will not.

Turn around.

[Sophie breathes heavily]

[Benedict exhales deeply]

[both exhale]

[moaning softly]

[panting]

Mmm.

[both panting]

[breathing calms]

[song fades]

[chuckles]

You do not have to do that anymore.

Miss Bridgerton,

I hope you are not cross with me.

[chuckling] Oh, I am positively outraged.

The most interesting thing ever to happen

in my home happened right under my nose,

and I was blind to it

the entire time. [laughs]

- Good.

- [laughs]

Because I would like to ask you a favor.

I would like your help

getting into Penwood House.

[light music playing]

I am delighted you have come to call.

A little surprised,

but delighted.

I am all for putting the past in the past.

Yes, as am I. [chuckles]

[inhales]

Well, we do have a good many things

to discuss that should occupy us

for a good many minutes.

I am all ears.

I… had heard you repainted

with pink,

and I wanted to tell you

how splendid it looked. It is so…

you.

[chuckles]

[mischievous music playing]

[softly] Alfie!

- What are you doing here?

- My father's will. I believe it--

I believe it is in the study.

Araminta is trying to put me behind bars,

and I must know what it says

before she succeeds.

[Alfie quietly] H-- hmm.

[music fades]

You should sit

before you wear a line in that rug.

Apologies.

I know that Lady Danbury

was not optimistic,

but I am certain everything will work out.

We will find a way. We always do.

[sighs]

So… [chuckles]

Sophie was the Lady in Silver.

Well,

I think the Earl of Penwood's daughter

deserved to attend a ball at some point.

Mmm?

[both laugh lightly]

If we survive this chapter,

what if I cannot do it?

Moving, permanently to the countryside.

- Being a husband.

- Do you doubt your feelings for Sophie?

No, I doubt myself.

Why, Benedict?

Have I not been disappointing you

my entire life?

I am never disappointed in my children.

Oh well, maybe I have…

been hard on you at times,

but… there is a reason for that.

It is because in many ways

I was most like you as a child.

- What do you mean?

- [Violet chuckles]

Children have an easier time imagining

a ghost in a darkened hallway than they do

imagining their mother as a youth.

In fairness, I… I have mostly

forgotten that girl myself.

What was she like?

She was impulsive,

passionate,

wild, carefree,

filled with a burning desire

to experience all that life had to offer

and… and constantly wishing to do

the opposite of what her parents wanted.

Anthony is just like your father.

But you… you are my son,

through and through.

- What happened to her?

- Well, I… [laughs]

I fell in love.

A love that made all my wild rebellion

grow quiet and still.

I did not need it anymore.

I was just happy.

[soft music playing]

[exhales] That is what I feel for Sophie.

Then your love will make you capable

of anything you put your mind to.

I hope you have not left

that wild, carefree young girl behind.

She sounds delightful, in her own right.

She was.

[sighs]

[tense music plays]

It has to be in here.

[clattering]

Lily thought she saw you walking up.

I had to see for myself.

- Irma.

- Do you know where the key for this is?

We're looking for her father's will.

I have seen his lordship open that

with a key from this drawer.

Which one is it?

Your guess is as good as mine.

[keys clinking]

And will you be using this shade of pink

for your country estate as well?

Eloise, I find it most difficult

to believe that you came here today to

compliment my taste in colors.

[chuckling] Oh. Why?

I… Can a young lady not simply wish

to discuss the color pink?

I know why you are truly here.

[tense music builds]

You have finally succumbed to the mania.

- [laughs]

- [music turns light]

The marriage mania.

It is clear you are at last imagining

what it would be like

to have a husband one day.

And you wish to know what it is like.

Oh…

Yes.

I am quite overcome with

the madness.

It was difficult last season

not having a shared dream

for the future between us.

I do understand your view of things.

How marriage steals

independence and liberty.

Mary Wollstonecraft and all that.

You read Mary Wollstonecraft?

You would not stop talking

about her last season.

And, uh… what else was I

supposed to do in Wales?

[both laugh]

She has some good ideas, but the truth is,

she does not sufficiently value love.

It has the power

to change one's life, Eloise.

Yes.

I am starting to see that.

[up-tempo music playing]

Well done.

[Sophie] This is the one.

[exhales deeply]

"Richard Gun, the sixth Earl of Penwood."

He bequeaths an additional £4,000

to Araminta for every year she houses me.

Oh my goodness.

That's why she kept you on.

She was profiting off you.

Sophie.

What is it?

I can see that marriage

has been of great benefit to you.

At the very least, it has had the power

to give me the drawing room of my dreams.

[both laugh softly]

It is quite an improvement

on Cowper House, is it not?

You never belonged in that house.

Or with your parents.

[solemn music plays]

I should like to apologize.

All that business with you

nearly having to marry a man

three times your age last season…

I was far too

self-interested, really, to appreciate

how difficult that must have been

and how much your success

on the marriage mart mattered to you.

Thank you.

And all is well.

Everything has worked out

exactly as it should.

It has, indeed.

After all that,

the shoe clips turned out to be fake.

Hm!

Is this what passes for gossip these days?

I do not care about shoe clips.

Or maids.

No matter what I may think

of the Dowager Lady Penwood,

if the magistrate sees fit

to charge the girl, so be it.

The dowager

also means to impress upon Your Majesty

that this maid seduced a gentleman.

Benedict Bridgerton.

The most eligible suitor of the season.

- Seduced by a maid?

- [Lady Danbury] Mmm.

Well, is it true?

[scoffs] No, it is not true.

She did not have to seduce him,

because he… loves her.

Against all reason and expectation,

they have formed an attachment.

She saved his life in the countryside,

and he fell for her

as she nursed him back to health.

A man once thought never able to commit,

moved by the simple grace

and beauty of a girl of humble origins.

Your Majesty, you were right all along.

Benedict Bridgerton

is ready for marriage after all.

It is unfortunate.

I was right all along, casting my wager.

[Lady Danbury] Mmm.

But I will lose still.

Your Majesty.

Well, Benedict Bridgerton

cannot marry a maid, can he?

I had hoped we could make one

last great match together, Lady Danbury.

It is a shame for us to go out on a loss.

Tell me, Brimsley,

how is the ball coming along?

[Brimsley] Extremely well, Your Majesty.

[somber music fades]

Wait! Slow down!

Got you!

What do you know about what is going on

with Benedict Bridgerton?

You've been spending a great deal

of time together this season.

What do you know?

You know something.

You have been withholding from me.

If you know

I've been withholding something,

then you have been withholding

something as well.

All I know, there is a lower-class girl,

someone he knows he should not be with.

It is a maid at Bridgerton House.

I overheard them. They are in love.

And the Dowager Lady Penwood

is trying to send her to prison.

This morning, I spent four hours helping

the Queen decide on florals for her ball.

Yesterday, there was a debate over

whether the Pomeranian should be shaved

to resemble lions.

- The day before that…

- Alice.

We can move to the country

if you are unhappy with your position.

No. No, we cannot.

One does not

simply walk away from the Queen.

And I do not wish to. But I wish

to do something of meaning, Will.

Lady Danbury helped the Queen

reshape our society.

I am… decorating.

I'm not even decorating. I am saying

yes or no while the servants decorate.

You and I,

we were given this life out of thin air.

And it has been wonderful.

And we are enjoying ourselves at last,

but I should like

to help others enjoy it as well.

If I involve myself

in trying to help this maid,

either it will finally

earn me the Queen's close confidence,

or it will ruin this family.

I should like to do it either way.

You have my full support, then.

[stirring classical music plays]

She hasn't been gone that long, Benedict.

- Mrs. Mondrich.

- Good day.

Alice, unfortunately now

is not an ideal time.

Yes, I know. Lady Danbury

had little success with the Queen.

But I have an idea for another approach.

[music fades]

[knock at door]

My mother and I have been

so worried for you.

Forgive me. The new Lady Penwood insisted

on Miss Bridgerton staying for tea.

How did it go?

I saw my father's will.

What is it?

My father…

he kept his promise.

Posy, Rosamund, myself.

He left us each an equal-portioned dowry.

He loved me.

[gentle music playing]

Of course he did.

How could anyone not?

You are not going to prison.

The Dowager Lady Penwood stole your dowry.

That makes her a liar and a thief.

If she has not already spent it all,

I have a dowry.

It still does not make me legitimate

or an appropriate match for a gentleman.

I do not care about the money. I do not

care whether you are appropriate or not.

Mrs. Mondrich came to call.

She is one of the Queen's

ladies-in-waiting.

She has a plan to help us.

What is it?

We will have to find you a dress

because you are going

to the Queen's ball tomorrow.

[music peaks and fades]

It is a game for two.

Forgive me.

It is my family.

There is a scandal brewing.

A scandal?

Do tell.

[Francesca chuckles]

Benedict, my brother,

is in love with a maid.

My family, we are all supporting them.

[sighs] But everyone else in the ton will

surely be up in arms if they find out.

Which, I confess,

does feel rather trivial compared to…

Now is when you choose

to hold your tongue?

[chuckles, hesitates]

I am only surprised.

Your family is surprising.

I would not blame you

for distancing yourself from us, from me.

No. I meant surprising in a good way.

Love does not always look

how one expects, I imagine.

I am not one to judge

the happiness of others.

[Francesca chuckles]

I am relieved to hear you say so.

[Michaela chuckles]

I had hoped, if you were not concerned

by our continued association,

that you might consider

staying here in London

until a new heir is found.

- I am here.

- I know. [chuckles]

But I suppose I am feeling…

a suspense about

when you might leave again,

as you so rarely

stay in one place for long.

You are the only other person

who truly understands.

[soft music playing]

If you would like it, I shall stay.

It would mean a great deal to me.

I feel very close to you, Michaela.

As do I.

[music fades]

Look what one of the maids

helped me rescue from the bin.

Hm. Slightly rumpled,

but I think it gives it character, no?

You need not have bothered.

Ah. I take it you are

still planning not to debut.

[Eloise groans]

I must say,

I think that would be a mistake.

You cannot be serious.

After you incessantly mocked my lessons--

In my defense…

they were extremely mockable.

I thought you would be thrilled.

Now you will not grow old alone.

We can be spinsters together.

As wonderful as that sounds,

I know it is not genuinely what you want.

It is all right to be frightened.

What happened to John, it is beyond awful.

It frightens me too,

more than I care to admit.

Some things are out of our control.

But what is in our control

is our ability to support one another

and ensure that we do not allow fear

to keep us from experiencing

something that could be truly special.

- Now you are a proponent of marriage?

- Proponent is far too strong a word.

But after spending a season by your side,

I can see that, on occasion,

marriage might have its advantages.

Companionship,

family,

a prime seat at a soiree.

And then, if not for

mother and father's marriage,

we would not all have each other,

which seems a rather large reward.

Most of the time, anyway. [chuckles]

I suppose your points have some merit.

Though if…

I am to one day find the right husband,

I think I should like

to get to know myself better first.

An excellent plan.

[indistinct chattering]

[up-tempo string music playing]

[all laughing]

The season will not be the same

without you, Lady Danbury.

Well, I have no doubt you will

still find ways of enjoying yourselves.

- [ladies laugh]

- You will be missed greatly.

- [ladies agreeing]

- By the Queen, most of all.

Hm. Well.

Here's to us.

[music ends]

Tonight is our night, Rosamund.

Let us greet Lord Stotter,

and then we shall speak to the Queen

and settle the matter of Sophie.

[softly] I can do this.

I can do this.

Are we certain we can do this?

Would it not be better to wait

until we see the magistrate?

It may be too late by then

if the dowager gets to the Queen tonight.

Mrs. Mondrich will arrange everything.

You will just have to tuck in close

as we sneak you in.

Hopefully, the last time.

Your party?

Violet Bridgerton.

The Dowager Lady Bridgerton.

Yes, plus three.

Something like that, yes.

So many children. [laughs]

Bridgertons, come with me.

[light music plays]

Wait, what are we meant to do now, then?

Well, it is strange not to be

at the very center of a scandal for once.

- [Eloise chuckles]

- Mm. Let us enjoy it, then.

- May I have this dance?

- [chuckles]

[Eloise chuckles]

Miss Posy.

Miss Bridgerton.

Oh. No.

I am… I do not know if you know,

but I was not part of…

No, I… I assumed not.

- I was simply greeting you.

- [chuckles]

Though perhaps I should not.

Your mother may disapprove.

[inhales sharply]

But do not let her dictate what you do.

A friend of mine has a mother

not too dissimilar to yours,

and that friend has done

very well for herself now.

Truly?

You have the interest of Lord Barnaby.

He does ask me to dance from time to time,

but my mother's efforts are concentrated

on my sister this season.

Oh.

I should not let her dictate

the matters of my heart like that.

