Да или нет

Dearest Gentle Reader,

of all the sweet nothings

a man can whisper in a woman's ear,

this author believes

the three most common words in Mayfair

may be,

"be my mistress."

This author knows of at least one mister

whose wife is not

the only woman in his life.

Certainly such auxiliary pairings

are expected.

But if word has reached

this author's ears,

then a certain mister should

perhaps learn to be… more discreet.

Beings from opposing worlds

are often drawn to one another.

Hatch!

Sir.

But though a moth may love a flame…

A letter for you got mixed in

with the family's mail this morning.

Thank you.

…it will burn, should they meet.

Morning.

Good morning.

I… I am concerned

that Mrs. Wilson may have overslept.

- Mrs. Wilson never oversleeps.

- Well, yes, but…

And it is very unlikely she would fail

to wake you in time for me to sneak away.

In fact, I think Mrs. Wilson

would sooner walk naked through Mayfair.

Marcus.

Violet.

It's merely that Hyacinth

is hosting her ball this week.

Wait-- No, no, it is not a ball.

It is a… a rehearsal

for her and her peers to practice

what they learned in their dance lessons,

but she seems to think it is a ball.

I enjoy seeing how much

you enjoy your children's happiness,

and I think they would so much enjoy

seeing your happiness.

Mmm.

This mister and mistress you write about,

it is Mr. Hiscox, is it not?

Please do not ask me that.

No, I thought it was

a finely written issue.

Well, surely you can tell me…

because I know it is Mr. Hiscox.

Half the ton knows, and I thought

the whole point of Whistledown

is that she always names names.

She is rather tired of

everyone in the ton expecting her

to write whatever they please.

I cannot tell you the number of people

who told me that gossip. So many people…

that I decided to write about it.

If only to warn Mr. Hiscox

to be more cautious,

lest he ruin the reputation

of his entire family.

So it is Mr. Hiscox.

Oh…

- Thank you.

- Thanks, miss.

I felt safe in London knowing that

Penwood House is on the outskirts of town,

but to know that Araminta

could be living anywhere now…

I am afraid that I do not know

to where she's moved.

She and the girls left in such a hurry.

The new Lady Penwood only let her take

the new housekeeper with her, praise be.

Whoever the new Lady Penwood is,

let us hope for your sake she is less…

- Less of a she-devil?

- Alfie!

Ooh… That felt good to say.

Then we shall have to see

about the new Lady Penwood next week,

after renovations are complete.

She has yet to show her face.

And your new employers?

You have not said who they are.

A very… pleasant family.

Whose name is…?

The Bridgers.

What? Who?

The Bridgertons. Mm.

Sophie.

I knew I recognized those colors.

The Bridgerton uniform really suits you.

How did this happen?

Well, it just… simply…

I found employment at Cavender House

in the countryside.

Phillip Cavender turned out to be a knave.

I threw a glass of water in his face.

Then Benedict Bridgerton appeared

and threw his fist at Cavender's face.

We fled, got caught in a downpour,

took refuge at his cottage,

which is not a cottage at all, may I add.

I nursed him back to health.

He asked me to kiss him

while he was asleep.

I somehow kissed him

while we were both awake.

He well-nigh kidnapped,

brought me to London,

forced me into a job

at his mother's house.

We avoided each other

until it all became too much to bear,

and now he has asked me to be his…

…his…

Good God, his what?

…his mistress.

And so? What did you say?

We cannot be together, Alfie.

It is a terrible thing to have been asked.

Is it?

You would be given lodging, an allowance,

the freedom to come and go as you please,

no real duties besides the duty

of keeping Mr. Bridgerton happy.

And am I wrong to imagine

that would please you as well?

It would certainly please me.

What is so terrible about it?

Nearly every high-society gentleman

has a mistress, Sophie.

I know that. Better than anyone, surely.

Well, what do you mean to do?

That is why I sent for you to meet me,

to inquire if you know

of a position elsewhere.

Now that the maid wars have subsided,

I hear London has been flooded

with more hands than there are positions.

There is an opening

under the new Lady Penwood.

It would be excellent to have you home,

but I thought the old Lady Penwood spread

the word that you were not to be hired.

A letter from Violet Bridgerton means

far more than gossip from Araminta Gun.

Lady Bridgerton has written

you a letter of introduction?

She will.

I am certain she will.

Hopefully before I have to see

Mr. Bridgerton again.

And how is Mrs. Mondrich?

She is at the palace, being fitted

for her lady-in-waiting position.

She is at the palace?

Alice at the palace.

Very well.

What is it?

There is a woman.

Of course there is.

Is it the woman from the masquerade?

No, she does not exist, remember?

I have found a new woman

to inspire my foolishness.

And I believe that I have upset her.

Except it was all I could do.

Who is she?

And what you did was…?

She is not a person of any rank,

and I asked her to be with me.

You mean,

as your mistress?

Well, I cannot ask her to marry me.

Making her your mistress

is the only way tolerated by society.

But, no matter her rank,

no woman, no man, no person

truly desires to be hidden.

Did you at least make it clear

that you wish in some fantastical world

that the two of you

could be together, legitimately?

No.

But we are not in a fantastical world.

So would not that have been dishonest?

It is not about honesty.

It is about gesture.

How can a woman trust you

to navigate a complicated life with her

when she cannot trust you

even to navigate her feelings?

It is quite tight.

You look

magnificent.

Stand taller.

Who is this?

This is your new lady-in-waiting,

Your Majesty, Mrs. Alice Mondrich.

You may remember

it was she who offered a suggestion

as to Mr. Bridgerton's unknown lady.

You may take your place.

And was her suggestion well-founded?

Your Majesty, I…

I have not heard.

Surely you will find out for me,

Lady Danbury?

You and I have such crowded diaries

of engagements, Your Majesty.

I assure you,

Mrs. Mondrich

will deal with this.

You'd be broken, vase.

That can't have happened.

Uncle was furious.

- Of course!

- I have never seen his face like that.

Good evening.

Or should I say, good morning.

Nearly.

My deepest apologies. Um…

Did we keep you up?

I have not wanted to break up

the festivities, but it is…

four in the morning.

We are planned to have breakfast at 9:30.

Is there a reason

we're breaking our fast at 9:30?

Perhaps we could push it a little later?

I fear that would be

most unkind to our cook,

who will already be up at six.

Considering we have

probably kept the entire house awake…

Apologies, truly,

we did not notice the time.

…perhaps we could give

everyone the morning off

and find some fruit and bread ourselves.

We used to plunder the kitchen

all the time when we were children.

Yes, it was great fun.

I do not wish to do that.

Well, let us keep to our usual time.

And we will come to bed now.

Thank you.

I do not want Eloise to be present during

any of my lessons after my rehearsal,

as she is not in the least

interested in my future.

That is not… exactly true. I simply--

You do realize, Eloise, that if you are

no longer sitting in on finishing lessons,

then you must return to the marriage mart.

That was our arrangement.

What?! No, you cannot do that.

- I believe I just did.

- Mrs. Wilson, Sophie.

Shall we make a survey

of the grand hall for the recital?

Hyacinth, let us convene.

Hyacinth, surely we can… Hyacinth…

I will be there shortly.

Lady Bridgerton.

- May I steal a moment of your time?

- Of course. Sit, please.

Is Hyacinth driving you mad

with this recital planning?

She acts as if she were making her debut.

No, my lady.

I am enjoying her enthusiasm.

Ma'am…

I know I have not been here for long,

and I am so grateful to you

for your many kindnesses.

But… I am also aware

that this position was created for me,

and I shall not like to tax

your generosity any longer.

There is no tax, truly.

I have been made aware

of a suitable position elsewhere.

And I wondered if you might be so kind

as to write me a letter of introduction.

Has something occurred

to make you wish to leave?

No, ma'am.

My desire to leave has

nothing to do with anyone in this house.

I have an opportunity to work again

in the house I grew up in.

And I should like to return

to that familiar place.

And what house is that again?

You… you mentioned

you grew up in Aylesbury, yes?

- Yes, ma'am.

- Mm-hmm.

I have not been to Aylesbury.

It's famous for its… owls, no?

Yes, though I do not much like owls.

They are quite frightening.

Hm.

I would be happy to write you a letter

if that is what you wish.

But do you mind if you wait

until after Hyacinth's recital?

Of course, ma'am.

Thank you, Lady Bridgerton.

I am most grateful.

- Miss Hyacinth.

- These can go right there.

The dessert menus can go there.

Mrs. Wilson, do you ever get the sense

that Sophie is hiding something?

Do you think

she's taking advantage somehow?

No, the opposite.

I wonder if her history

is less lowly than she admits

with her education,

her manner of speaking.

Sometimes governesses turn out

to be runaway daughters of nobility,

do they not?

Governesses, yes, but I've never met

a maid of noble origins.

Shall I make inquiries?

Oh, please.