Lord Barnaby is most eligible.

And your mother and sister are occupied.

Go.

Very well.

Miss Posy,

will you at last accept

my offer of a dance?

Lady Penwood,

you are being summoned.

Am I being summoned by the Queen?

That was easier than I thought.

Come along, Posy.

Now.

Excuse me.

[music fades]

What is this?

I thought the Queen was to join us.

I believe you will be glad

she is elsewhere for the moment.

Sophie? Mama, what is she doing here?

Seven years.

[doors shut]

Seven long years I spent

serving you in my own home.

I asked you the day you kicked me out

why you kept me so long,

and I know now

it was never out of any goodness,

but only because my father

promised you an extra stipend

for every year you kept me on.

But you were never meant

to keep me on as a maid.

- How do you know that?

- [Sophie] I saw the will.

And I also saw

that my father left me a dowry.

- Mother.

- Quiet, Posy.

[Sophie] Three equal parts.

One for Rosamund,

one for Posy, and one for myself.

Yet I venture to guess

that what you have promised Lord Stotter

is double what you have told Posy

she is to receive.

Doubled by the embezzlement of my portion.

Oh, this is preposterous. How dare you

accuse my mother of such a thing?

Eighteen thousand pounds.

What is yours?

Did you not believe my beauty and charm

were enough on their own to make a match?

You believed I needed 36,000 pounds?

This is all beside the point.

She stole from me.

I was the one who stole

the shoe clips, Mama.

It is not about the shoe clips.

The money for your dowry,

it was our money,

it should have been our money.

But you stole it from us.

You stole him from us.

My girls needed a father.

They needed his love.

[tearfully] I needed his love.

But instead you were there.

Araminta, he loved you too.

I saw it.

And you have the love of your daughters.

Both of them. Do not take it for granted.

Trust me, it serves no one.

[sobbing] Richard was a good man.

But he lived in a dream world.

He thrust his greatest mistake upon me

with no notice or warning

and left me to face the consequences

of harboring an illegitimate child.

I have done nothing

but try to protect both of my girls.

But Mama… we have never been

in jeopardy because of Sophie.

And I am tired of talking about her.

There is still the matter

of you impersonating nobility.

Oh that, I think, we can settle ourselves,

as you have committed a far greater crime.

Embezzlement of a dowry, dishonoring

the late earl's will and estate.

I will not go to prison.

If you ruin me, I will ruin her.

And vice versa.

It is simple.

We shall all agree to a more

mutually beneficial recounting of events.

[light music playing]

It is a beautiful evening.

Yes.

Your Majesty.

Mrs. Mondrich. Are you quite well?

Your Majesty,

I have prepared something for you.

The maid Benedict Bridgerton

is in love with, she is here.

What do you mean she is here?

I've arranged for her to be here

so that you might see what is

between her and Mr. Bridgerton.

Because I believe

if you were to witness it in person,

you will see the love they share…

No, Mrs. Mondrich.

- Get her out of here.

- Oh, Your Majesty.

- Perhaps--

- Your Majesty.

I will not.

[intriguing music builds]

Once upon a time,

there were royals living in a palace

who wished for you to go away.

But you stayed.

And you are the most fascinating woman

to have sat on the throne

in a very long time.

You are a patron of music, of the arts.

You have zebras in your gardens,

and you love gossip.

You are a woman of many interests,

but you are missing the largest portion

of what is amusing in the world

by ignoring those

of the lower classes, because,

with all respect to you, Lady Danbury,

not every maid is humble

or graceful or simple.

The woman

Benedict Bridgerton is in love with,

a woman capable

of making that man settle down?

That woman is sure to be

full of vim and vigor.

A spitfire so full of life that she has

a countess setting foot in a prison

because she is

so obsessed with this woman.

Your Majesty, you are missing

all the good gossip.

[vibrant music builds]

[Charlotte inhales]

Mmm.

[music peaks and fades]

- That is too far. I will not do it.

- [Benedict] You will.

And you'll retreat to your country estate

for the remainder of the season.

Well, Mr. Bridgerton.

[doors shut]

I am told you are in love.

[hesitates] Yes, Your Majesty.

May I present Miss Sophie Gun.

Gun?

As in the late Lord Penwood?

She is the daughter of his cousin.

Were you not just saying how much

they resembled each other, Lady Penwood?

I was.

She spent most of her life in the country

and has only just come to town.

- I thought you said…

- I was mistaken, Your Majesty.

[Violet coughs]

[tense music plays]

[chuckles]

[laughing loudly]

[Charlotte laughs]

Do you speak?

Yes, Your Majesty.

Is what they say true?

That you are a relation of the late earl?

I can say with complete conviction,

Your Majesty,

that I am by birth and by education

a daughter of Penwood House.

You would have made a wonderful diamond.

[light up-tempo music plays]

[Charlotte] Very well, then.

Was there something of interest

about shoe clips?

Uh, no, Your Majesty. I do not believe so.

I think there was.

But carry on.

[Charlotte laughs]

- [laughing loudly]

- [doors open and shut]

[music recedes and fades slowly]

We're cousins, then.

We are sisters.

[laughs lightly]

I think young Violet

would be quite impressed by you today.

I think she would.

[chuckles lightly]

[music ends]

That was quite a risk you took.

Yes, Your Majesty.

You're lucky I went along with it.

Yes, Your Majesty.

Run along.

This game you're playing,

I will not be manipulated.

- You will not be.

- Did you hear?

Apparently Lord Stotter is not content

with Miss Li's now-inadequate dowry.

No. Stop it. No. Please.

Well, he has always been known

to be a fortune hunter.

Miss Li is not my favorite,

but I imagine the family rather needed

one of the girls to make

a match this season.

Something tells me all will be well.

Miss Posy.

Oh… [laughs]

[Colin chuckles]

[gasps]

Varley! What are you doing here?

Oh, my lady,

forgive me for coming so late.

I hope you've not come to beg

for your position back, Varley.

Because if you have,

I'm afraid I must tell you

that we are more than satisfied with Rae.

[Varley] No, certainly not.

I am headed to the country

for a new position.

And I have come for some of my things

before I leave town.

I left behind a few… books

in my rush to depart.

Did we not tease Penelope

about her reading together?

I do not remember

you picking up a single book.

Well, I also came for an apology.

I never got one.

An apology? From me? About what?

Well, for taking me for granted.

For treating me like family

and then working me like a dog

and paying me worse than that.

I think that is highly unfair. You will

not be getting an apology from me.

Very well.

[sighs] Perhaps…

[light music plays]

Perhaps I could… possibly be

apologetic about

one or two things.

Those, uh…

dresses that I offered you,

they were clearly out of season.

I should have found you something nicer.

Or paid you more.

That will do.

I forgive you.

Oh, Varley.

I have missed you.

Oh, I cannot begin to tell you.

That Penwood woman,

she made working here seem like a holiday.

I was only going to the countryside

because she came home tonight

in a foul mood and dismissed me.

- Dismissed you?

- Yeah!

What sort of a fool would do such a thing?

[exclaims] Well, we cannot have you

going to the countryside.

Oh, but you have Rae.

Yes, but…

it is a very large house.

[both laugh]

[chattering indistinctly]

Yes, he has formed an attachment,

Miss Sophie Gun,

a relation of the late Lord Penwood.

[gentle music builds slowly]

Miss Gun,

may I have your first dance?

You may, Mr. Bridgerton.

[sweeping, elegant string music plays]

Was that not absurd?

[scoffs] It was a truly mad plan.

She is certainly full of new energy,

that Mrs. Mondrich.

[exclaims]

Though I do not know if her plan worked

because she planned it well

or because of the sheer lack of a plan.

Well, she was right about one thing.

You do enjoy being amused.

[both laughing]

Ridiculous.

It is the best thing to happen all season.

No. The best thing to happen all season

is that you are sure to win your wager

with Mrs. Bridgerton.

[Charlotte] Ahh.

Oh, yes.

The bet shall be settled.

[Lady Danbury giggles]

[Charlotte cackles]

[Lady Danbury laughs]

[both laughing]

[Charlotte sighs]

That was fun, Lady Danbury.

[Lady Danbury] Hmm.

[Charlotte exhales]

[tearfully] We have such fun together.

[sobbing] Yes, we do.

[softly] I will miss you.

[sighs deeply]

[sighs, sniffs] Oh, bother.

[sniffs]

I command these to stop. [chuckles]

[stifling laughter]

To stop? [giggling]

[both laughing breathlessly]

- [gasping]

- Shh…

[both laughing hysterically]

[music fades]

How does it feel to be

officially recognized as a Penwood?

Strange.

But good.

Would you mind if I cut it short, then?

Because I would very much like

to make you a Bridgerton.

[chuckles softly]

[tender music playing]

[guests exclaiming quietly]

Oh.

Will you marry me?

Yes.

- Yes, I will.

- [both laugh]

[gentle music plays]

[laughs softly]

[music fades]

I am overjoyed at how things

have worked in your son's favor.

Oh, as am I. [chuckles]

The two of them can marry properly

and stay here in town now if they wish.

They are a legitimate pair

as far as anyone is concerned.

That is very good. [laughs]

And now we may at last

make our announcement joyfully

and without concern.

Shall we tell your children tonight?

Is something the matter?

[Violet] Um…

I, um…

[chuckles lightly]

It has been a rather eventful evening.

Are we not perhaps rushing things?

I do not see any reason we should delay.

Unless you see one that I am not aware of?

One I should be made aware of?

I have been hesitant

because of my children,

because of my late husband,

because of Francesca.

But today I came to understand

another source of my hesitation.

Which is?

I have been a wife

and a mother for so long.

I have lost perspective entirely

on who I was before that.

I'm only just starting to get reacquainted

with that part of myself,

my carefree, wild self, and…

I am afraid that if we are to wed,

then I would lose that opportunity.

And yet I do not want to lose you either.

I do not understand, then.

Would it not--

Could we not continue

as we are?

Seeing one another,

but still having our independence?

Violet, I want so much for your happiness.

But I want for my own as well.

Our time together has been a gift.

I want to share a life with you.

And I would wait if I believed

you may one day want the same.

- But I am starting to doubt that you do.

- Please, Marcus, please. I…

I care for you deeply.

I know. I feel that you do.

[quick string music rises]

[Lady Whistledown] Dearest Gentle Reader,

are you perhaps feeling a little shock?

Have you seen Miss Stirling tonight?

Has she gone to bed already?

Did Miss Stirling not inform you?

- Of what?

- She has packed her belongings and left.

[Lady Whistledown] You thought

I was gone for good…

[hooves clattering]

…but far too much transpires

for this author to remain silent…

[exhales]

[string music picks up]

[music peaks and fades]

…and so we are reunited.

What are we doing?

I desire to dance with my betrothed.

["A Grand Finish" by Kris Bowers playing]

Mm. You are rather skilled,

even with no music.

It is all the more remarkable

if you knew who my first dance tutor was.

I had so much to overcome.

[Lady Whistledown] It is assuredly

a reunion rooted in care and love…

I thought you were done with Whistledown.

[inhales] I am. I am working on my novel.

Then who in the devil wrote this?

[Lady Whistledown] …though this time

with a very different author.

["A Grand Finish" continues]

[distant bell tolling]

It is midnight.

Must you flee?

I can stay

as long as you like.

I was hoping you might stay forever.

[Lady Whistledown] But for now,

my new identity shall remain a secret.

Dear reader,

we are going to have so much fun.

[song fades out]

[closing theme music playing]

- [bell tolling]

- [string music playing]

I have some advice for you.

- More advice?

- Mm-hmm.

Even on my wedding day,

you must be the wizened firstborn brother.

In fact, the wisest thing I could impart

is never listen to me again.

Father would be so proud of you.

I know I am.

Whose wedding do you think

we will be attending next?

Oh, I do love a wedding.

All the best people in the same place.

- [chuckles]

- [exclaiming]

- As an attendee.

- [laughing]

[all chuckling]

- Do you think you'll ever do it again?

- Me? [scoffs]

A wedding? No.

I have had my great love.

One time is enough.

["For the Love of You"

by Victor Lundberg plays]

Sophie.

Benedict.

[priest] Dearly beloved,

we are gathered together

here in the sight of God…

You may kiss your bride.

[music rises]

[music fades slowly]

[song ends]

[closing theme music playing]

Сталося непорозуміння.

Ця жінка сім років не давала мені платні.

-Їй не можна вірити.

-Я не суддя, дорогенька.

Ви могли б передати повідомлення?

Алфі Берроу. Він працює

на нову леді Пенвуд у Пенвуд-хаусі.

Вашому товаришу,

чи хто б там за вас не заступився,

навряд чи повірять,

а крім того,

якщо ця леді якось до цього причетна,

вона занапастить усіх,

хто за вас заступиться.