She mentioned that she was from Aylesbury,

but when I mentioned the famous owls,

she was unbothered.

Aylesbury is famous for its ducks.

Exactly.

- Mm.

- Oh, Mrs. Wilson.

Um…

Would you mind extending an invitation

to Lord Anderson for the recital?

I think it is time he come around.

Of course, ma'am.

In my nearly four decades as butler,

not once has the family moved in

before the decoration was complete.

It is, uh… unusual?

Mm. Most unusual.

But you see, Lady Penwood,

when her husband died,

his cousin inherited the title.

The new Lord Penwood prefers the country,

so he let our ladyship

stay at Penwood House

in London all these years,

until the new Lord Penwood took a wife,

and so he wrote to tell our ladyship

and her girls to vacate to a rented house

immediately.

I do like it here.

Though I much prefer our old home.

Yes, well,

at least we are next door

to the Bridgertons,

who do still have one very unmarried son.

Two unmarried sons.

A, B, C, D, E, F.

Gregory, I believe is his name.

Who, perhaps, will be eligible

by the time you are ready to marry.

Has there been any progress

between you and Mr. Bridgerton?

Mrs. Varley?

Uh, yes, my lady.

Have you searched through

the crates for my missing shoe clips?

Ma'am, we have.

We could not locate an additional pair.

I had 37 pairs of shoe clips

before the move.

I now only have 36. I counted

the last time my shoes were all cleaned.

Perhaps you double counted a pair, then.

Shoe clips do all look so alike.

These were diamond French clips.

I do not have another pair like them.

If you wish, I drove a hard bargain

for some clips for my previous ladyship.

I have an idea about where they went.

I believe they were stolen

by one of the household servants.

Sophie Baek.

I cannot go back on the marriage mart.

But I cannot avoid it

if she will not speak to me,

and it seems she will not speak to me

if it is about anything

other than the marriage mart.

Perhaps we should introduce Hyacinth

to John's cousin.

That ought to tire her out.

Miss Stirling is certainly tiring me out.

Is that Benedict?

Ah yes, he sent for me.

But I have run into you, so he will

have to make do with the two of us.

Eloise, Francesca,

and Sophie.

Good day.

Shall we walk?

In fact, I wish to speak with Eloise.

I've been thinking how we might get you

back into Hyacinth's good graces.

- Have you?

- Mm. I believe the answer is a feather.

A feather?

You know how she was always trying

to steal your presentation feathers?

I thought we'd send you to the shop

to purchase her one of her own,

to wear for her recital.

Was that truly your idea?

No. I had Hatch ask Mrs. Wilson,

but it is a good one, is it not?

You two go on ahead.

- I will keep Sophie company.

- But I do not--

Surely your heart will

guide you to select the correct one.

And if not… Francesca has exquisite taste.

Sophie.

You knew I would not speak

to you at the house.

You made Miss Bridgerton your pawn

in order to see me.

Forgive me.

I had to see you.

- You did not answer my letter.

- Because I do not wish to see you.

You did not answer my letter,

and I understand why.

When we were in the stairwell,

I was so taken by the moment.

Yes, I understand.

We were both… carried away.

Is that all it was to you?

Why have you brought me here?

What do you want?

Um… I…

I had hoped for an answer.

To whether or not I will be your mistress?

- Well--

- You truly do not know me at all.

If you did, you'd know being your mistress

is the last thing I would ever want.

My answer is no.

Miss Bridgerton.

I simply picked the first one I saw.

I think it is an excellent choice.

Oh.

Thank you.

It is not proper

for you to enter this way, miss.

My ladyship cannot meet with you.

If she refuses to come down,

I will scream.

She has written about me

and disrupted my life.

- I now have a right to disrupt hers.

- Rae.

Mrs. Bridgerton, I tried to send her away,

but she was making a scene.

- So I had to bring her in.

- Very well.

I trust you made sure no one saw.

You are Lady Whistledown.

- I am.

- What you have written about me…

- I did not name names.

- It does not matter.

Everyone knows I'm the mistress

to whom you referred,

the moth drawn to the flame.

I only wrote what I wrote

because word had already spread.

- I hoped to warn your Mr. Hiscox…

- And what about me?

Did you not think of me?

Everyone may have been speculating,

but Whistledown made it real.

Real for the ton.

Real for his family.

And now my plan to save small sums

so that I could be independent

the day he inevitably dropped me

for someone prettier and younger…

It is all gone.

It is a terrible position

that he has left you in.

But I am not sure

there is anything I can do.

Help me.

Please. Write again.

Say it is untrue.

Say the ton has confused me

for someone else.

- Please.

- Miss Virginia, I…

It would not change anything.

My readers would not believe me.

You were seen together far too much.

We were careless.

But it is because we love one another.

Loved.

But it is your quill that has ruined me.

It is unsurprising

you are not feeling your best.

Miss Stirling has kept you up

nearly every night,

and we will hardly sleep tonight

in preparation for her soiree tomorrow.

It is not the lack of sleep.

It is Parliament.

You know, I enjoy Michaela immensely.

She has always brought out

a certain lightness in me,

a lightness which I could use

at the moment.

Because of… Parliament.

Because of Parliament.

The seditious Meetings Act,

the Clergy Residence Act, and on.

And you are certain it is not because you

are disappointed that we remain childless?

No, I assure you, it is Parliament.

It is only that we were getting along

so well before she became our guest.

Now it seems

we hardly have any time together.

I understand. I do miss our routine.

But… I also hate

to leave Michaela unattended.

Michaela will be well.

Perhaps we could introduce her

to some gentlemen tomorrow night.

- She might make her own routine.

- Please, let us not.

I believe she is quite insistent

on marching into spinsterhood.

That is all.

I realize I must

prove myself to the Queen,

but I do not love the idea

of spying on the Bridgertons.

I do not wish to betray their confidence.

What?

Mr. Bridgerton can use

all the help he can get.

Trust me, he is a little, uh,

confused at the moment.

Lady Bridgerton's interests align

with those of Her Majesty.

If you are a true friend

to the Bridgertons,

you will realize that all this intrigue

is in their best interest.

Could you not talk

to Lady Bridgerton for me?

No, my dear.

The point is for me to step back.

Nicky did have an invitation

to Miss Hyacinth's recital.

He has not had a single dance lesson.

Well, we all have to start somewhere.

Hm.

Hiscox, are you well?

Oh, Bridgerton!

- Two more!

- Oh…

Um… would you like one as well?

No. I shall help you with yours.

What? What has happened?

You do not look well.

You are not a reading man?

If you were, you would know of my plight.

And my stupidity.

You speak of Miss Virginia?

I was forced to end things.

To protect her, in truth,

but she does not understand.

What will you do?

What can I do?

As I see it,

I have two options.

There is

giving up.

And there is giving in,

returning to the demimonde.

To a midday drunk.

To chasing sorrows

in the bottom of the bottle.

Would you like to join me in one?

Not just yet.

- What are you doing here?

- What are you doing in here?

Uh, I was… I was…

Uh…

I was cleaning.

And you?

I was around the corner,

and I could not stand the thought

of passing by without seeing you.

Who is this woman to you?

She is… someone I met

one night at a ball some months ago.

Do you have feelings for her?

No, I did.

Until I met you.

Is she… someone you would have married?

It does not matter.

It is you that I want now, Sophie.

Why do you find it suitable to kiss me?

Because you are irresistible.

But why is it suitable?

Why was it suitable to kiss me

by the lake or in the stairwell?

Would you have found it suitable to kiss

the lady that you met at that ball?

Or would you have been a gentleman

and refused to ruin her?

Would you have asked her

to be your mistress?

Do you truly understand

what you're asking me with that question?

You are asking me to relinquish

my virtue, my dignity, my self-respect,

all to be reduced to a glorified courtesan

who will never be able to marry.

I may not be as high as a lady,

but I refuse to be that low.

As a maid, I am…

respectable.

I am necessary.

And now here you stand attempting

to rob me of that too. And for what?

No.

- Tell me, please, for what?

- No, I apologize.

Forgive me, I… I will-- I will go.

I do not believe I have heard the name.

Sophie Baek.

I knew a Mrs. Brock once.

Ahh… Thought I might come across you lot.

Oh, Mrs. Varley.

What a pleasure to see you.

You have been missed.

Yes, well, my new employer

used to live on the other side of town,

but we have just moved into the square.

Oh, that's right.

You're no longer at Featherington House.

You must feel like you're on holiday

with your new employer,

compared to Lady Featherington.

What are you implying, Rebecca?

Well, she may not have been perfect,

but neither is Lady Penwood.

Penwood?

I heard she runs through staff

faster than tea leaves.

She has had me dismiss

more servants over the last few months

than I have had in the rest of my career.

Perhaps one of them is your Mrs. Brock.

Baek, Sophie Baek.

Have you heard anything about her?

We have recently hired her

at Bridgerton House.

Mmm… I'm not certain.

Um, has there been some trouble with her?

Heavens no. She is one

of the finest maids I've ever hired.

Diligent to a fault.

Oh… I'm afraid I cannot tell you anything.

Sophie Baek… I cannot say I know her,

but I did used to work with

another Miss Baek many years ago.

- Very good.

- Oh, Benedict.

Oh!

The boys and I were just partaking

in our monthly dining club

when Gregory happened to stop by.

Our wives are gathered at Dankworth House

so that we might enjoy

our imported cheeses.

- Mm.

- Would you like a slice of Taleggio?

No, thank you.

I woke up thinking today

is a good day for day drinking

and came to see if you'd come with me,

but I do not wish to interrupt.

Oh, stay. We can have Barnes

bring you a brandy if you wish.

Gentlemen.

We were just giving Gregory

some advice on the matters of the heart…

Ah.

…before he attends Hyacinth's recital.

He hears a few charming young ladies

will be in attendance.

We do not often encounter

the fairer sex at Eton.

Why have you not asked me?

Clearly, I am the more seasoned brother.

Yes, but you are not married,

so you clearly have not been

the most successful.

When I met my Philippa,

I knew immediately she was the one.

I courted Mrs. Dankworth an entire summer.

Sometimes affection

does take time to grow.

That is the thing. Once I meet someone,

how do I know if she's interested?

- Well--

- You cannot.

Not truly, but you must be brave.

Do what our eldest brother

told me to do with Penelope.

You tell her your own feelings.

I know there's nothing more terrifying,

but… well, once you have met

that young lady who is meant for you,

who challenges you, sees you as you are,

you cannot let any amount of fear

stop you from letting your heart speak.

And suddenly we realized

our compass had broken.

Our compass had broken.

Can you believe it?

We simply decided

it was a sign to continue on sailing.

And that is how one ends up on an island.

It is a delightful party, Lady Kilmartin.

Kind of you to introduce

your cousin to society.

Yes, well… I am missing

my baby sister's recital tonight,

but we were obliged to act as hosts.

She is quite a woman of passion,

do you not think?

Yes, absolutely.

Do you want to go in? Everyone.

Do you want to come in? Let's go.

I cannot wait for tonight.

Daphne told me

that if a young man takes a fancy to you,

he will offer

to obtain a lemonade for you.

We must make sure to have enough.

What does lemonade have to do…

No one told me about lemonade.

There will be plenty, I assure you.

I shall check that everything is in order.

Before you go…

I should like to tell you both

that I have a…

a… a friend attending tonight,

and he is called Lord Anderson.

- Lady Danbury's brother?

- Yes. Yes.

Lady Danbury cannot attend tonight,

but he will because… he is my friend.

I have a friend.

I must ensure the footman will

come by with lemonade regularly.

What is this about lemonade?

Oh! Hyacinth, I, uh…

I brought you something.

For tonight. Eh, you do love feathers.

Thank you, but Sophie has

already arranged my hair to my liking,

and I do not wish to look like

the silly girl you think I am.

We can begin your return

to the marriage mart tonight.

I believe there are several older brothers

here as chaperones.

- Lady Bridgerton?

- Yes?

I have information about Sophie.

How?

The housekeeper at Lady Luton's house

once worked with another Miss Baek.

Sophie's mother, surely?

Who is from London and not Aylesbury.

Sophie has her mother's name,

which likely means that…

She is illegitimate, I would imagine.

Mm-hm.

I find I am disappointed.

I had hoped perhaps

she was of legitimate nobility

so that she may… be suitable.

Uh… suitable? For what?

Oh.

I do not know.

It was foolish. Thank you, Mrs. Wilson.

- Mrs. Varley?

- My lady.

It is teatime.

Yes, ma'am.

And here is the tea.

We should like to take

evening tea in the small parlor.

We have been waiting

in there nearly an hour.

My apologies.

Ma'am, under my last ladyship--

Mrs. Varley, I am not Lady Featherington,

and, frankly,

I am tired of hearing about her.

We misunderstand

one another so frequently.

Perhaps this arrangement

has run its course.

Ma'am, if you…

If you could just give me another chance…

To do what?

Take advantage of my good nature again?

To leave me without help while

you spend nearly an hour at the market

as you did this morning?

I… I was…

trying to gather information on the maid

who wronged you this morning.

Sophie Baek.

And?

I believe she is working

at Bridgerton House.

Hi.

We have lots of lemonade…

She is divine.

And so you must be brave.

We will begin with a longways.

Now the young men may approach.

Miss Hyacinth.

Pleasure seeing you again, Lord Kent.

Take your places.

Posture.

And now, your reverence.

Oh…

Good evening, Miss Hyacinth.

Good evening.

Miss Rochelle, is it?

- May I inquire about your interests?

- Well…

And now we bow and curtsy

and take a small break for refreshments.

So, how did it go?

Did you have a good conversation?

I think I may be in love.

Yeah.

I enjoyed our dance very much.

Although I must say,

I'm rather thirsty after such activity.

As am I.

I shall fetch some lemonade.

Sister, your footwork for the longways

was impeccable, of course.

- Oh.

- Miss Bridgerton.

I've not seen you

in society for some time.

Are you making a return?

I… Ooh…

Smile.

Oh.

You are here.

I am.

You are here with my family, and…

the world has not fallen apart.

The time is right.

Lady Bridgerton.

I was wondering how things went

with Benedict and Miss Hollis.

Oh, my. Your neighbor.

We had her and her mother over for tea.

She is most amiable.

But, sadly,

she is not Benedict's young lady.

Aww. That is unfortunate.

Indeed.

In fact, I do not think he is even looking

for his young lady anymore.

- Is that because there is someone else?

- No.

No.

Sophie.

Mr. Bridgerton.

Do you need something?

No.

I found it.

We will begin the next dance,

which our girls will dance

with their chaperones.

Are you ready, brother?

- Hm?

- Are you ready for our dance?

It is always a comfort

to have you in the room.

- Thank you, Lady Danbury.

- You are most welcome.

I had hoped to be at Hyacinth's recital,

but when the Queen calls…

Yes, I had hoped to be there as well.

But Her Majesty did insist on

my bringing you in.

Thank you.

Your Majesty,

as you requested,

Mrs. Bridgerton.

Hmm. Mrs. Bridgerton.

I called you here because

I did not like your column this week.

Why are you no longer naming names?

Your Majesty, I've--

And there has not been any news

of Mr. Bridgerton of late.

How are we to settle our bet

if you do not write of him?

I've had to employ

Lady Danbury to do your job.

You may answer.

Your Majesty.

For so long,

Whistledown has brought me joy.

And like you, I will always believe

in the power of gossip.

But since I have become known publicly,

there has been a change.

The power I hold over the ton,

it is too great.

There is an imbalance. I…

I'm no longer a wallflower,

an outsider.

I am a Bridgerton.

I'm privileged to visit the Queen.

Whistledown takes up a space,

which makes it impossible

to deliver good, true, fair gossip.

And I have considered-- Well, I…

I was wondering if… if you might consider,

knowing that you are a patron not only

of Whistledown but also of the arts,

if you might consider letting me

rest my column and pursue other writing.

No.

No, no, no.

Why does everyone keep

asking me these questions?

Huh… I should like to retire.

Brimsley.

Francesca, I cannot thank you

enough for tonight.

Mm. We are most happy to be your hosts.

I noticed you did not have much

of a chance to speak to Lord Taylor.

Miss Stirling.

I believe we spoke.

In fact, it was a pleasure

hearing about your barley holdings.

I do love barley.

May I join your conversation?

Certainly. We may bore you though,

as my cousin and I cannot stop reminiscing

about our childhood.

Lady Kilmartin talked a good deal about

how much of a family woman you are.

And I am a family man myself.

Lady Kilmartin believes

we have much in common.

If you will excuse me, my lord,

I could use a moment to freshen up.

I asked you kindly

not to force suitors onto Michaela.

He expressed interest.

I thought perhaps she might be flattered.

That is not the point, Francesca.

I will find her.

I will patch this up.

What are you doing in here?

And on the floor?

- You will ruin your dress.

- Will you please give me a moment?

You are upset with me.

Why?

Do you not remember ambushing me

just now with an unwanted suitor?

I apologize.

I assumed John was… overstating the case

when he suggested

I should not introduce you to suitors.

My cousin asked you not to interfere,

and you did so anyway.

Lord Taylor is a respectable gentleman.

I was simply trying

to help you find a companion.

Francesca, you do not know me.

So please, draw back.

And how am I meant to know someone

who is determined to be unknowable?

The entire time we were in Scotland,

you could hardly contain your chaos

long enough to stay in one place

for longer than five minutes.

And now you turn up here,

to our home, uninvited…

How do you suggest I respond when you

show me, my husband, so little respect?

I assure you

John does not feel disrespected.