Я можу викликати сюди кого захочете,

але цій людині буде непереливки.

Ні, ви маєте рацію.

Накрийтеся ковдрою.

Якщо вас засудять,

то увязнять довічно,

якщо пощастить.

БРІДЖЕРТОНИ

Любі дворяни й дворянки,

Її Величність Королева вшановує вас

гостинним запрошенням

на подію сезону.

Як і всі бали,

влаштовані вашою королевою, цей вечір буде

найграндіознішим у році.

Повний видовищ, розкошів,

потіх і такого іншого.

Присутність — бажана.

Стиль — обовязковий.

Відсутність без причини

буде взято до уваги.

Хоч якась втіха в цьому сезоні.

Ми в жалобі,

а отже нас не чекатимуть на балі королеви.

-Вибач, я лиш намагалася…

-Звісно. Це полегшення.

Ми з Джоном

обожнювали уникати різні події.

Ах, так.

Зверніть увагу, що цю подію

присвячено леді Аґаті Денбері.

Вона вирішила покинути Лондон і вирушити…

деінде.

А леді Денбері не образливо?

Цей пасаж такий дрібний,

що я ледь бачу слова.

Після відходу Віслдаун антипатія королеви

могла зміститися на іншу жертву.

Ти щось знаєш, Рей?

Про леді Денбері й королеву?

Не знаю нічого такого.

Ні.

Ну звісно.

Рей — гарна економка.

Те, що ти сумуєш за Варлі…

За Варлі?

Що тебе підштовхнуло на таку дивну думку?

Я й не згадую про неї.

Я думав про звільнення щоранку

аж до сьогодні.

Леді-вдова була доволі любязною вранці.

Це тому, що вчора

арештували ту її колишню служницю,

а в цю саму мить,

за цими дверима, лорд Стоттер

може от-от зробити пропозицію міс Лі.

Так!

Отже, моя наречена.

Скоро побачимося,

а якщо пощастить, щодня після цього.

Це буде шлюб сезону!

-Яка обручка!

-Поздор…

Починай міркувати,

що вдягнеш на бал королеви.

Де ще краще оголосити про заручини?

Куди ти йдеш, мамо?

До вязниці, звичайно.

Ти не знаєш? Чула, ти дуже

допомогла мамі спіймати Софі.

Розамунд!

Ти наказала арештувати Софі?

Злодії не повинні уникати кари.

Софі — не злодійка.

Вона завжди була доброю до нас.

Не хочу чути більше ані слова.

Я скоро повернусь.

Молодчинка, Розамунд.

Ти мене не привітаєш?

Мої вітання, сестро.

-Де-де вона?

-Це я винна.

Я думала, вона злодійка,

і допомогла леді Пенвуд її знайти.

Та зі слів міс Позі я зрозуміла,

що дуже помилялася.

Ця Софі працювала тут

під орудою леді-вдови.

Але в неї є якась рідня?

Прошу, більше ні слова.

Я знаю, кому сказати.

Це що, автоматичні рожна?

Ці двоє мають до тебе

дуже термінову розмову.

Може, оглянеш колекцію стрічок Гіацинти?

-Вона недавно поповнилась.

-Там нічого цікавого.

Я, мабуть, поїду в Ітон пізніше,

щоб побути з тобою.

Ні, прошу, не роби цього.

Я дуже вдячна вам усім

за підтримку й увагу, але…

Гадаю, ваша сестра хоче,

щоб ми поводилися нормально,

хоча б якийсь час.

Так. Дякую.

Може, поговоримо про когось іншого.

-Як ти, мамо?

-Як твій друг, лорд Андерсон?

Лорд Андерсон… ну, він…

Мамо, треба поговорити про Софі.

Вибачте, що перебив.

Франческо…

Цікава чи ні, але покажи

свою колекцію стрічок. Ходімо.

Ти теж, Ґреґорі.

Ти її запитав?

-Запитав що?

-Кого?

-Ні, я не встиг її знайти.

-А знаєш, де вона зараз?

-Вибачте…

-Про кого мова?

Софі. Вона попливла в Америку.

Я хотів її знайти.

Але два кораблі відчалювали водночас.

Ти гнався за Софі до причалу?

-Нащо?

-Твій брат закоханий у твою служницю.

Вона поїхала посеред ночі,

не попрощавшись.

-Мем…

-Чекай.

-Що?

-Не пиши про це.

-Я вже не Віслдаун.

-Я не можу її втратити.

Як можна замовити корабель?

Може, ще не пізно.

-Все буде добре.

-Тихо.

Помовчте хвилинку!

Будь ласка.

Гейзел хоче вам щось сказати.

Вибачте, що перебиваю,

але в мене є гарна і погана новина.

Гарна новина — м-ру Бріджертону

не знадобиться човен.

До вас прийшов дехто.

Вітаю, Софі.

Як грубо.

Подякуй, що леді взагалі прийшла

в таке непідхоже місце.

Тим паче, що я прийшла тобі допомогти.

-Допомогти?

-Так. Я хочу бути великодушною.

Ти можеш уникнути суду,

публічного приниження

і шкоди для дому Бріджертонів,

які тебе прихистили.

Як?

Зізнайся.

І все.

Було б набагато простіше,

якби ти зізналася, що видавала себе

за іншу і вкрала в мене.

-Це неправда.

-Правда.

Це ви вкрали все в мене.

І я не зізнаватимусь,

щоб полегшити вам життя.

Ти завжди робила неправильний вибір.

Принаймні зараз

ти отримаєш по заслугах.

Варто! Я тут закінчила.

Це для тебе погано скінчиться.

Без свідків,

які б говорили від вашого імені,

і на основі свідчень

леді-вдови Пенвуд під присягою…

Сер, прошу…

Міс Бек, нагадую,

що вам не дозволено говорити.

Наразі я не маю іншого вибору,

крім як засудити вас…

Сер! Прошу негайно відпустити цю жінку.

-Що це означає?

-Хто ви, сер?

Бенедикт Бріджертон, син

покійного Едмунда Бріджертона

і брат віконта Ентоні Бріджертона.

І брат герцога Гастінґса.

Містер Бріджертон — другий син.

А її звинувачують у крадіжці в графині.

Паплюжите мою честь через пару брошок?

Вони, певне, були дуже цінні.

Сер, міс Бек працює в мене

багато місяців, і ми ручаємось

за її характер.

Ці звинувачення — необґрунтовані.

-Ще й як обґрунтовані.

-Ви маєте докази?

Будь ласка, закликаю вас

поводитися пристойно,

гідно і відповідно до своїх титулів.

Леді Пенвуд,

якщо б ця родина погодилась

заплатити за ваші брошки,

чи відмовилися б ви від своїх звинувачень?

Ми охоче заплатимо.

Цього буде недостатньо,

бо її також звинувачено

у видаванні себе за леді,

леді в срібній сукні на балі-маскараді

у леді-вдови Бріджертон.

-Я добюся правосуддя!

-Нам треба підготувати захист.

Який ще захист, якщо вона спокусила

м-ра Бріджертона і затуманила йому голову?

Нічого подібного.

-Як ви смієте натякати, що мій син…

-Порядок! Порядок у залі!

Судде Бертон, ми надамо міс Бек адвоката.

А доти, чи не були б ви такі добрі

виручити мене?

Вона — моя покоївка,

і я не впораюся без її послуг.

Мушу благати вас про допомогу.

Відпустите її під мою опіку,

поки все не налагодиться?

Ми будемо дуже вдячні,

якщо ви виручите мою бідну матір.

Я відпущу міс Бек під заставу, за умови,

що вона залишиться в домі Бріджертонів,

а ви гарантуєте,

що вона не покине його територію.

Але моя вам порада:

поговоріть одне з одним.

Якщо ви не досягнете угоди між собою,

ми зустрінемося за тиждень знову

і вирішимо долю міс Бек.

Жодної угоди не буде.

-Вона сяде за ґрати.

-Це ми ще побачимо.

Що скаже королева на те,

що ви переховуєте злочинницю,

яка ще й забула про своє місце

і спокусила вашого сина?

Думаєте, вона

не прожене вас із суспільства?

Перевіримо?

Не знаю, як вам дякувати.

Я вдячна, але не варто було клопотатися.

Слухати не хочу.

Чому ти не послала по нас?

Констебль не дозволяв?

Ні, я думала,

що остаточно вас відштовхнула.

Я втекла вночі,

бо не хотіла вас обтяжувати.

Добре, що нас попередили.

Про тебе дбає багато людей, Софі.

Сподіваюсь, ти це розумієш.

Але це ще не кінець.

Якщо леді-вдова Пенвуд

не виграє в суді,

то спробує зробити це публічно.

І якщо королева дізнається

про ваш… звязок,

скандал може бути таким,

що навіть виїзд за місто

не помякшить впливу

на перспективи молодших сестер і брата.

Легкого рішення нема.

Я рада, що ти в безпеці з нами, Софі.

Вітаємо вдома.

Твоя кімната готова, але дай нам знати,

якщо ми про щось забули.

Не розумію. Моя кімната нагорі,

у крилі прислуги.

Уже ні.

Леді Бріджертон повідомила,

що ти — наша гостя,

поки всі не забудуть про суд.

Або поки ти й м-р Бріджертон

не узаконите свої стосунки.

-Чому ти мовчала?

-Немає ніяких стосунків, Гейзел.

Хоч леді Бріджертон ясно висловилася,

що її сину зась переходити коридор

до твоєї кімнати за жодних обставин,

а тобі — до нього.

-Звісно.

-Я все бачу.

Ходімо, Гейзел.

Ти давно знаєш?

Я знайшов твоє кольє

вчора у своїй спальні.

Леді в срібному

мала на собі такий самий кулон.

Я не хотіла тобі брехати. Просто…

Не могла думати, як ти розчаруєшся,

якщо дізнаєшся, що жінка, яку ти шукав —

не якась чарівна юна леді, а…

я.

Розчарування — це останнє, що я відчуваю.

Я так довго почувався самотньо

в переповнених залах.

Я закохався в тебе на маскараді, бо…

ти бачила мене.

Яким я є.

Яким би я був чоловіком,

якби бачив у тобі лише леді в срібному?

І все ж,

весь цей час

ти не вірила, що я готовий до правди.

Може, твоя любов до мене —

це не те, що я думаю.

Бенедикте…

Вибачте, місіс Вілсон наказала

стежити за вами,

щоб ніхто не заходив у чужі покої.

Піду подрімаю.

Сподіваюся, Софі

принаймні не сяде за ґрати.

Не хочу обтяжувати тебе

так близько до відїзду,

але в ідеальному світі,

якби королева схвалила їхній союз,

це б уберегло нас від скандалу.

Фантастична історія.

Покоївка і джентльмен — закохані.

Мабуть, надто фантастична

для Її Величності.

Королева багато поставила на те,

що Бенедикт одружиться цього сезону.

Це малоймовірно, але я з радістю спробую.

А ще я гадаю, що її батько — дворянин.

Але хіба це нам якось допоможе?

Ні, якщо мати була служницею.

Навіть якби Софі не була покоївкою,

знать ніколи б не прийняла

союз джентльмена і позашлюбної доньки.

Боюся, найкращий можливий

для них варіант —

нишком вислизнути разом за місто.

Я можу ще не їхати.

Лишитися, переконатися,

що якщо вибухне скандал, я зможу його…

Аґато, ні.

Настав твій час.

Я ціную твою допомогу з королевою, але ні.

Ні, ти мусиш їхати.

Вайолет Бріджертон…

Я сумуватиму за тобою.

А я — за тобою.

Дуже сильно.

Вам допомогти, міс Бек?

Просто Софі, Джоне.

До мене ніхто не приходив?

Ні, не думаю.

Ти сьогодні гарний, Джоне.

Ти це серйозно?

Аякже.

Бо я не був певен, чи тебе цікавлю.

Про тебе різне говорять.

Це було до зустрічі з тобою.

Я подумала, можливо…

Я теж ламав голову,

як до тебе прослизнути.

Я розлютилась, що ти мене не впізнав.

Знаю.

Вибач.

Я розлютилася спочатку.

Але зрозуміла, що це пусте, Бенедикте.

Ти оповив мене такою любовю,

якої я не відчувала вже давно.

І моя нездатність у неї повірити…

Я вірила, що крім тебе

мене безсумнівно любив лише батько.

Він був шостим графом Пенвудським.

Річард Ґан.

Він обіцяв, що завжди дбатиме про мене,

і я йому вірила.

Вірила в його любов.

Але після його смерті стало ясно,

що я помилялася в обох випадках.

Це через нього ти стала покоївкою?

Він не лишив мені нічого в заповіті.