He appreciates my chaos.

You could do with some yourself.

Then why has he been unwell

since your return?

Perhaps your insistence

on idleness is to blame?

- You are causing him distress.

- No, I am causing you distress.

Of course you are!

You cannot understand

what it is like being…

newly married,

desperately wanting to be a good wife,

all the while feeling

constantly inadequate,

like there is something wrong with me.

Must you add to that?

You have had your housekeeper organize

your jigsaw collection numerically.

What could possibly be wrong with you?

He loves you, Francesca.

In John's eyes, you need never worry

about being inadequate.

I never intended

to cause either of you distress.

I am only here because I miss my cousin.

I worry for him when I am away.

We have been through so much together.

But I see now, I do not have to worry.

He has you.

He cannot be more secure.

It is only…

There are very few people I feel

secure with, and John is one of them.

Truthfully…

I have never seen him laugh

the way he does when he is with you.

Which is why, if I am honest…

I'm a little envious of your chaos.

Perhaps I can be open to it.

As long as you do not expect me

to stay up past ten o'clock.

I may be chaotic,

but I am not struck with madness.

Are you a little drunk?

I knew you were

more forthcoming than usual.

You are not the only one

who can be spirited.

Well, I could use more spirited friends.

Friends, then?

Earlier this week,

this author wrote at length

about beings from opposing worlds.

The draw of two differing desires

can be torture at best.

This author wonders

if perhaps the desire is not the problem

but the world itself.

Well, my impersonation

of Lady Danbury has been an utter failure.

Perhaps we should leave for home?

Mmm.

Where has Nicky gone?

Run off with Gregory, surely.

I'll try to find him.

Are you well?

Are you?

I'm sorry I'm not an Eton boy.

Turns out Eton boys

are not all that astonishing.

But surely that will change.

And I do not wish

to miss the moment in front of me.

Then let us make it a decent moment.

You've ruined it.

Back on track.

We finally know who the new neighbor is.

She left a calling card

before the recital began.

- Oh?

- What is her name?

Araminta Gun.

The Dowager Lady Penwood.

Araminta Gun is our next-door neighbor?

She was here?

Mmm.

I'm suddenly feeling poorly.

Oh no.

Will you tell Mrs. Wilson

I'm going to lie down for a little while?

We will take a brief interlude

before we begin with the Boulangère.

Benedict.

Leave her be.

I… I've simply forgotten

something in my room.

Whatever is going on between

the two of you, it is not appropriate.

Mother.

Before you chastise me, might I inquire

what you are doing with Lord Anderson?

You are bedding a man

who is not your husband

with your children sleeping

down the hallway.

That is none of my business,

but nor is mine yours!

Sophie?

Sophie, tell me what is wrong.

It would be easier

to inform you of what is right.

- That is not an answer.

- Then I'm afraid I shall not give you one.

Now, please leave me alone.

No, I'm not going anywhere, not this time.

I'm here for you.

But I did not… ask you to be.

Do you not understand that?

I did not ask for any of this.

I did not ask you to pursue me

or… or to touch me or to kiss me.

I did not ask you to show me

a world that could never be mine

or to let me believe it could be.

Each time you show me, it hurts me.

You hurt me.

So please, let us stop this.

I… I cannot be subjected to more.

- Sophie, please.

- I will leave first so no servants see me.

I do not care who sees. All I care--

You do not care,

but when do you stop to think about me?

Every moment of every day.

There is not a single moment

you do not fill my mind.

I've heard every qualm

you have raised about being with me,

and I wish there were some other way

for us to be together.

But the thought of spending

a single day without you

torments my soul.

You deserve the very world,

but how else am I to be with a woman

society has made it impossible

for me to be with?

The woman I was

foolish enough to fall in love with.

What?

I love you, Sophie.

You cannot.

No, I cannot.

I cannot love a maid.

I cannot be with a maid.

I cannot think of a maid

every waking hour,

longing for a life with her, and yet…

you have…

taken possession of me,

shot me back to life,

turned me from someone who

could not sit still for a moment to one

who wishes to be in one single place

beside you

for as long as I might live.

But you will have to take a wife.

Society, your mother,

it will be expected eventually.

I'm the second son.

I'm not even needed as a spare anymore.

There is already an heir.

I would not marry.

I could not look twice at anyone else.

If only you would love me back.

But you will change your mind.

Your attention will be drawn elsewhere.

You are not that kite in my study.

You're the person

I have been searching for all my life.

I love you.

I love you.

I love you.

Of course I love you.

I love you.

Is it all right?

I want you. I've wanted you for so long.

Slow at first, please.

I've heard it can hurt.

МЕНІ ПОТРІБНА ВАША ВІДПОВІДЬ.

МОЖЕМО ЗУСТРІТИСЯ? БЕНЕДИКТ

БРІДЖЕРТОНИ

[rousing music builds]

[Lady Whistledown] Dearest Gentle Reader,

of all the sweet nothings

a man can whisper in a woman's ear,

this author believes

the three most common words in Mayfair

may be,

"be my mistress."

This author knows of at least one mister

whose wife is not

the only woman in his life.

Certainly such auxiliary pairings

are expected.

But if word has reached

this author's ears,

then a certain mister should

perhaps learn to be… more discreet.

Beings from opposing worlds

are often drawn to one another.

Hatch!

Sir.

[Lady Whistledown] But though

a moth may love a flame…

A letter for you got mixed in

with the family's mail this morning.

Thank you.

[Lady Whistledown] …it will burn,

should they meet.

- [Benedict sighs]

- [music ends]

[gentle music playing]

Morning.

[chuckling] Good morning.

[inhales deeply]

I… I am concerned

that Mrs. Wilson may have overslept.

- [laughs] Mrs. Wilson never oversleeps.

- Well, yes, but…

And it is very unlikely she would fail

to wake you in time for me to sneak away.

In fact, I think Mrs. Wilson

would sooner walk naked through Mayfair.

[laughing] Marcus.

Violet.

It's merely that Hyacinth

is hosting her ball this week.

Wait-- No, no, it is not a ball.

It is a… a rehearsal

for her and her peers to practice

what they learned in their dance lessons,

but she seems to think it is a ball.

I enjoy seeing how much

you enjoy your children's happiness,

and I think they would so much enjoy

seeing your happiness.

[Marcus] Mmm.

This mister and mistress you write about,

it is Mr. Hiscox, is it not?

Please do not ask me that.

No, I thought it was

a finely written issue.

Well, surely you can tell me…

because I know it is Mr. Hiscox.

Half the ton knows, and I thought

the whole point of Whistledown

is that she always names names.

She is rather tired of

everyone in the ton expecting her

to write whatever they please.

I cannot tell you the number of people

who told me that gossip. So many people…

that I decided to write about it.

If only to warn Mr. Hiscox

to be more cautious,

lest he ruin the reputation

of his entire family.

So it is Mr. Hiscox.

Oh… [exhales deeply]

- Thank you.

- Thanks, miss.

I felt safe in London knowing that

Penwood House is on the outskirts of town,

but to know that Araminta

could be living anywhere now…

I am afraid that I do not know

to where she's moved.

She and the girls left in such a hurry.

The new Lady Penwood only let her take

the new housekeeper with her, praise be.

Whoever the new Lady Penwood is,

let us hope for your sake she is less…

- Less of a she-devil?

- Alfie!

Ooh… That felt good to say.

Then we shall have to see

about the new Lady Penwood next week,

after renovations are complete.

She has yet to show her face.

And your new employers?

You have not said who they are.

A very… pleasant family.

Whose name is…?

The Bridgers. [clears throat]

What? Who?

The Bridgertons. Mm.

[sternly] Sophie.

I knew I recognized those colors.

The Bridgerton uniform really suits you.

How did this happen?

[quietly] Well, it just… simply…

I found employment at Cavender House

in the countryside.

Phillip Cavender turned out to be a knave.

I threw a glass of water in his face.

Then Benedict Bridgerton appeared

and threw his fist at Cavender's face.

We fled, got caught in a downpour,

took refuge at his cottage,

which is not a cottage at all, may I add.

I nursed him back to health.

He asked me to kiss him

while he was asleep.

I somehow kissed him

while we were both awake.

He well-nigh kidnapped,

brought me to London,

forced me into a job

at his mother's house.

We avoided each other

until it all became too much to bear,

and now he has asked me

to be his… [inhales deeply]

…his…

Good God, his what?

[whispers] …his mistress.

[laughs hysterically]

And so? What did you say?

We cannot be together, Alfie.

It is a terrible thing to have been asked.

Is it?

You would be given lodging, an allowance,

the freedom to come and go as you please,

no real duties besides the duty

of keeping Mr. Bridgerton happy.

And am I wrong to imagine

that would please you as well?

It would certainly please me. [chuckles]

What is so terrible about it?

Nearly every high-society gentleman

has a mistress, Sophie.

I know that. Better than anyone, surely.

Well, what do you mean to do?

That is why I sent for you to meet me,

to inquire if you know

of a position elsewhere.

Now that the maid wars have subsided,

I hear London has been flooded

with more hands than there are positions.

There is an opening

under the new Lady Penwood.

It would be excellent to have you home,

but I thought the old Lady Penwood spread

the word that you were not to be hired.

A letter from Violet Bridgerton means

far more than gossip from Araminta Gun.

Lady Bridgerton has written

you a letter of introduction?

She will.

I am certain she will.

Hopefully before I have to see

Mr. Bridgerton again.

And how is Mrs. Mondrich?

She is at the palace, being fitted

for her lady-in-waiting position.

She is at the palace?

Alice at the palace.

Very well.

What is it?

There is a woman.

Of course there is.

Is it the woman from the masquerade?

No, she does not exist, remember?

I have found a new woman

to inspire my foolishness.

And I believe that I have upset her.

Except it was all I could do.

Who is she?

And what you did was…?

She is not a person of any rank,

and I asked her to be with me.

You mean,

as your mistress?

Well, I cannot ask her to marry me.

Making her your mistress

is the only way tolerated by society.

But, no matter her rank,

no woman, no man, no person

truly desires to be hidden.

Did you at least make it clear

that you wish in some fantastical world

that the two of you

could be together, legitimately?

No.

But we are not in a fantastical world.

So would not that have been dishonest?

It is not about honesty.

It is about gesture.

How can a woman trust you

to navigate a complicated life with her

when she cannot trust you

even to navigate her feelings?

[quick classical tune playing]

It is quite tight.

You look

magnificent.

Stand taller.

[doors shut]

Who is this?

This is your new lady-in-waiting,

Your Majesty, Mrs. Alice Mondrich.

You may remember

it was she who offered a suggestion

as to Mr. Bridgerton's unknown lady.

You may take your place.

And was her suggestion well-founded?

Your Majesty, I…

I have not heard.

Surely you will find out for me,

Lady Danbury?

You and I have such crowded diaries

of engagements, Your Majesty.

I assure you,

Mrs. Mondrich

will deal with this.

[John and Michaela laughing]

[John] You'd be broken, vase.

That can't have happened.

[John and Michaela laughing]

[Michaela] Uncle was furious.

- Of course!

- I have never seen his face like that.

Good evening.

Or should I say, good morning.

Nearly.

My deepest apologies. Um…

Did we keep you up?

I have not wanted to break up

the festivities, but it is…

four in the morning.

We are planned to have breakfast at 9:30.

Is there a reason

we're breaking our fast at 9:30?

Perhaps we could push it a little later?

[chuckles]

I fear that would be

most unkind to our cook,

who will already be up at six.

Considering we have

probably kept the entire house awake…

Apologies, truly,

we did not notice the time.

…perhaps we could give

everyone the morning off

and find some fruit and bread ourselves.

We used to plunder the kitchen

all the time when we were children.

Yes, it was great fun.

- [laughing]

- I do not wish to do that.

Well, let us keep to our usual time.

And we will come to bed now.

Thank you.

[somber music plays]

I do not want Eloise to be present during

any of my lessons after my rehearsal,

as she is not in the least

interested in my future.

That is not… exactly true. I simply--

You do realize, Eloise, that if you are

no longer sitting in on finishing lessons,

then you must return to the marriage mart.

That was our arrangement.

What?! No, you cannot do that.

- I believe I just did.

- Mrs. Wilson, Sophie.

Shall we make a survey

of the grand hall for the recital?

Hyacinth, let us convene.

Hyacinth, surely we can… Hyacinth…

I will be there shortly.

Lady Bridgerton.

- May I steal a moment of your time?

- Of course. Sit, please.

Is Hyacinth driving you mad

with this recital planning?

She acts as if she were making her debut.

No, my lady.

I am enjoying her enthusiasm.

Ma'am… [sighs]

I know I have not been here for long,

and I am so grateful to you

for your many kindnesses.

But… I am also aware

that this position was created for me,

and I shall not like to tax

your generosity any longer.

There is no tax, truly.

I have been made aware

of a suitable position elsewhere.

And I wondered if you might be so kind

as to write me a letter of introduction.

Has something occurred

to make you wish to leave?

No, ma'am.

My desire to leave has

nothing to do with anyone in this house.

I have an opportunity to work again

in the house I grew up in.

And I should like to return

to that familiar place.

And what house is that again?

You… you mentioned

you grew up in Aylesbury, yes?

- Yes, ma'am.

- Mm-hmm.

I have not been to Aylesbury.

[chuckles]

It's famous for its… owls, no?

Yes, though I do not much like owls.

They are quite frightening.

[chuckles]

[Violet] Hm.

I would be happy to write you a letter

if that is what you wish.

But do you mind if you wait

until after Hyacinth's recital?

Of course, ma'am.

Thank you, Lady Bridgerton.

I am most grateful.

[light music playing]

[indistinct chattering]

- [Sophie] Miss Hyacinth.

- These can go right there.

The dessert menus can go there.

Mrs. Wilson, do you ever get the sense

that Sophie is hiding something?

Do you think

she's taking advantage somehow?

No, the opposite.

I wonder if her history

is less lowly than she admits

with her education,

her manner of speaking.

Sometimes governesses turn out

to be runaway daughters of nobility,

do they not?

Governesses, yes, but I've never met

a maid of noble origins.

Shall I make inquiries?

[Violet] Oh, please.

She mentioned that she was from Aylesbury,

but when I mentioned the famous owls,

she was unbothered.

Aylesbury is famous for its ducks.

Exactly.

- Mm.

- Oh, Mrs. Wilson.

Um…

Would you mind extending an invitation

to Lord Anderson for the recital?

I think it is time he come around.

Of course, ma'am.

[man] In my nearly four decades as butler,

not once has the family moved in

before the decoration was complete.

It is, uh… unusual?

[Varley] Mm. Most unusual.

But you see, Lady Penwood,

when her husband died,

his cousin inherited the title.

The new Lord Penwood prefers the country,

so he let our ladyship

stay at Penwood House

in London all these years,

until the new Lord Penwood took a wife,

and so he wrote to tell our ladyship

and her girls to vacate to a rented house

immediately.

[Rosamund] I do like it here.

Though I much prefer our old home.

Yes, well,

at least we are next door

to the Bridgertons,

who do still have one very unmarried son.

[Posy] Two unmarried sons.

A, B, C, D, E, F.

Gregory, I believe is his name.

Who, perhaps, will be eligible

by the time you are ready to marry.

[snickers]

Has there been any progress

between you and Mr. Bridgerton?

[Lady Penwood] Mrs. Varley?

[Varley] Uh, yes, my lady.

Have you searched through

the crates for my missing shoe clips?

[Varley sighs] Ma'am, we have.

We could not locate an additional pair.

I had 37 pairs of shoe clips

before the move.

I now only have 36. I counted

the last time my shoes were all cleaned.

Perhaps you double counted a pair, then.

Shoe clips do all look so alike.

These were diamond French clips.

I do not have another pair like them.

If you wish, I drove a hard bargain

for some clips for my previous ladyship.

I have an idea about where they went.

I believe they were stolen

by one of the household servants.

[tense music builds]

Sophie Baek.

[pleasant violin tune playing]

I cannot go back on the marriage mart.

But I cannot avoid it

if she will not speak to me,

and it seems she will not speak to me

if it is about anything

other than the marriage mart.

Perhaps we should introduce Hyacinth

to John's cousin.

That ought to tire her out.

Miss Stirling is certainly tiring me out.

[Francesca] Is that Benedict?

[Eloise] Ah yes, he sent for me.

But I have run into you, so he will

have to make do with the two of us.

Eloise, Francesca,

and Sophie.

[Eloise] Good day.

[Francesca] Shall we walk?

In fact, I wish to speak with Eloise.

I've been thinking how we might get you

back into Hyacinth's good graces.

- [Eloise] Have you?

- Mm. I believe the answer is a feather.

A feather?

You know how she was always trying

to steal your presentation feathers?

I thought we'd send you to the shop

to purchase her one of her own,

to wear for her recital.

[Francesca] Was that truly your idea?

No. I had Hatch ask Mrs. Wilson,

but it is a good one, is it not?

You two go on ahead.

- I will keep Sophie company.

- But I do not--

[Benedict] Surely your heart will

guide you to select the correct one.

And if not… Francesca has exquisite taste.

Sophie.

You knew I would not speak

to you at the house.

You made Miss Bridgerton your pawn

in order to see me.

Forgive me.

I had to see you.

- You did not answer my letter.

- Because I do not wish to see you.

You did not answer my letter,

and I understand why.

When we were in the stairwell,

I was so taken by the moment.

Yes, I understand.

We were both… carried away.

[clears throat]

Is that all it was to you?

Why have you brought me here?

What do you want?