Арамінта чітко мені сказала.

А ти бачила цей заповіт?

Ні, не хотіла ще більше розчаровуватися.

Софі.

Ця жінка явно тебе ненавидить.

З першої ж нашої зустрічі.

Тоді чому ти повірила їй про свого батька?

Я…

Я не знаю.

Просто їй повірила.

Повірила, що батько може забути про мене.

Повірила, що любов,

яку я відчувала, була вигадкою.

Повірила, що не повинна очікувати від тебе

уваги, кохання чи відданості.

Софі.

Звичайно, я тебе кохаю.

Тепер ти мені віриш?

Не варто було просити тебе

стати моєю коханкою.

Мені дуже шкода.

Я повернувся сюди не просто так,

а щоб поставити тобі

єдине правильне питання.

Не треба.

Не зараз.

Рідні мене підтримали, Софі.

Над нами нависає суд,

репутація твоєї родини під загрозою.

Зачекаймо.

Я кохаю тебе.

Кохаю, Бенедикте.

Приєднаєшся?

Ми поки не можемо ризикувати.

Тоді не будемо.

Розвернися.

Ти вже не мусиш це робити.

Міс Бріджертон, ви ж не гніваєтесь?

Та я просто не тямлю себе від люті.

Найцікавіше, що сталося вдома,

було просто в мене під носом,

а я геть нічого не бачила.

Добре, бо я б хотіла попросити

у вас про дещо.

Допоможіть мені

пробратися в Пенвуд-хаус.

Я така рада, що ти навідалась.

Трохи здивована,

але дуже рада.

Я тільки за, щоб відпустити минуле.

Так, я теж.

Що ж, нам є багато чого обговорити,

це займе не одну хвилину.

Слухаю уважно.

Я чула, що ти перефарбувала все

в рожевий,

і хотіла сказати,

що виглядає чудово. Це так…

схоже на тебе.

Алфі!

-Що ти тут робиш?

-Заповіт мого батька. Він…

Має бути в кабінеті.

Арамінта хоче мене посадити.

Маю дізнатися, що там, поки їй не вийшло.

Сядь, бо протопчеш у килимі стежку.

Пробач.

Леді Денбері не була оптимістичною,

але я впевнена, що все вдасться.

Ми знайдемо спосіб. Як завжди.

Отже, це Софі була леді в срібному.

Що ж, донька графа Пенвудського

заслуговувала піти на бал

рано чи пізно.

Якщо ми це переживемо,

що буде, як я не витримаю?

Довіку жити за містом.

-Бути чоловіком.

-Сумніваєшся в почуттях до Софі?

Ні, в собі.

Чому, Бенедикте?

Хіба я не розчаровую тебе ціле життя?

Мої діти мене ніколи не розчаровують.

Ну, либонь, я бувала з тобою суворою,

але на це є причина.

У дитинстві я

була багато в чому дуже схожою на тебе.

Ти про що?

Дітям легше уявити привида

в темному коридорі,

ніж свою матір в юності.

Чесно кажучи, я вже й сама забула,

якою була ця дівчинка.

І якою вона була?

Імпульсивною,

запальною,

дикою, безтурботною,

палко бажала відчути все,

що може запропонувати життя,

і постійно робити протилежне до того,

чого хотіли її батьки.

Ентоні — копія твого батька.

Але ти — мій син,

до останньої волосинки.

І що з нею сталося?

Я закохалася.

Кохання приглушило моє бунтарство,

але я вже його не потребувала.

Я була щаслива.

У мене із Софі те саме.

Тоді це кохання

дозволить тобі зробити все, що забажаєш.

Сподіваюся, ти не залишила цю дику,

безтурботну дівчинку в минулому.

Вона була чудовою сама по собі.

Так.

Він мусить бути тут.

Лілі казала, що бачила тебе.

Я мала переконатися.

-Ірмо.

-Де ключ від цієї скриньки?

Ми шукаємо заповіт її батька.

Я бачила, як він відмикав її

ключем із цієї шухляди.

Яким з них?

Цього я вже не знаю.

Цей відтінок рожевого

буде і в заміському маєтку?

Елоїзо, мені важко повірити,

що ти прийшла сюди,

щоб похвалити мій смак у барвах.

Чому? Хіба юна леді не може просто

хотіти обговорити рожеву барву?

Я знаю, чому ти тут.

Ти нарешті піддалася манії.

Шлюбній манії.

Очевидно, що ти нарешті уявляєш, як воно —

мати чоловіка.

І хочеш знати, як це.

Так.

Мене просто накрило

це шаленство.

Важко було минулого сезону,

коли ми не мали спільної мрії на майбутнє.

Але я розумію твої погляди.

Що шлюб краде незалежність і свободу.

Мері Волстонкрафт тощо.

Ти читала Мері Волстонкрафт?

Торік тобі рот про неї не закривався.

Та й що ще мені було робити у Валлії?

У неї є гарні ідеї.

Але правда в тому,

що вона недостатньо цінує кохання.

Воно має силу змінити життя, Елоїзо.

Так.

Я починаю це розуміти.

Молодчина.

Це він.

«Річард Ґан, шостий граф Пенвудський».

Він заповідає Арамінті додаткові

4 000 фунтів щорічно на моє утримання.

О боже.

Тому вона тебе й тримала.

Наживалася на тобі.

Софі.

Що там?

Бачу, шлюб дуже пішов тобі на користь.

Як мінімум,

тепер у мене є вітальня моєї мрії.

Куди краща, ніж у домі Кауперів, правда?

Той дім був тобі чужим.

Як і твої батьки.

Я хочу вибачитися.

Коли тебе ледь не віддали за чоловіка

втричі старшого за тебе торік…

я була занадто

егоїстична, щоб зрозуміти,

як це було складно

і наскільки для тебе

важив успіх на шлюбному ринку.

Дякую.

І все добре.

Усе склалося так, як слід.

Атож.

Насамкінець,

брошки для взуття виявилися фальшивкою.

Це такі нині пішли плітки?

Мені байдуже на якісь брошки.

Чи покоївок.

Що б я не думала про леді-вдову Пенвуд,

якщо суддя вважає за потрібне

обвинуватити дівчину, то нехай.

Леді-вдова

також хоче донести Вашій Величності,

що ця покоївка спокусила джентльмена.

Бенедикта Бріджертона.

Найзавиднішого кавалера сезону

спокусила покоївка?

Це правда?

Ні, це неправда.

Їй не треба було його спокушати,

бо він її кохає.

Всупереч усякому

здоровому глузду й очікуванням,

між ними виник звязок.

Вона врятувала йому життя на селі,

і він закохався,

поки вона його виходжувала.

Чоловік, про якого казали,

що він ніколи не одружиться,

зворушився простою витонченістю і красою

дівчини скоромного походження.

Ваша Величносте, ви весь час мали рацію.

Бенедикт Бріджертон таки готовий до шлюбу.

Прикро.

Я мала рацію, коли закладалася.

Але все одно програю.

Ваша Величносте.

Не може ж Бенедикт Бріджертон

одружитися з покоївкою?

Я мала надію, що ми ще зведемо разом

якусь чудову пару, леді Денбері.

Шкода, що ми закінчимо на програші.

Брімслі, як там іде організація балу?

Пречудово, Ваша Величносте.

Чекай! Не біжи так!

Спіймав!

Що ти чув про Бенедикта Бріджертона?

Ви цього сезону часто бували разом.

А ти що чула?

Ти щось знаєш. І приховуєш від мене.

Якщо ти така впевнена,

тоді ти теж щось приховуєш від мене.

Є одна дівчина з низів,

і він знає, що не може з нею бути.

Це покоївка Бріджертонів. Я їх підслухала.

Вони закохані,

а леді-вдова Пенвуд

хоче посадити її у вязницю.

Цього ранку я чотири години

допомагала королеві вибрати квіти на бал.

Вчора ми дискутували, чи не варто

голити шпіців, щоб вони нагадували левів.

-А позавчора…

-Алісо.

Можемо виїхати за місто,

якщо ти не щаслива.

Ні, не можемо.

Від королеви не можна просто взяти й піти.

Та я й не хочу.

Але хочу робити щось значуще, Вілле.

Леді Денбері перекроїла суспільство.

А я — займаюся декором.

І то — не зовсім. Лише кажу так або ні,

поки все роблять слуги.

Це життя звалилося на нас,

як сніг на голову.

І воно чудове.

Ми нарешті добре влаштувалися,

але я хочу, щоб іншим теж було добре.

Якщо я втручуся,

щоб допомогти цій покоївці,

то або нарешті заслужу на довіру королеви,

або занапащу нашу сімю.

І все одно я хочу це зробити.

Тоді я тебе повністю підтримую.

Минуло не так багато часу, Бенедикте.

-Місіс Мондріч.

-Вітаю.

Алісо, зараз не найкращий час.

Так, я знаю.

Леді Денбері не мала успіху з королевою.

Але я маю ідею щодо іншого підходу.

Ми з матірю хвилювалися за тебе.

Вибач.

Міс Бріджертон мусила лишитися на чай.

Як усе пройшло?

Я бачила заповіт.

І що там було?

Батько…

дотримав слова.

Позі, Розамунд, я.

Він залишив нам однакові частки посагу.

Він любив мене.

Звісно ж, любив.

Як тебе не любити?

Ти не сядеш у вязницю.

Леді-вдова Пенвуд вкрала твій посаг.

Отже, вона брехуха і злодійка.

Якщо вона його не розтратила,

то в мене є посаг.

Але я все одно

не підхожа пара для джентльмена.

Мені байдуже на гроші.

І байдуже, підхожа ти чи ні.

До нас завітала місіс Мондріч.

Вона — одна з фрейлін королеви.

У неї є план.

Який?

Треба буде знайти тобі сукню,

бо завтра ти йдеш на бал королеви.

Це гра для двох.

Вибач.

Я через свою родину.

Назріває скандал.

Скандал?

Ану розказуй.

Бенедикт, мій брат,

закохався в покоївку.

Ми з родиною їх підтримуємо.

Але всі інші дворяни

точно будуть проти, якщо дізнаються.

Та це дрібниці, зізнаюся, порівняно з…

Мусила проковтнути язика саме зараз?

Я просто здивована.

Ваша родина вміє дивувати.

Я зрозумію, якщо ти

захочеш відмежуватися від нас, від мене.

Ні. Я мала на увазі, дивувати приємно.

Кохання не завжди виглядає так,

як ми того очікуємо.

Не мені судити щастя інших.

Я рада чути це від тебе.

Я сподівалася, якщо тебе не турбує

моє товариство,

що ти залишишся в Лондоні,

поки не знайдуть нового спадкоємця.

-Я ж тут.

-Знаю.

Але я, мабуть, відчуваю…

тривожність, що ти знову поїдеш,

бо ти рідко сидиш на одному місці.

Ти — єдина людина, яка мене розуміє.

Якщо хочеш, я залишуся.

Я була б дуже вдячна.

Ти мені дуже близька, Мікаело.

Ти мені теж.

Глянь, що одна покоївка

притримала для мене.

Трохи потріпане, але від цього особливіше.

Не варто було морочитися.

Досі не хочеш дебютувати, я так розумію.

Мушу сказати, що, на мою думку,

це було б помилкою.

Ти ж не серйозно.

Після насмішок з моїх уроків.

На свій захист скажу,

що вони були дуже смішні.

Думала, ти будеш у захваті.

Не старітимеш тепер сама.

Разом будемо старими дівами.

Звучить пречудово, але я знаю,

що насправді ти хочеш не цього.

Боятися — нормально.

Те, що сталося з Джоном, просто жахливо.

Я теж налякана більше, ніж визнаю.

Дещо контролювати не можна.

Але ми можемо підтримувати одна одну

і не давати страху

забирати в себе щось справді особливе.

-То тепер ти прихильниця шлюбу?

-Це надто сильно сказано.

Але після сезону поряд з тобою

я зрозуміла, що інколи

шлюб має свої переваги.

Товариство,

сімя,

чільне місце на рауті.

А крім того, якби не шлюб матері й батька,

ми б не мали одне одного.

Чого тільки це варте.

Ну, більшість часу.

Є щось слушне у твоїх словах.

Проте, якщо я вже мушу колись знайти

правильного чоловіка,

то спершу б хотіла ліпше пізнати себе.

Відмінний план.

Без вас сезон буде не таким, леді Денбері.

Я впевнена,

що ви знайдете спосіб розважитися.

Вас дуже бракуватиме,

особливо королеві.

Що ж,

за нас.

Сьогодні наш вечір, Розамунд.

Ходім до лорда Стоттера,

а далі поговоримо з королевою

і залагодимо питання з Софі.

Я зможу.

Я зможу.