Um… I…

I had hoped for an answer.

To whether or not I will be your mistress?

- Well--

- You truly do not know me at all.

If you did, you'd know being your mistress

is the last thing I would ever want.

My answer is no.

Miss Bridgerton.

I simply picked the first one I saw.

I think it is an excellent choice.

Oh. [chuckles]

Thank you.

[housekeeper] It is not proper

for you to enter this way, miss.

My ladyship cannot meet with you.

[Virginia] If she refuses to come down,

I will scream.

She has written about me

and disrupted my life.

- I now have a right to disrupt hers.

- Rae.

Mrs. Bridgerton, I tried to send her away,

but she was making a scene.

- So I had to bring her in.

- Very well.

I trust you made sure no one saw.

You are Lady Whistledown.

- I am.

- What you have written about me…

- I did not name names.

- It does not matter.

Everyone knows I'm the mistress

to whom you referred,

the moth drawn to the flame.

I only wrote what I wrote

because word had already spread.

- I hoped to warn your Mr. Hiscox…

- And what about me?

Did you not think of me?

Everyone may have been speculating,

but Whistledown made it real.

Real for the ton.

Real for his family.

And now my plan to save small sums

so that I could be independent

the day he inevitably dropped me

for someone prettier and younger…

It is all gone.

[solemn music playing]

It is a terrible position

that he has left you in.

But I am not sure

there is anything I can do.

Help me.

Please. Write again.

Say it is untrue.

Say the ton has confused me

for someone else.

- Please.

- Miss Virginia, I…

It would not change anything.

My readers would not believe me.

You were seen together far too much.

We were careless.

But it is because we love one another.

Loved.

But it is your quill that has ruined me.

[Francesca] It is unsurprising

you are not feeling your best.

Miss Stirling has kept you up

nearly every night,

and we will hardly sleep tonight

in preparation for her soiree tomorrow.

It is not the lack of sleep.

It is Parliament.

You know, I enjoy Michaela immensely.

She has always brought out

a certain lightness in me,

a lightness which I could use

at the moment.

Because of… Parliament.

Because of Parliament.

The seditious Meetings Act,

the Clergy Residence Act, and on.

And you are certain it is not because you

are disappointed that we remain childless?

No, I assure you, it is Parliament.

[Francesca sighs]

It is only that we were getting along

so well before she became our guest.

Now it seems

we hardly have any time together.

I understand. I do miss our routine.

But… I also hate

to leave Michaela unattended.

Michaela will be well.

Perhaps we could introduce her

to some gentlemen tomorrow night.

- She might make her own routine.

- Please, let us not.

I believe she is quite insistent

on marching into spinsterhood.

That is all.

[Alice] I realize I must

prove myself to the Queen,

but I do not love the idea

of spying on the Bridgertons.

I do not wish to betray their confidence.

[coughs]

What?

Mr. Bridgerton can use

all the help he can get.

Trust me, he is a little, uh,

confused at the moment. [chuckles]

Lady Bridgerton's interests align

with those of Her Majesty.

If you are a true friend

to the Bridgertons,

you will realize that all this intrigue

is in their best interest.

Could you not talk

to Lady Bridgerton for me?

No, my dear.

The point is for me to step back.

Nicky did have an invitation

to Miss Hyacinth's recital.

He has not had a single dance lesson.

Well, we all have to start somewhere.

[Will] Hm.

[indistinct chattering]

Hiscox, are you well?

Oh, Bridgerton! [chuckles]

- Two more!

- [Benedict] Oh…

Um… would you like one as well?

No. I shall help you with yours.

What? What has happened?

You do not look well.

You are not a reading man?

If you were, you would know of my plight.

And my stupidity.

You speak of Miss Virginia?

I was forced to end things.

To protect her, in truth,

but she does not understand.

What will you do?

What can I do?

As I see it,

I have two options.

There is

giving up.

And there is giving in,

returning to the demimonde.

To a midday drunk.

To chasing sorrows

in the bottom of the bottle.

Would you like to join me in one?

Not just yet.

[light music playing]

[indistinct chatter]

[chuckling]

[music fades out]

[elegant music builds slowly]

[footsteps approaching]

[music halts]

- What are you doing here?

- What are you doing in here?

Uh, I was… I was…

Uh…

I was cleaning.

And you?

I was around the corner,

and I could not stand the thought

of passing by without seeing you.

Who is this woman to you?

She is… someone I met

one night at a ball some months ago.

Do you have feelings for her?

No, I did.

Until I met you.

[gentle music playing]

Is she… someone you would have married?

It does not matter.

It is you that I want now, Sophie.

Why do you find it suitable to kiss me?

[softly] Because you are irresistible.

But why is it suitable?

Why was it suitable to kiss me

by the lake or in the stairwell?

Would you have found it suitable to kiss

the lady that you met at that ball?

Or would you have been a gentleman

and refused to ruin her?

Would you have asked her

to be your mistress?

Do you truly understand

what you're asking me with that question?

You are asking me to relinquish

my virtue, my dignity, my self-respect,

all to be reduced to a glorified courtesan

who will never be able to marry.

I may not be as high as a lady,

but I refuse to be that low.

As a maid, I am…

respectable.

I am necessary.

And now here you stand attempting

to rob me of that too. And for what?

No.

- Tell me, please, for what?

- No, I apologize.

Forgive me, I… I will-- I will go.

[upbeat music playing]

I do not believe I have heard the name.

Sophie Baek.

I knew a Mrs. Brock once.

Ahh… Thought I might come across you lot.

Oh, Mrs. Varley.

What a pleasure to see you.

You have been missed.

Yes, well, my new employer

used to live on the other side of town,

but we have just moved into the square.

Oh, that's right.

You're no longer at Featherington House.

You must feel like you're on holiday

with your new employer,

compared to Lady Featherington.

[laughing]

What are you implying, Rebecca?

Well, she may not have been perfect,

but neither is Lady Penwood.

Penwood?

I heard she runs through staff

faster than tea leaves.

She has had me dismiss

more servants over the last few months

than I have had in the rest of my career.

Perhaps one of them is your Mrs. Brock.

Baek, Sophie Baek.

Have you heard anything about her?

We have recently hired her

at Bridgerton House.

Mmm… I'm not certain.

Um, has there been some trouble with her?

Heavens no. She is one

of the finest maids I've ever hired.

Diligent to a fault.

Oh… I'm afraid I cannot tell you anything.

[light music plays]

Sophie Baek… I cannot say I know her,

but I did used to work with

another Miss Baek many years ago.

[indistinct chattering and laughter]

[music fades out]

- Very good.

- Oh, Benedict.

[Colin] Oh!

The boys and I were just partaking

in our monthly dining club

when Gregory happened to stop by.

Our wives are gathered at Dankworth House

so that we might enjoy

our imported cheeses.

- [Colin] Mm.

- Would you like a slice of Taleggio?

No, thank you.

I woke up thinking today

is a good day for day drinking

and came to see if you'd come with me,

but I do not wish to interrupt.

Oh, stay. We can have Barnes

bring you a brandy if you wish.

Gentlemen.

We were just giving Gregory

some advice on the matters of the heart…

[Benedict] Ah.

…before he attends Hyacinth's recital.

He hears a few charming young ladies

will be in attendance.

[men chuckling]

We do not often encounter

the fairer sex at Eton.

Why have you not asked me?

Clearly, I am the more seasoned brother.

Yes, but you are not married,

so you clearly have not been

the most successful.

[men chuckling]

When I met my Philippa,

I knew immediately she was the one.

I courted Mrs. Dankworth an entire summer.

Sometimes affection

does take time to grow.

That is the thing. Once I meet someone,

how do I know if she's interested?

- Well--

- [Colin] You cannot.

Not truly, but you must be brave.

Do what our eldest brother

told me to do with Penelope.

You tell her your own feelings.

I know there's nothing more terrifying,

but… well, once you have met

that young lady who is meant for you,

who challenges you, sees you as you are,

you cannot let any amount of fear

stop you from letting your heart speak.

[tranquil piano melody playing]

[Michaela] And suddenly we realized

our compass had broken.

Our compass had broken.

Can you believe it?

We simply decided

it was a sign to continue on sailing.

And that is how one ends up on an island.

[all laughing]

It is a delightful party, Lady Kilmartin.

Kind of you to introduce

your cousin to society.

Yes, well… I am missing

my baby sister's recital tonight,

but we were obliged to act as hosts.

She is quite a woman of passion,

do you not think?

Yes, absolutely.

Do you want to go in? Everyone.

Do you want to come in? Let's go.

[chatting and laughing]

[Hyacinth] I cannot wait for tonight.

Daphne told me

that if a young man takes a fancy to you,

he will offer

to obtain a lemonade for you.

We must make sure to have enough.

What does lemonade have to do…

No one told me about lemonade.

There will be plenty, I assure you.

I shall check that everything is in order.