А ми точно зможемо?

Хіба не краще спершу зустрітися із суддею?

Вдова може піти до королеви вже сьогодні.

Місіс Мондріч усе організує.

Тримайся близько,

і ми прослизнемо з тобою.

Сподіваюся, востаннє.

Ваше імя?

Вайолет Бріджертон.

Леді-вдова Бріджертон.

Так, плюс три.

Так, щось таке. Маю стільки дітей.

Бріджертони, ходімо зі мною.

Чекайте, а нам тепер що робити?

Дивно хоч раз бути не в центрі скандалу.

Тоді насолоджуймося.

Потанцюєш зі мною?

Міс Позі.

Міс Бріджертон.

О, ні. Я…

Раптом що, я не причетна до…

Я так і припускала.

Просто привіталася.

Хоча, може, не варто.

Ваша мати може бути проти.

Не дозволяйте їй собі диктувати.

Одна моя подруга має матір, схожу на вашу,

і зараз вона дуже добре влаштувалася.

Справді?

Вами зацікавився лорд Барнабі.

Він часом запрошує мене на танець,

але цього сезону

мати зосередила зусилля на моїй сестрі.

Не слід дозволяти їй

диктувати мої почуття.

Лорд Барнабі — чудовий кавалер.

А ваші мати й сестра зайняті.

Вперед.

Добре.

Міс Позі,

приймете нарешті

мою пропозицію потанцювати?

Леді Пенвуд,

вас викликають.

Мене викликає королева?

Це було легше, ніж я думала.

Ходімо, Позі.

Негайно.

Даруйте.

Що це означає?

Королева не приєднається?

Гадаю, ви будете раді,

що вона зараз деінде.

Софі?

А вона тут що робить?

Сім років.

Сім довгих років

я служила вам у власному домі.

Я спитала тоді, чому ви

так довго мене утримували,

і тепер я знаю, що це не з доброго серця,

а лиш тому,

що мій батько заповів стипендію

за кожен рік зі мною вдома.

Але я не мала стати покоївкою.

-Звідки знаєш?

-Із заповіту.

А ще я бачила, що батько лишив мені посаг.

-Мамо.

-Тихо, Позі.

Три рівні частини.

Одна для Розамунд,

одна для Позі і одна для мене.

Але припускаю, ви пообіцяли лорду Стоттеру

вдвічі більше, ніж заповідалося Позі.

Через привласнення моєї частки.

Це просто абсурд.

Як ти смієш звинувачувати в такому матір?

Вісімнадцять тисяч фунтів.

А в тебе?

Ти подумала, що моїх краси й шарму

не досить, щоб знайти пару?

Що мені треба тридцять шість тисяч.

Це не має значення. Вона вкрала в мене.

Це я вкрала брошки.

Річ не в брошках.

Гроші на твій посаг були нашими.

Мали бути нашими, але ти вкрала їх.

Ти вкрала його в нас.

Мої дівчата

потребували батька, його любові.

Я потребувала його любові.

Але натомість там була ти.

Арамінто, він і вас любив.

Я це бачила, а ще вас люблять ваші доньки.

Обидві. Не сприймайте це як належне.

Від цього нікому не легше.

Річард був хорошим.

Але він витав у хмарах.

Він навязав мені свою найбільшу помилку,

і це я переховувала позашлюбну дитину

зі всіма наслідками.

Я лише захищала своїх дівчат.

Мамо, Софі нам ніколи не загрожувала.

І я втомилася говорити про неї.

А ще ж є те, що ти вдавала дворянку.

Думаю, це ми можемо владнати самі,

бо ви скоїли куди більший злочин.

Привласнили посаг,

зневажили заповіт і майно покійного графа.

Я не сяду у вязницю.

Якщо занапастите мене, я занапащу її.

І навпаки.

Все просто.

Домовимося, що всі події

мали більш взаємовигідний характер.

Прегарний вечір.

Так.

-Ваша Величносте.

-Місіс Мондріч. З вами все гаразд?

Я дещо для вас приготувала.

Кохана покоївка

Бенедикта Бріджертона — тут.

Як це — тут?

Я зробила це,

щоб ви побачили почуття між ними.

Бо якщо ви подивитеся на них,

то побачите їхнє кохання.

Ні, місіс Мондріч. Виведіть її звідси.

-Ваша Величносте.

-Ваша Величносте.

Не виведу.

Колись

у палаці жили королівські особи,

які хотіли позбутися вас.

Та ви лишились.

І тепер на цьому троні

сидить найефектніша жінка

за дуже довгий час.

Ви — покровителька музики, мистецтва.

У ваших садах гуляють зебри,

а ви обожнюєте плітки.

У вас багато інтересів,

але ви втрачаєте

найбільшу частку розваг у світі,

коли ігноруєте нижчі класи,

бо, з усією повагою, леді Денбері,

не кожна покоївка скромна,

витончена чи проста.

Бенедикт Бріджертон закоханий у жінку,

якій вдалося змусити його

кинути своє гультяйство.

Така жінка

точно сповнена жвавості й снаги.

Вона така нестримна,

що до неї в тюрму спустилася графиня,

бо просто одержима цією жінкою.

Ваша Величносте,

ви пропускаєте всі хороші плітки.

-Я цього не зроблю.

-Зробите.

І поїдете в заміський маєток

до кінця сезону.

Що ж, містере Бріджертон,

мені кажуть, ви закохалися.

Так, Ваша Величносте.

Дозвольте представити міс Софі Ґан.

Ґан?

Як у покійного лорда Пенвуда?

Це дочка його кузена.

Ви саме казали, які вони схожі,

чи не так, леді Пенвуд?

Так.

Вона весь час жила за містом

і тільки-но приїхала сюди.

-Ви ж казали…

-Помилилася, Ваша Величносте.

Ви говорите?

Так, Ваша Величносте.

Правда — те, що кажуть?

Що покійний граф був вам родичем?

Можу з певністю сказати, Ваша Величносте,

що за народженням і освітою я —

дочка дому Пенвудів.

З вас вийшов би чудовий діамант.

Що ж, добре.

А чи було щось цікаве,

повязане з брошками для взуття?

Ні, Ваша Величносте. Гадаю, що ні.

А я гадаю, що було.

Але так тримати.

Отже, ми — кузини.

Ми — сестри.

Думаю, юна Вайолет

була б сьогодні тобою вражена.

Думаю, так.

-Ви добряче ризикнули.

-Так, Ваша Величносте.

Вам пощастило, що я погодилася.

Так, Ваша Величносте.

Біжіть собі.

-Я не піддамся на ваші маніпуляції.

-Жодних маніпуляцій.

Чули?

Схоже, лорда Стоттера

вже не влаштовує новий посаг міс Лі.

Лорде Стоттере, благаю.

Ну, всі знають, що він ласий до грошей.

Я не прихильниця міс Лі,

але їм явно не завадило б

видати заміж одну з дівчат.

Щось мені підказує, що все буде добре.

Варлі!

Що ти тут робиш?

О, міледі, вибачте, що я так пізно.

Надіюсь, ти не прийшла

проситися назад, Варлі.

Бо якщо так, то мушу повідомити,

що нас цілком влаштовує Рей.

Ні, авжеж ні.

Я знайшла нову роботу на селі.

І зайшла забрати свої речі,

перш ніж поїду з міста.

Я залишила кілька книг,

коли поспіхом виїжджала.

А хіба ми не дражнили разом Пенелопу

за її читанину?

Ні разу не бачила, щоб ти читала.

Ще я прийшла по вибачення,

якого так і не почула.

Вибачення? Від мене? За що?

Що сприймали мене як належне.

Називали рідною,

а тоді запрягали, як коня,

і платили якийсь мізер.

Це дуже несправедливо.

Від мене ти вибачень не почуєш.

Добре.

Мабуть…

Мабуть, я могла б

вибачитися

за дещо.

Ті…

сукні, які я тобі пропонувала,

точно вийшли з моди,

треба було знайти тобі щось ліпше.

Або платити більше.

Приймається.

-Я вам пробачаю.

-Варлі.

Я скучила за тобою.

Ох, не знаю, з чого й почати.

Порівнюючи з тією вдовою Пенвуда,

тут був курорт.

А зібралася я в село тому,

що вона прийшла надута і звільнила мене.

Звільнила?

Яка дурепа могла таке зробити?

Не годиться пускати тебе в село.

Але у вас є Рей.

Так. Але будинок величезний.

Так, він завів стосунки з міс Софі Ґан,

родичкою покійного лорда Пенвуда.

Міс Ґан,

станцюєте перший танець зі мною?

Так, містере Бріджертон.

Ну хіба це не абсурд?

План був справді божевільний.

Ця місіс Мондріч

точно повна свіжої енергії.

Але не знаю, чи план спрацював,

бо був такий ретельний,

чи тому, що плану не було зовсім.

Вона мала рацію в одному.

Вам подобається розважатися.

Смішно.

Це найкраще, що було в сезоні.

Ні.

Найкраще в цьому сезоні —

те, що ви виграєте свій заклад

з місіс Бріджертон.

О, так.

Ми з нею розквитаємося.

Було весело, леді Денбері.

Нам так весело разом.

Так.

Я сумуватиму.

Ох, лишенько.

Наказую їм зупинитися.

Зупинитися?

І як воно — офіційно стати міс Пенвуд?

Дивно.

Але добре.

То, може, зміниш імя ще раз?

Бо я б дуже хотів записати тебе

до Бріджертонів.

Ти вийдеш за мене?

Так.

Так, вийду.

Я дуже втішений,

що вашому сину все вдалося.

Як і я.

Тепер вони можуть зіграти весілля

і залишитися в місті, якщо захочуть.

Для всіх вони — законна пара.

Дуже добре.

А тепер і ми можемо зробити оголошення

без побоювань.

Скажемо вашим дітям сьогодні?

Щось не так?

Я…

Це був такий насичений вечір.

Може, ми поспішаємо?

Не бачу причин зволікати.

Хіба що я про щось не знаю?

Про що мав би знати?

Я вагалася через дітей,

через покійного чоловіка, через Франческу.

Але сьогодні я зрозуміла,

що маю ще одне джерело вагань.

І що ж це?

Я так довго була дружиною і матірю,

що геть забула, ким була до того.

І тільки починаю заново знайомитися

зі старою собою.

Собою безтурботною, дикою, і…

Я боюся, що якщо ми одружимося,

то я втрачу цю можливість.

Та тебе я теж не хочу втрачати.

Тоді не розумію.

А ми не могли б…

Чи не могли б ми лишити

все як є?

Бачитися,

але зберігати незалежність?

Вайолет, я дуже хочу, щоб ти була щаслива.

Але я хочу бути щасливим теж.

Наш час разом був прекрасним.

Я хочу розділити з тобою життя.

І я б зачекав, якби знав,

що ти теж цього захочеш.

-Але я починаю в цьому сумніватися.

-Будь ласка, Маркусе. Я…

Ти мені дуже дорогий.

Знаю. Я це відчуваю.

Любі читачі й читачки,

ви, бува, не шоковані трохи?

Ти не бачила міс Стерлінґ?

Вона вже пішла спати?

-Міс Стерлінґ вас не повідомила?

-Про що?

Вона зібрала речі й поїхала.

Думали, я зникла назавжди.

Але сталося надто багато всього,

щоб авторка цієї хроніки мовчала.

А відтак ми воззєдналися.

Що ми робимо?

Я бажаю потанцювати з нареченою.

А ти доволі вправна, навіть без музики.

Дивовижно, бо ти б знав,

хто був моїм першим вчителем танців.

Мені стільки треба було опанувати.

Це воззєднання безперечно

ґрунтується на турботі й любові…

Я думав, ти покінчила з Віслдаун.

Так. Я працюю над своїм романом.

То хто в біса написав оце?

…однак цього разу

із зовсім іншою авторкою.

Північ.

Ти вже втікаєш?

Я можу лишитися настільки,

наскільки ти захочеш.

Тоді залишся назавжди.

Але поки що моя особа буде таємницею.

Любі читачі й читачки,

ми з вами розважимося досхочу.

ПАМЯТІ

НІКОЛАСА БРЕМБРІДЖА — ТОНІ КУПЕРА

Маю для тебе пораду.

Ще одну? Навіть у день мого весілля

ти мусиш бути первістком-мудрагелем.

Насправді наймудріша моя порада:

більше ніколи мене не слухай.

Батько тобою пишався б.

Бо я — так.

Як думаєте, чиє весілля буде наступним?

Люблю весілля. Всі найкращі люди

збираються в одному місці.

Як гостя.

-Думаєш, ти ще колись вийдеш заміж?

-Я?

Заміж? Ні.

Я вже мала велике кохання.

Одного разу достатньо.