Before you go…

I should like to tell you both

that I have a…

a… a friend attending tonight,

and he is called Lord Anderson.

- Lady Danbury's brother?

- Yes. Yes.

Lady Danbury cannot attend tonight,

but he will because… he is my friend.

I have a friend.

I must ensure the footman will

come by with lemonade regularly.

What is this about lemonade?

Oh! Hyacinth, I, uh…

I brought you something.

For tonight. Eh, you do love feathers.

Thank you, but Sophie has

already arranged my hair to my liking,

and I do not wish to look like

the silly girl you think I am.

We can begin your return

to the marriage mart tonight.

I believe there are several older brothers

here as chaperones.

- Lady Bridgerton?

- Yes?

I have information about Sophie.

[quietly] How?

The housekeeper at Lady Luton's house

once worked with another Miss Baek.

Sophie's mother, surely?

Who is from London and not Aylesbury.

Sophie has her mother's name,

which likely means that…

She is illegitimate, I would imagine.

[Violet] Mm-hm.

I find I am disappointed.

[chuckles dryly]

I had hoped perhaps

she was of legitimate nobility

so that she may… be suitable.

Uh… suitable? For what?

Oh. [chuckles]

I do not know.

It was foolish. Thank you, Mrs. Wilson.

- Mrs. Varley?

- My lady.

It is teatime.

Yes, ma'am.

And here is the tea.

We should like to take

evening tea in the small parlor.

We have been waiting

in there nearly an hour.

My apologies.

Ma'am, under my last ladyship--

Mrs. Varley, I am not Lady Featherington,

and, frankly,

I am tired of hearing about her.

We misunderstand

one another so frequently.

[tense music rises]

Perhaps this arrangement

has run its course.

Ma'am, if you…

If you could just give me another chance…

To do what?

Take advantage of my good nature again?

To leave me without help while

you spend nearly an hour at the market

as you did this morning?

[sighs] I… I was…

trying to gather information on the maid

who wronged you this morning.

Sophie Baek.

And?

I believe she is working

at Bridgerton House.

- [indistinct chatter]

- [lively string music playing]

Hi.

We have lots of lemonade…

She is divine.

[Colin] And so you must be brave.

We will begin with a longways.

Now the young men may approach.

Miss Hyacinth.

Pleasure seeing you again, Lord Kent.

[director] Take your places.

Posture.

And now, your reverence.

[upbeat classical rendition

of "360" by Charli XCX plays]

Oh…

[Hyacinth groans]

[song recedes]

Good evening, Miss Hyacinth.

Good evening.

Miss Rochelle, is it?

- May I inquire about your interests?

- Well…

And now we bow and curtsy

and take a small break for refreshments.

[light string music begins]

So, how did it go?

Did you have a good conversation?

I think I may be in love.

[chuckles lightly]

Yeah.

I enjoyed our dance very much.

Although I must say,

I'm rather thirsty after such activity.

As am I.

I shall fetch some lemonade.

Sister, your footwork for the longways

was impeccable, of course.

- Oh.

- Miss Bridgerton.

I've not seen you

in society for some time.

Are you making a return?

[chuckles] I… Ooh…

[silently] Smile.

[chuckles] Oh.

[chuckles]

You are here.

I am.

You are here with my family, and…

the world has not fallen apart.

[both chuckle]

The time is right.

- [clears throat] Lady Bridgerton.

- [chuckles]

I was wondering how things went

with Benedict and Miss Hollis.

Oh, my. Your neighbor.

We had her and her mother over for tea.

She is most amiable.

But, sadly,

she is not Benedict's young lady.

Aww. That is unfortunate.

Indeed.

In fact, I do not think he is even looking

for his young lady anymore.

- Is that because there is someone else?

- No.

No. [chuckles]

No.

[clears throat]

Sophie.

Mr. Bridgerton.

Do you need something?

No.

I found it.

We will begin the next dance,

which our girls will dance

with their chaperones.

[guests exclaiming gladly]

[somber music plays]

Are you ready, brother?

- Hm?

- Are you ready for our dance?

[music fades]

It is always a comfort

to have you in the room.

- Thank you, Lady Danbury.

- You are most welcome.

I had hoped to be at Hyacinth's recital,

but when the Queen calls…

Yes, I had hoped to be there as well.

But Her Majesty did insist on

my bringing you in.

Thank you.

[doors open]

[Lady Danbury] Your Majesty,

as you requested,

Mrs. Bridgerton.

[Charlotte] Hmm. Mrs. Bridgerton.

I called you here because

I did not like your column this week.

Why are you no longer naming names?

Your Majesty, I've--

And there has not been any news

of Mr. Bridgerton of late.

How are we to settle our bet

if you do not write of him?

I've had to employ

Lady Danbury to do your job.

You may answer.

Your Majesty.

For so long,

Whistledown has brought me joy.

And like you, I will always believe

in the power of gossip.

But since I have become known publicly,

there has been a change.

The power I hold over the ton,

it is too great.

There is an imbalance. I…

I'm no longer a wallflower,

an outsider.

I am a Bridgerton.

I'm privileged to visit the Queen.

Whistledown takes up a space,

which makes it impossible

to deliver good, true, fair gossip.

And I have considered-- Well, I…

I was wondering if… if you might consider,

knowing that you are a patron not only

of Whistledown but also of the arts,

if you might consider letting me

rest my column and pursue other writing.

No.

No, no, no.

Why does everyone keep

asking me these questions?

Huh… I should like to retire.

[dog barks]

Brimsley.

- [insects chirring]

- [chatting and laughter]

Francesca, I cannot thank you

enough for tonight.

Mm. We are most happy to be your hosts.

I noticed you did not have much

of a chance to speak to Lord Taylor.

Miss Stirling.

I believe we spoke.

In fact, it was a pleasure

hearing about your barley holdings.

I do love barley.

[both chuckle]

May I join your conversation?

Certainly. We may bore you though,

as my cousin and I cannot stop reminiscing

about our childhood.

Lady Kilmartin talked a good deal about

how much of a family woman you are.

And I am a family man myself.

Lady Kilmartin believes

we have much in common.

If you will excuse me, my lord,

I could use a moment to freshen up.

[solemn music playing]

I asked you kindly

not to force suitors onto Michaela.

He expressed interest.

I thought perhaps she might be flattered.

That is not the point, Francesca.

I will find her.

I will patch this up.

What are you doing in here?

And on the floor?

- You will ruin your dress.

- Will you please give me a moment?

[music fades]

You are upset with me.

Why?

Do you not remember ambushing me

just now with an unwanted suitor?

I apologize.

I assumed John was… overstating the case

when he suggested

I should not introduce you to suitors.

My cousin asked you not to interfere,

and you did so anyway.

Lord Taylor is a respectable gentleman.

I was simply trying

to help you find a companion.

Francesca, you do not know me.

So please, draw back.

And how am I meant to know someone

who is determined to be unknowable?

The entire time we were in Scotland,

you could hardly contain your chaos

long enough to stay in one place

for longer than five minutes.

And now you turn up here,

to our home, uninvited…

How do you suggest I respond when you

show me, my husband, so little respect?

I assure you

John does not feel disrespected.

He appreciates my chaos.

You could do with some yourself.

Then why has he been unwell

since your return?

Perhaps your insistence

on idleness is to blame?

- You are causing him distress.

- No, I am causing you distress.

Of course you are!

You cannot understand

what it is like being…

newly married,

desperately wanting to be a good wife,

all the while feeling

constantly inadequate,

like there is something wrong with me.

Must you add to that?

You have had your housekeeper organize

your jigsaw collection numerically.

What could possibly be wrong with you?

He loves you, Francesca.

In John's eyes, you need never worry

about being inadequate.

I never intended

to cause either of you distress.

I am only here because I miss my cousin.

I worry for him when I am away.

We have been through so much together.

But I see now, I do not have to worry.

He has you.

He cannot be more secure.

It is only…

There are very few people I feel

secure with, and John is one of them.

Truthfully…

I have never seen him laugh

the way he does when he is with you.

Which is why, if I am honest…

I'm a little envious of your chaos.

[chuckles dryly]

Perhaps I can be open to it.

As long as you do not expect me

to stay up past ten o'clock.

[laughs]

I may be chaotic,

but I am not struck with madness.

[chuckles]

[hiccups]

Are you a little drunk?

I knew you were

more forthcoming than usual.

You are not the only one

who can be spirited.

Well, I could use more spirited friends.

Friends, then?

[Lady Whistledown] Earlier this week,

this author wrote at length

about beings from opposing worlds.

The draw of two differing desires

can be torture at best.

This author wonders

if perhaps the desire is not the problem

but the world itself.

[classical rendition of Billie Eilish's

"Birds of a Feather" playing]

Well, my impersonation

of Lady Danbury has been an utter failure.

Perhaps we should leave for home?

[Will] Mmm.

Where has Nicky gone?