Софі.

Бенедикте.

Дорогі закохані,

ми зібралися тут разом перед лицем Бога…

Можете поцілувати наречену.

БЕНЕДИКТ БРІДЖЕРТОН

Переклад субтитрів: Юрій Бик

БРИДЖЕРТОНЫ

ЗАВЕЩАНИЕ

СВЕТЛОЙ ПАМЯТИ НИКОЛАСА БРЭЙМБРИДЖА

И ТОНИ КУПЕРА

ПО МОТИВАМ РОМАНОВ ДЖУЛИИ КУИНН

БЕНЕДИКТ БРИДЖЕРТОН

Возникло недопонимание.

Та, что на меня заявила,

годами не платила мне жалование.

- Ей нельзя верить.

- Милочка, я не судья.

Вы могли бы передать весточку?

Алфи Барроу. Он работает

на новую леди Пенвуд в Пенвуд-хаус.

Даже если твой друг или еще кто-то

решит за тебя вступиться,

вряд ли ему кто-то поверит.

К тому же та дама, что донесла на тебя,

позаботится о том,

чтобы твои защитники были уничтожены.

Я могу послать за кем угодно.

Но подумай, стоит ли оно того.

Да, вы правы.

Возьми одеяло.

Если тебя осудят,

тебе светит пожизненное.

В лучшем случае.

БРИДЖЕРТОНЫ

Уважаемое высшее общество,

Ее Величество королева почтила вас

великодушным приглашением

на главное событие сезона.

Как и все балы,

что устраивает ваша королева,

это будет лучший вечер года.

Наполненный зрелищами, шиком,

удовольствиями… Подобными вещами.

Присутствие обязательно.

Стиль непреложен.

Отсутствие без уважительной причины

будет отмечено.

Этот сезон хотя бы дарит надежду.

Мы в трауре.

Значит, имеем право

не явиться на бал королевы.

- Прости, я лишь пыталась…

- Брось. Я рада.

Избегать мероприятий —

наше с Джоном любимое занятие.

Ах да.

Этот бал дается

в честь леди Агаты Данбери.

Она решила покинуть Лондон

и отправиться

в другие края.

Разве это не выпад

в адрес леди Данбери?

Эта часть написана

таким мелким шрифтом.

Я едва могу разобрать.

Королеве уже не нужно

противостоять леди Уислдаун.

Может, она решила сменить настрой.

Рэй, вы в курсе?

Насчет леди Данбери и королевы?

Не думаю.

Нет.

Ну разумеется.

Рэй — хорошая экономка.

Ты скучаешь по Варли…

Я скучаю?

Как тебе такое в голову взбрело?

Я и не вспоминаю о ней.

Я каждое утро подумывал уволиться.

До сегодняшнего дня.

Проснувшись, вдова была довольно мила.

Всё потому, что вчера вечером

она поймала бывшую горничную.

А в эту самую минуту,

полагаю, лорд Стоттер за этими дверями

делает предложение мисс Ли.

Да!

Моя будущая жена.

Увидимся. А после свадьбы

будем видеться каждый день.

У тебя самый завидный жених сезона!

- Взгляни!

- Поздрав…

Надо продумать,

что ты наденешь на бал королевы.

Лучшее место для объявления о помолвке.

Мама, куда ты?

Конечно же в тюрьму.

Ты не в курсе? Говорят,

это ты помогла маме выйти на Софи.

Розамунд!

Ты велела арестовать Софи?

Воровку ждет правосудие.

Софи не воровка.

Она всегда была добра к нам.

Я больше ничего не хочу слышать.

Я ненадолго.

Ты молодец, Розамунд.

Ты меня не поздравишь?

Поздравляю, сестра.

- Где она?

- Это моя вина.

Я думала, она воровка. И помогла

вдовствующей леди Пенвуд найти ее.

Но мисс Поузи объяснила,

что это чудовищная ошибка.

Эта Софи и правда работала в этом доме,

когда тут жила прежняя леди Пенвуд.

У нее есть семья?

Прошу, меньше слов.

Я знаю, к кому нам идти.

Надо же, автоматический вертел.

У этих двоих к тебе срочное дело.

Пусть Джасинт покажет тебе

свою коллекцию лент.

- Она ее недавно пополнила.

- Ничего выдающегося.

Я планирую отложить возвращение в Итон,

чтобы побыть с тобой.

Нет, прошу, не надо.

Я очень благодарна всем вам

за внимание и поддержку, но…

Думаю, ваша сестра хочет,

чтобы мы вели себя как обычно.

Хотя бы на время.

Да. Спасибо.

Давайте лучше поговорим

о ком-то другом.

- Мама, как ты?

- Как твой друг, лорд Андерсон?

Лорд Андерсон… Ну, он…

Мама, есть разговор насчет Софи.

- Простите, что помешал.

- Франческа…

Пожалуй, я хочу взглянуть

на коллекцию лент. Идем.

Грегори, ты тоже.

Ты говорил с ней?

- С кем?

- О чём?

- Нет, она успела уехать.

- Знаешь куда?

- Миледи.

- О ком речь?

Софи. Она собралась в Америку.

Я поехал в порт.

Отходило сразу два корабля.

Я не нашел ее.

Ты искал Софи в порту?

- Что происходит?

- Он любит вашу горничную.

Она исчезла ночью, не попрощавшись.

- Мэм.

- Стойте.

- Что?!

- Не пиши об этом.

- Я уже не Уислдаун.

- Я не могу потерять ее.

Я хочу нанять корабль.

Может, успею ее нагнать.

- Всё образуется.

- Тише.

Прошу минуту тишины!

Пожалуйста.

Хейзел должна кое-что сообщить.

Простите, что прерываю.

У меня хорошая новость и плохая.

Хорошая в том,

что вам не понадобится корабль.

К вам посетитель.

Здравствуй, Софи.

Как грубо.

Будь благодарна,

что леди снизошла до этого места.

Тем более я пришла помочь тебе.

- Помочь мне?

- Да. Хочу проявить щедрость.

Ты можешь избежать суда,

публичного унижения,

вреда семейству Бриджертонов,

укрывавших тебя.

Как?

Сознайся.

Разумеется.

Всё будет гораздо проще,

если ты признаешь,

что выдавала себя за другую

и обокрала меня.

- Я не крала.

- Крала.

Это вы всё у меня украли.

Я не стану сознаваться,

чтобы облегчить вам жизнь.

Ты всегда принимала неверные решения.

Хотя бы сейчас

ты получишь по заслугам.

Стража! Я закончила.

Ничего хорошего тебя не ждет.

За вас не вступился ни один свидетель.

Учитывая показания

вдовствующей леди Пенвуд…

Сэр, прошу…

Мисс Бэк, напоминаю,

у вас нет права голоса.

У меня нет другого выхода,

кроме как приговорить вас…

Сэр, я требую освободить эту женщину.

- Что это значит?

- Сэр, вы кто?

Бенедикт Бриджертон,

сын покойного Эдмунда Бриджертона,

брат виконта Энтони Бриджертона.

И шурин герцога Гастингса.

Мистер Бриджертон — второй сын.

Она обокрала графиню.

Вы оскорбляете меня

из-за обувных клипс?

Они должны стоить состояние.

Сэр, мисс Бэк служит у меня

уже несколько месяцев.

Зная ее, мы уверяем вас,

что эти обвинения беспочвенны.

- Это не так.

- У вас есть доказательства?

Прошу соблюдать приличия

и вести себя в соответствии

с вашим положением в обществе.

Леди Пенвуд,

если эта семья предложит

возместить стоимость клипс,

вы откажетесь от обвинений

в адрес мисс Бэк?

Мы с радостью.

Этого недостаточно.

Она также выдавала себя

за члена высшего общества.

Леди в серебряном платье

на бале-маскараде

вдовствующей леди Бриджертон.

Я за правосудие!

Нужно время на подготовку защиты.

Мистер Бриджертон не может

выступать защитником,

будучи охмуренным мисс Бэк.

Не было такого.

- Как вы смеете говорить, что мой сын…

- Тишина! Я требую порядка!

Судья Бёртон, мы наймем

адвоката для мисс Бэк.

А пока, прошу, избавьте меня от хлопот.

Она работает у меня горничной

и я не могу без нее обходиться.

Умоляю, пойдите мне на встречу.

Будьте так добры,

освободите ее под мою ответственность.

Мы будем очень благодарны

за помощь моей матери.

Я выпущу мисс Бэк на поруки

с условием, что она будет

находиться в Бриджертон-хаус

и вы гарантируете,

что она не покинет его стены.

Позвольте рекомендовать вам

договориться между собой.

Если вы не сможете прийти к согласию,

мы соберемся здесь через неделю,

чтобы решить судьбу мисс Бэк.

Согласия не будет.

- Она будет осуждена.

- Еще посмотрим.

Что скажет королева на то,

что вы укрываете преступницу,

позволили ей забыть о ее статусе

и соблазнить вашего сына?

Думаете, вы сохраните

свое положение в обществе?

Посмотрим.

Не знаю, как вас благодарить.

Но не стоило утруждаться.

Не хочу ничего слышать.

Почему не послала за нами?

Констебль не предложил?

Просто я и так оттолкнула всех вас,

сбежав ночью.

Я не хотела вас обременять.

Хорошо, что нас предупредили.

Очень много людей хотят тебе помочь.

Надеюсь, ты это видишь.

Если вдовствующая леди Пенвуд

не одержит победу в суде,

она попытается сделать это в обществе.

Если королева узнает

о твоей привязанности,

будет громкий скандал.

Даже отъезд в деревню

вряд ли смягчит последствия

для перспектив твоих младших сестер.

Простого выхода нет.

Я рада, что ты в безопасности и с нами.

С возвращением.

Твою комнату подготовили.

Но дай знать, если мы что-то упустили.

Не понимаю. Моя комната наверху,

в крыле для слуг.

Уже нет.

Леди Бриджертон сказала,

что ты будешь гостьей,

пока не решится история с судом.

Или пока вы не узаконите

ваши отношения с м-ром Бриджертоном.

- Чего ты молчала?

- Хейзел, нет никаких отношений.

Но леди Бриджертон дала понять,

что ее сын не пройдет в твои покои,

а ты не пройдешь в его.

Каким бы ни был повод.

- Разумеется.

- У меня глаза повсюду.

Идем, Хейзел.

Давно ты знаешь?

Вчера я нашел в спальне твою подвеску.

На даме в серебряном

была точно такая же.

Я не хотела тебе лгать. Просто…

Я не хотела, чтобы ты разочаровался,

узнав, что та,

кого ты всё это время искал,

окажется не очаровательной

юной леди, а…

…мной.

Разочарование — это последнее,

что я испытал, поняв, что это ты.

Я так долго чувствовал себя

одиноким в переполненной комнате.

Я влюбился в тебя на балу, потому что

ты увидела меня.

Именно меня.

Кем бы я был, увидь я в тебе

лишь даму в серебряном?

И всё же

всё это время

ты не верила, что я приму правду.

Возможно, потому что твоя любовь ко мне

не то, за что я ее принял.

Бенедикт.

Простите, миссис Уилсон велела

присмотреть за тем,

чтобы вы оба оставались у себя.

Пожалуй, вздремну.

Самое главное —

не дать упечь Софи в тюрьму.

Мне неловко просить вас

перед самым отъездом,

но в идеале

мы могли бы избежать скандала,

благослови королева их союз.

Это поистине фантастическая история.

Горничная, влюбленный джентльмен.

Возможно, чересчур

фантастическая для Ее Величества.

Королева очень рассчитывает на то,

что Бенедикт женится в этом сезоне.

Успех маловероятен,

но я с радостью попробую.

Я считаю, что ее отец знатного рода.

Это может как-то помочь?

Нет, если мать горничная.

Даже если Софи вынудили

пойти в горничные,

общество никогда не одобрит брак

джентльмена с незаконнорождённой.

Боюсь, для них лучший исход —

незаметно ускользнуть вместе в деревню.

Я отложу отъезд.

Если вдруг разразится скандал,

я прослежу, чтобы…

Агата, нет.

Это ваша жизнь.

Я ценю вашу помощь с королевой, но нет.

Вы должны ехать.

Вайолет Бриджертон…

Мне будет вас не хватать.

Мне тоже.

Очень.

Мисс Бэк, вам помочь?

Просто Софи, Джон.

Меня никто не спрашивал?

Нет, не думаю.

Джон, ты такой красавчик.

Ты это серьезно?

Ну конечно.

Я не был уверен,

взаимен ли мой интерес.

У тебя определенная репутация.

Это было до встречи с тобой.

Я подумала…

Я тоже пытался придумать,

как к тебе пробраться.

Я злилась, что ты меня не узнал.

Знаю.

Прости меня.

Поначалу я злилась.

Но потом я поняла, что это неважно.

Ты подарил мне столько любви.

Я давно такого не испытывала.

Моя неспособность в это поверить…

До этого я была уверена

лишь в любви моего отца.

Шестого графа Пенвуда.

Ричарда Гана.

Он обещал всегда обо мне заботиться.

И я верила ему.

Я верила в его любовь.

Но после его смерти стало очевидно,

что я оба раза ошиблась.

Из-за него ты стала горничной?

Он не упомянул меня в завещании.

Араминта ясно дала это понять.

Ты видела это завещание?

Нет, не хотела

еще больше расстраиваться.

Софи.

Очевидно, что она тебя ненавидит.

С первого дня знакомства.

С чего тебе верить

в ее слова о твоем отце?

Я…

Я не знаю.

Я просто поверила ей.

Поверила, что отец забыл обо мне.

Что любовь, которую я ощущала,

была лишь выдумкой.

Я верила, что ты не узнаешь меня,

не полюбишь меня, не будешь мне верен.

Софи.

Ну конечно я люблю тебя.

Теперь ты мне веришь?

А я сделал лишь хуже,

предложив стать любовницей.

Прости меня.

Вчера я пришел сюда с вопросом,

который уже давно

должен был тебе задать.

Нет.

Не сейчас.

Семья благословила меня, Софи.

Нет. Я под судом,

на кону репутация твоей семьи.

Давай подождем.

Я люблю тебя.

Я люблю тебя, Бенедикт.

Присоединишься?

Я не могу рисковать.

Так не будем.

Повернись.

Это уже не твоя работа.

Мисс Бриджертон,

надеюсь, вы не сердитесь.

Ну что ты, я в бешенстве.

Самое интересное событие

в этом доме произошло у меня под носом,

а я всё прошляпила.

Хорошо, ведь я хочу

попросить вас об одолжении.

Мне нужна помощь,

чтобы попасть в Пенвуд-хаус.

Я так рада твоему визиту.

Немного удивлена.

Но очень рада.

Я за то, чтобы оставить всё в прошлом.

Да, я тоже.

Что ж, нам столько всего

нужно обсудить.

Это займет массу времени.

Я вся внимание.

Я слышала, что ты перекрасила всё

в розовый.

Должна сказать,

выглядит потрясающе. В этом

вся ты.

Алфи!

- Как ты тут оказалась?

- Завещание отца. Думаю…

Оно в кабинете.

Араминта хочет упечь меня в тюрьму.

Нужно узнать, что в нём сказано.

Сядь. Ты так дыру в ковре протрешь.

Прости.

Леди Данбери не очень верит в успех,

но я уверена, что всё образуется.

Мы найдем выход. Как всегда.

Значит, дама в серебряном — Софи.

Что ж, думаю, дочь графа Пенвуда

заслужила право присутствовать на балу.

Если мы справимся, что если я не смогу?

Навсегда перебраться в деревню.

- Быть мужем.

- Ты сомневаешься в чувствах к Софи?

Нет, в себе.

Почему, Бенедикт?

Разве я всю жизнь

тебя не разочаровываю?

Мои дети никогда

меня не разочаровывают.

Может, иногда я была

слишком строга с тобой.

Но на то есть причина.

Во многом ребенком

я была очень похожа на тебя.

В смысле?

Детям проще представить

приведение в темном коридоре,

чем представить свою мать ребенком.

Если честно,

я и сама подзабыла ту девчонку.

Какой она была?

Импульсивной.

Страстной.

Дикой, беспечной.

С неутомимой жаждой испытать всё,

что может предложить жизнь.

Постоянно стремящейся

пойти наперекор воле родителей.

Энтони — копия твоего отца.

А вот ты мой сын.

Во всём.

Что с ней стало?

Я влюбилась.

Эта любовь утихомирила мое бунтарство.

Я уже в нём не нуждалась.

Я просто была счастлива.

Я испытываю это к Софи.

Тогда любовь поможет тебе

добиться всего, что ты захочешь.

Надеюсь, ты не совсем забыла

ту дикую и беспечную девчонку.

Похоже, она была очень мила.

Так и есть.

Должно быть здесь.

Лили сказала, ты здесь.

Я должна была тебя увидеть.

- Ирма.

- Где ключ от шкатулки?

Мы ищем завещание.

Покойный лорд открывал ее

ключом из этого ящика.

Которым?

Да кто ж его знает.

В загородном поместье

тоже всё перекрасишь?

Элоиза, мне с трудом верится,

что ты пришла сюда

нахваливать мой вкус

в цветовом оформлении.

Почему? Разве юная леди

не может поболтать о розовом цвете?

Я знаю, зачем ты пришла.

Ты наконец-то поддалась мании.

Брачной мании.

Очевидно, что ты размышляешь о том,

как выглядит жизнь замужней дамы.

Хочешь узнать, каково это.

Да.

Да, меня полностью захватило

это безумие.

В прошлом сезоне было трудно

не мечтать о нашем совместном будущем.

Я понимаю твою точку зрения.

Брак лишает независимости и свободы.

Мэри Уолстонкрафт, всё такое.

Ты читала Мэри Уолстонкрафт?

Год назад ты только о ней и говорила.

Чем еще было заняться в Уэльсе?

У нее есть дельные идеи.

Но правда в том,

что она недостаточно ценит любовь.

А она обладает силой

изменить твою жизнь.

Да.

Я начинаю это понимать.

Молодец.

Вот оно.

«Ричард Ган, шестой граф Пенвуд».

Завещает Араминте 4000 фунтов

за каждый год моего проживания.

О боже.

Вот почему она тебя оставила.

Ей было это выгодно.

Софи.

Что там?

Вижу, брак пошел тебе на пользу.

Самое малое, что он мне дал —

гостиную моей мечты.

Не то что в Каупер-хаус, не так ли?

Тебе не было там комфортно.

Так же как и с родителями.

Я хочу извиниться.

То, что тебя хотели выдать за человека,

втрое старше тебя…

Я была слишком

погружена в себя, чтобы осознать,

как трудно тебе пришлось

и насколько для тебя было важно

сделать хорошую партию.

Спасибо.

Всё хорошо.

Всё сложилось именно так,

как должно было.

Верно.

И в итоге оказалось,

что эти обувные клипсы — фальшивка.

Нынче у нас такие сплетни?

Мне нет дела до обувных клипс.

Или горничных.

Несмотря на мое мнение

о вдовствующей леди Пенвуд,

если судья сочтет нужным

осудить девчонку, так тому и быть.

Вдова

также собирается

внушить Вашем Величеству,

что эта горничная

соблазнила джентльмена.

Бенедикта Бриджертона.

Самый желанный жених сезона

соблазнен горничной?

Это так?

Нет, не так.

Ей не нужно было его соблазнять.

Он ее любит.

Вопреки разуму и ожиданию

между ними возникли чувства.

Она спасла ему жизнь за городом.

Он влюбился в нее,

пока она его выхаживала.

Все считали его

неспособным на привязанность.

А его тронули изящество и красота

девушки скромного происхождения.

Ваше Величество,

вы с самого начала были правы.

Бенедикт Бриджертон и правда

готов связать себя брачными узами.

Какое невезение.

Я и правда была права, заключив пари.

Но я всё равно проиграю.

Ваше Величество.

Ведь Бенедикт Бриджертон не может

жениться на горничной.

Я надеялась, что мы в последний раз

сможем вместе подобрать отличную пару.

Жаль, что всё обернулось против нас.

Бримсли, как идет подготовка к балу?

Очень хорошо, Ваше Величество.

Стой! Подожди!

Попался!

Что ты знаешь

о жизни Бенедикта Бриджертона?

Вы часто проводите время вместе.

А что знаешь ты?

Ты что-то знаешь. И утаил это от меня.

Если ты знаешь, что я что-то утаиваю,

значит, сама что-то утаиваешь.

Есть простолюдинка.

Он знает, что она ему не пара.

Горничная из Бриджертон-хаус.

Я их подслушала.

Они влюблены.

Вдовствующая леди Пенвуд

хочет посадить ее.

Сегодня утром я четыре часа помогала

королеве выбирать цветы для бала.

Вчера день был посвящен обсуждению,

стоит ли побрить шпица под льва.

- Позавчера…

- Элис.

Мы можем уехать в деревню,

если ты несчастна.

Нет. Мы не можем.

От королевы нельзя уйти просто так.

Да я и не хочу.

Но я хочу приносить пользу.

Леди Данбери помогла королеве

изменить общество.

А я занимаюсь декорированием.

Даже не так. Я лишь говорю да или нет,

пока слуги занимаются декорированием.

Эта жизнь свалилась на нас с неба.

И это чудесно.

У нас наконец-то прекрасная жизнь.

Я хочу помочь остальным

добиться того же.

Если я попробую помочь этой горничной,

то либо наконец-то

завоюю доверие королевы,

либо наврежу нашей семье.

Но всё равно хочу попробовать.

Тогда я полностью тебя поддерживаю.

Бенедикт, она скоро вернется.

- Миссис Мондрич.

- Добрый день.

Элис, к сожалению, сейчас не время.

Знаю. Леди Данбери не смогла

убедить королеву.

Но у меня есть другая идея.

- Мы с мамой так переживали за тебя.

- Прости.

Леди Пенвуд упросила

мисс Бриджертон остаться на чай.

Как прошло?

Я видела завещание.

Что в нём?

Мой отец…

…сдержал слово.

Поузи, Розамунд, я.

Мы все получили равное приданое.

Он любил меня.

Ну разумеется.

Как иначе?

Ты не отправишься в тюрьму.

Вдовствующая леди Пенвуд

украла твое приданое.

Это она лгунья и воровка.

Она не успела всё потратить.

У меня есть приданое.

Но это не делает меня

подходящей партией для джентльмена.

Мне плевать на деньги.

И плевать на твое происхождение.

Заходила миссис Мондрич.

Она фрейлина королевы.

У нее есть план.

Какой?

Найдем тебе платье.

Завтра ты идешь на бал королевы.

Это парная игра.

Прости.

Дело в моей семье.

Назревает скандал.

Скандал?

Рассказывай.

Бенедикт, мой брат,

влюбился в горничную.

Вся моя семья, мы все поддерживаем их.

Но если прознает высшее общество,

то, конечно же, осудит.

Признаюсь, всё это

кажется банальным в сравнении с…

Именно в такой момент

ты решила промолчать?

Просто я поражена.

Твоя семья умеет поражать.

Я пойму, если ты решишь

дистанцироваться от нас, от меня.

Нет. Я в хорошем смысле.

Любовь не всегда выглядит так,

как мы того ожидаем.

Я не из тех,

кто осуждает чужое счастье.

Я рада это слышать.

Я надеялась,

что, если тебя не смущает мое общество,

ты согласишься остаться в Лондоне

до тех пор, пока найдут наследника.

- Я здесь.

- Знаю.

Просто мне кажется…

Кажется, что ты вот-вот уедешь.

Ты редко задерживаешься надолго.

При этом лишь ты

по-настоящему меня понимаешь.

Если ты этого хочешь, я останусь.

Я буду очень этому рада.

Ты мне очень близка, Микейла.

Ты мне тоже.

Горничная спасла это

из мусорной корзины.

Слегка помято,

но в этом его индивидуальность.

Не стоило утруждаться.

Вижу, ты не передумала

отказаться от дебюта.

Должна сказать, что это будет ошибкой.

Ты же несерьезно.

После всех насмешек над уроками.

В мою защиту —

они на редкость смешные.

Я думала, ты будешь рада.

Ты не будешь стареть одна.

Мы обе будем старыми девами.

Хоть и звучит заманчиво, но я знаю,

что это не то, чего ты хочешь.

Нормально испытывать страх.

Случившееся с Джоном поистине ужасно.

Признаю, меня это тоже пугает.

Не всё зависит от нас.

Но в нашей власти

поддерживать друг друга

и не давать страху мешать нам

испытать то,

что может быть поистине удивительным.

- Ты теперь поборница брака?

- Это слишком громкое слово.

Но проведя с тобой целый сезон,

я поняла, что иногда

брак имеет свои преимущества.

Поддержка,

семья,

лучшее место на приеме.

Если бы не брак наших родителей,

у нас бы не было друг друга.

А это такая ценность.

По большей части.

Полагаю, тут есть доля правды.

Но если я хочу

однажды найти себе идеального мужа,

думаю, сначала стоит

получше узнать себя.

Отличный план.

Без вас сезон будет уже не тот,

леди Данбери.

Я не сомневаюсь,

что вы сумеете хорошо провести время.

Вас будет очень не хватать.

Особенно королеве.

Что ж,

за нас.

Сегодня наш вечер, Розамунд.

Поприветствуем лорда Стоттера.

А потом поговорим с королевой о Софи.

Я справлюсь.

Справлюсь.

Мы точно справимся?

Может, дождемся суда?

Если вдова расскажет королеве,

будет поздно.

Миссис Мондрич всё устроит.

Держись поближе,

чтобы мы тебя тайком провели.

Надеюсь, в последний раз.

Представьтесь.

Вайолет Бриджертон.

Вдовствующая леди Бриджертон.

И трое сопровождающих.

Около того, да. Столько детей.

Бриджертоны, за мной.

И что нам теперь делать?

Необычно, что сейчас

в центре скандала не я.

Так насладимся этим.

Потанцуем?

Мисс Поузи.

Мисс Бриджертон.

О нет. Я… Не знаю,

знаете ли вы, но я не участвую…

Нет, полагаю, что нет.

Я просто поздоровалась.

Может, не стоило. Ваша мать не одобрит.

Но не поддавайтесь ее диктату.

У моей подруги

мать очень похожа на вашу.

Несмотря на это

она отлично справилась сама.

Правда?

Вами интересуется лорд Барнаби.

Он периодически

приглашает меня на танец.

Но в этом сезоне усилия моей матери

сфокусированы на моей сестре.

Мне не следует позволять ей

влиять на мои сердечные дела.

Лорд Барнаби — достойный жених.

А ваши мать и сестра заняты.

Смелее.

Хорошо.

Мисс Поузи,

вы наконец согласитесь

потанцевать со мной?

Леди Пенвуд.

Вас вызывают.

К королеве?

Это даже проще, чем я думала.

За мной, Поузи.

Сейчас же.

Простите.

Что это?

Я думала, меня примет королева.

Вам следует радоваться,

что ее здесь нет.

Софи?

Мама, почему она здесь?

Семь лет.

Семь долгих лет

я прислуживала вам в собственном доме.

Уходя, я спросила,

почему вы меня терпели.

Теперь я знаю, что не по доброте души.

Мой отец доплачивал вам

за каждый год, что я жила в доме.

О работе горничной не было и речи.

- Как узнала?

- Из завещания.

А еще отец оставил мне приданое.

- Мама.

- Молчи.

Три равные части.

Одна для Розамунд,

одна для Поузи, одна для меня.

Предположу, что лорду Стоттеру

вы обещали в два раза больше,

чем дадите за Поузи.

За счет присвоения моей части.

Это абсурд.

Как ты смеешь обвинять мою мать?

У меня 18 000 фунтов.

Сколько у тебя?

Ты считала, что моих красоты

и очарования недостаточно?

Что для этого нужно 36 000 фунтов?

Речь не об этом. Она меня обокрала.

Это я украла обувные клипсы.

Дело не в обувных клипсах.

Твое приданое — это наши деньги.

Они должны были достаться нам.

А ты их украла.

Ты украла его у нас.

Мои дочери нуждались в отце.

В его любви.

Я нуждалась в его любви.

Но на нашем пути была ты.

Араминта, он любил вас.

Я видела это. И вас любят ваши дочери.

Обе. Не принимайте это как данность.

Поверьте, это не так.

Ричард был хорошим человеком.

Но он жил в мире грез.

Он не предупредил меня

о своей величайшей ошибке.

И вынудил одну нести бремя

ответственности за бастардку.

Я лишь пыталась защитить своих дочерей.

Мама, Софи ничем нам не угрожала.

Мне надоело говорить о ней.

Ты выдавала себя за знать.

Уладим это между собой. Вы совершили

куда более серьезное преступление.

Присвоение приданого,

неисполнение завещания покойного графа.

Я не сяду в тюрьму.

Уничтожите меня — я уничтожу ее.

И наоборот.

Всё просто.

Всем нам следует принять версию,

выгодную обеим сторонам.

Прекрасный вечер.

Да.

Ваше Величество.

Миссис Мондрич, вы в добром здравии?

Я кое-что для вас приготовила.

Тут горничная,

возлюбленная Бенедикта Бриджертона.

Что это значит?

Я считаю, вам стоит увидеть то,

что есть между ней

и м-ром Бриджертоном.

Уверена, вы увидите

взаимную любовь, объединившую их.

Нет, миссис Мондрич. Удалите ее.

- Ваше Величество.

- Ваше Величество.

Я не сделаю этого.

Было время,

в этом дворце были те,

кто считали, что следует удалить вас.

Но вы остались.

На этом троне уже давно не было

столь потрясающей женщины как вы.

Вы покровительствуете

музыке, искусствам.

В вашем саду живут зебры,

вы любите сплетни.

У вас множество интересов.

Но вы упускаете

много занимательного в этом мире,

игнорируя низшие классы.

При всём уважении, леди Данбери,

не все горничные

скромного происхождения,

грациозны и милы.

Женщина, которую любит

Бенедикт Бриджертон,

ради которой он решил остепениться,

наверняка излучает силу и энергию.

До такой степени,

что графиня пришла к ней в тюрьму,

настолько она ей одержима.

Ваше Величество,

вы упускаете интереснейшие сплетни.

- Это слишком. Я не стану.

- Станете.

И вы удалитесь в деревню

до окончания сезона.

Что ж, мистер Бриджертон.

Говорят, вы влюблены.

Да, Ваше Величество.

Позвольте представить вам

мисс Софи Ган.

Ган?

Как покойный лорд Пенвуд?

Она дочь его кузена.

Леди Пенвуд как раз говорила,

насколько они похожи, не так ли?

Верно.

До этого она жила в деревне,

совсем недавно в городе.

- Вы же сказали…

- Я ошиблась, Ваше Величество.

Говорить умеешь?

Да, Ваше Величество.

Они говорят правду?

Ты приходишься родственницей

покойному графу?

Ваше Величество,

я имею полное право утверждать,

что по рождению и воспитанию

я дитя Пенвуд-хаус.

Ты бы стала отличным бриллиантом.

Что ж, прекрасно.

Кажется, также упоминались

некие обувные клипсы?

Нет, Ваше Величество. Не думаю.

Я уверена в обратном.

Но так держать.

Выходит, мы кузины.

Мы сёстры.

Думаю, ты бы сегодня

очень впечатлила юную Вайолет.

Согласна.

- Вы сегодня пошли на большой риск.

- Да, Ваше Величество.

Вам повезло, что я подыграла.

Да, Ваше Величество.

Продолжайте.

Я не позволю собой манипулировать.

- Что вы.

- Вы слышали?

Лорда Стоттера не устраивает

слишком скромное приданое мисс Ли.

Нет. Стойте. Нет. Прошу.

Все знали, что он охотится за приданым.

Мне не нравится мисс Ли,

но, полагаю, им важно,

чтобы кто-то из сестер

вышел замуж в этом сезоне.

Что-то мне подсказывает,

что всё будет хорошо.

Варли!

Что вы тут делаете?

Миледи, простите

за столь поздний визит.

Варли, надеюсь, вы не станете

умолять взять вас назад.

А если так, то сообщаю вам,

что мы очень довольны Рэй.

Нет, что вы.

Я нашла работу за городом.

Я лишь зашла

забрать свои вещи перед отъездом.

В спешке я забыла

несколько книг.

Разве мы вместе

не потешались над чтением Пенелопы?

Не припомню вас с книгой в руках.

А еще я хотела бы услышать извинения.

Извинения? От меня? За что?

Что не ценили меня.

Называя семьей,

заставляли пахать как лошадь,

при этом платя гроши.

Это крайне несправедливо.

От меня вы извинений не услышите.

Очень хорошо.

Возможно…

Возможно, есть вероятность,

что я раскаиваюсь

в парочке вещей.

Те

платья, что я вам предложила.

Признаю, они вышли из моды.

Нужно было подобрать что получше.

Или платить больше.

Этого достаточно.

Я прощаю вас.

Варли.

Я так скучала.

Даже не знаю, с чего начать.

После этой Пенвуд

работа здесь покажется отдыхом.

Я еду в деревню лишь потому,

что она вернулась злая и уволила меня.

Уволила?

Кто способен на подобную глупость?

Мы не дадим вам уехать за город.

Но у вас же есть Рэй.

Да. Но это очень большой дом.

Да, у него чувства к мисс Софи Ган.

Родственнице покойного лорда Пенвуда.

Мисс Ган,

позвольте пригласить вас.

С радостью, мистер Бриджертон.

Ну разве это не абсурд?

План совершенно безумный.

Эта ваша миссис Мондрич

и правда полна свежей энергии.

Одно не пойму: ее план сработал

из-за хорошей подготовки

или из-за ее полного отсутствия.

Ну, в одном она точно права.

Вы обожаете, когда вас удивляют.

Невероятно.

- Это лучшее, что было за весь сезон.

- Нет.

Лучшее в этом сезоне —

то, что вы выиграете пари

с миссис Бриджертон.

Ах да.

Спор должен быть разрешен.

Было здорово, леди Данбери.

Нам было так здорово вместе.

Да, это так.

Я буду скучать.

Боже.

Повелеваю им прекратиться.

Прекратиться?

Каково быть официально признанной

одной из Пенвудов?

Странное чувство.

Но приятное.

Ничего, если это недолго продлится?

Я бы хотел, чтобы ты стала Бриджертон.

Ты выйдешь за меня?

Да.

Да, выйду.

Я так рад, что у твоего сына

всё образовалось.

Я тоже.

Они могут спокойно пожениться

и остаться в Лондоне, если захотят.

В глазах общества они законная пара.

Это прекрасно.

Теперь и мы можем спокойно

и с радостью объявить о своей помолвке.

Сообщим сегодня твоим детям?

Что-то не так?

Я…

Сегодня столько всего случилось.

Мы не торопим события?

Не вижу поводов откладывать.

Если только их не видишь ты.

Мне следует что-то знать?

Я сомневалась из-за своих детей,

из-за покойного мужа, из-за Франчески.

Но сегодня я осознала

еще один источник сомнений.

Какой же?

Я очень долго была женой и матерью.

Я совершенно забыла о том,

кем я была до этого.

Я только начала

вновь обретать эту часть себя.

Дикую и беспечную себя.

Боюсь, наша свадьба

лишит меня этой возможности.

Но при этом я не хочу тебя терять.

Тогда я не понимаю.

Разве не лучше…

Мы не можем оставить

всё как есть?

Видеться друг с другом,

сохраняя свою независимость?

Вайолет, я желаю тебе счастья.

Но и себе тоже.

Совместные минуты стали даром.

Я хочу разделить с тобой жизнь.

Я был готов ждать,

веря, что однажды ты захочешь того же.

- Но сейчас я начинаю сомневаться.

- Прошу, Маркус, я…

Ты мне очень дорог.

Знаю. Я это чувствую.

Дорогой читатель,

возможно, вы немного шокированы?

Вы не видели мисс Стёрлинг?

Она пораньше легла?

- Мисс Стёрлинг вам не сказала?

- О чём?

Она собрала вещи и уехала.

Вы думали, я навсегда вас покинула.

Но автору сих строк стало известно

слишком многое, чтобы хранить молчание.

Так что теперь мы снова вместе.

Что мы делаем?

Я хочу потанцевать с невестой.

Отличные движения, даже без музыки.

Такой прогресс, учитывая то,

кто был моим первым учителем танцев.

Мне пришлось многое преодолеть.

Очевидно, что наше воссоединение

основано на интересе и любви…

Я думал, с фельетоном покончено.

Так и есть. Я работаю над романом.

Тогда кто же написал это?

…вот только на этот раз

эти строки пишет совсем другой автор.

Полночь.

Тебе нужно бежать?

Я могу остаться.

На сколько пожелаешь.

Надеюсь, ты останешься навсегда.

Но пока моя личность

должна храниться в секрете.

Дорогой читатель,

нас ждет масса приятных минут.

СВЕТЛОЙ ПАМЯТИ

НИКОЛАСА БРЭМБРИДЖА И ТОНИ КУПЕРА

Я дам тебе совет.

Еще один? Даже в день моей свадьбы

выставляешь себя мудрым старшим братом.

Самое мудрое, что я могу тебе сказать:

больше никогда меня не слушай.

Отец бы очень тобой гордился.

Я горжусь.

Чья свадьба будет следующей?

Я обожаю свадьбы.

Все лучшие люди собираются вместе.

В качестве гостя.

- Выйдешь еще раз?

- Я?

Замуж? Нет.

У меня уже была любовь.

Одной достаточно.

Софи.

Бенедикт.

Возлюбленные мои,

мы собрались здесь перед лицом Господа…

Можете поцеловать невесту.

БЕНЕДИКТ БРИДЖЕРТОН

Перевод субтитров: Ксения Гребеникова