[Alice] Run off with Gregory, surely.

I'll try to find him.

Are you well?

Are you?

I'm sorry I'm not an Eton boy.

Turns out Eton boys

are not all that astonishing.

But surely that will change.

And I do not wish

to miss the moment in front of me.

Then let us make it a decent moment.

[both laughing]

[Benedict] You've ruined it.

- Back on track.

- [Hyacinth laughing]

We finally know who the new neighbor is.

She left a calling card

before the recital began.

- Oh?

- What is her name?

[John] Araminta Gun.

The Dowager Lady Penwood.

Araminta Gun is our next-door neighbor?

She was here?

Mmm.

I'm suddenly feeling poorly.

Oh no.

Will you tell Mrs. Wilson

I'm going to lie down for a little while?

[song ends]

[director] We will take a brief interlude

before we begin with the Boulangère.

Benedict.

Leave her be.

I… I've simply forgotten

something in my room.

Whatever is going on between

the two of you, it is not appropriate.

Mother.

Before you chastise me, might I inquire

what you are doing with Lord Anderson?

You are bedding a man

who is not your husband

with your children sleeping

down the hallway.

That is none of my business,

but nor is mine yours!

[Benedict] Sophie?

Sophie, tell me what is wrong.

It would be easier

to inform you of what is right.

- That is not an answer.

- Then I'm afraid I shall not give you one.

Now, please leave me alone.

No, I'm not going anywhere, not this time.

I'm here for you.

But I did not… ask you to be.

Do you not understand that?

[sighs]

[door shuts]

[Sophie] I did not ask for any of this.

I did not ask you to pursue me

or… or to touch me or to kiss me.

I did not ask you to show me

a world that could never be mine

or to let me believe it could be.

Each time you show me, it hurts me.

You hurt me.

So please, let us stop this.

I… I cannot be subjected to more.

- Sophie, please.

- I will leave first so no servants see me.

I do not care who sees. All I care--

You do not care,

but when do you stop to think about me?

Every moment of every day.

There is not a single moment

you do not fill my mind.

I've heard every qualm

you have raised about being with me,

and I wish there were some other way

for us to be together.

But the thought of spending

a single day without you

torments my soul.

You deserve the very world,

but how else am I to be with a woman

society has made it impossible

for me to be with?

The woman I was

foolish enough to fall in love with.

What?

I love you, Sophie.

You cannot.

No, I cannot.

I cannot love a maid.

I cannot be with a maid.

I cannot think of a maid

every waking hour,

longing for a life with her, and yet…

you have…

taken possession of me,

shot me back to life,

turned me from someone who

could not sit still for a moment to one

who wishes to be in one single place

beside you

for as long as I might live.

But you will have to take a wife.

Society, your mother,

it will be expected eventually.

I'm the second son.

I'm not even needed as a spare anymore.

There is already an heir.

I would not marry.

I could not look twice at anyone else.

If only you would love me back.

But you will change your mind.

Your attention will be drawn elsewhere.

You are not that kite in my study.

You're the person

I have been searching for all my life.

I love you.

I love you.

[softly] I love you.

Of course I love you.

I love you.

[music halts]

[Teddy Swims' "Lose Control"

by Vitamin String Quartet plays]

[breathing intensifies]

Is it all right?

I want you. I've wanted you for so long.

[clattering]

[Sophie laughs, gasps]

[heavy breathing]

[moaning, panting]

Slow at first, please.

I've heard it can hurt.

[gasping sigh]

[both moaning softly]

[Sophie panting]

[Benedict shuddering]

[both panting and moaning]

[shuddering breaths]

[deep exhalation fades out]

[closing theme music playing]

[music fades out]

Любі читачі й читачки,

з усіх солодких дурничок, які чоловік

може прошепотіти на вухо жінці,

на думку авторки цієї хроніки,

найчастіше в Мейфері звучать

ці три слова:

«будь моєю коханкою».

Авторка цієї хроніки знає

принаймні одного містера,

чия дружина — не єдина жінка в його житті.

Авжеж, у таких допоміжних взаєминах

немає нічого дивного.

Але якщо вже така чутка

долетіла до вух цієї авторки,

то певному містеру варто навчитися бути

обережнішим.

Істот з протилежних світів

часто притягує одне до одного.

Гетчу!

Сер.

Та хоч нетля і любить полумя…

Тобі лист,

змішався з ранковою поштою для родини.

Дякую.

ЧЕКАЮ НА ВІДПОВІДЬ. ПОБАЧИМОСЯ?

БЕНЕДИКТ

…вона згорить,

якщо підлетить заблизько.

БРІДЖЕРТОНИ

Доброго ранку.

Доброго.

Мене непокоїть,

що місіс Вілсон могла проспати.

-Місіс Вілсон ніколи не просипає.

-Так, але…

І дуже сумнівно, що вона не розбудила б

тебе вчасно, щоб я міг непомітно вийти.

Думаю, місіс Вілсон

швидше прогулялася б голяка Мейфером.

-Маркусе.

-Вайолет.

Просто Гіацинта цього тижня приймає бал.

Не справжній бал.

Радше репетицію для неї і її однолітків,

щоб закріпити вивчене на уроках танців.

Але вона думає, що це бал.

Приємно бачити,

що тебе так тішить щастя дітей,

і, думаю, вони б зраділи,

якби побачили, що ти теж щаслива.

Цей містер з коханкою, про якого ти пишеш,

це ж містер Гіскокс?

Будь ласка, не питай.

Як на мене, дуже вдалий номер.

Мені ти сміливо можеш сказати,

бо я знаю, що це містер Гіскокс.

Половина знаті знає,

і я думала, що вся суть Віслдаун у тому,

що вона завжди називає імена.

Вона втомилася від того,

що всі кажуть їй, що писати.

Я чула цю плітку від людей стільки разів,

що вирішила про неї написати.

Хоча б як застереження для м-ра Гіскокса,

бо ще заплямує репутацію родини.

То це таки м-р Гіскокс.

-Дякую.

-Дякую, міс.

Я почувалася безпечно в Лондоні,

бо Пенвуди жили далеко,

але тепер, коли я не знаю,

де живе Арамінта…

Боюся, я не знаю куди вона переїхала.

Вони дуже поспішали.

На щастя, нова леді Пенвуд

дозволила їй забрати лиш економку.

Сподіваймося, що ця нова

леді Пенвуд не така…

-Не така чортиця?

-Алфі!

Я нарешті це сказав.

Глянемо, що за нова леді Пенвуд

через тиждень,

коли закінчиться ремонт.

Її ще ніхто не бачив.

А твої нові роботодавці?

Ти не казала, хто це.

Дуже приємна родина.

А звати їх…

Бріджери.

Хто-хто?

Бріджертони.

Софі!

А я ще думав: якісь знайомі кольори.

Форма Бріджертонів тобі личить.

А як це сталося?

Ну, просто… якось…

Я знайшла роботу в Кевендерів за містом.

Філліп Кевендер виявився негідником.

Я оббризкала його водою.

Тоді Бенедикт Бріджертон

врізав йому кулаком.

Ми втекли, змокли,

сховалися в його будиночку,

який зовсім не будиночок.

Я доглядала за ним.

Він крізь сон просив поцілувати його.

А тоді я поцілувала його наяву.

Він майже викрав мене,

змусив працювати на його матір.

Ми уникали одне одного, скільки могли,

а потім він попросив мене стати його…

Господи, його ким?

Коханкою.

І що? Що ти сказала?

Ми не можемо бути разом.

Жахливо, коли в тебе таке питають.

Хіба?

У тебе були б житло, гроші,

повна свобода волі

і жодних обовязків,

тільки догоджати м-ру Бріджертону.

І тобі це теж було б приємно, хіба не так?

Мені б було, ще б пак.

Що тут такого жахливого?

Майже в кожного

знатного джентльмена є коханка, Софі.

Я знаю про це краще за всіх.

То що ти збираєшся робити?

Тому я і зустрілася з тобою.

Може, ти знаєш, де є робота.

Війни покоївок вщухли, і я чула,

що в Лондоні тепер більше рук, ніж роботи.

Вільна посада є в нової леді Пенвуд.

Всі б дуже зраділи.

Але стара леді Пенвуд поширила чутки,

що тебе зась наймати.

Лист Вайолет Бріджертон

куди вагоміший за плітки Арамінти Ґан.

Леді Бріджертон

написала рекомендаційного листа?

Напише.

Я впевнена в цьому.

Сподіваюсь, вдасться уникнути

м-ра Бріджертона.

А як поживає місіс Мондріч?

Вона в палаці, з неї знімають мірки

для її нової ролі фрейліни.

Вона в палаці?

Аліса в палаці.

Чудово.

Що таке?

Є одна жінка.

Звісно. Та сама, що була на маскараді?

Ні, її не існує, забув?

Тепер я клею дурня через іншу жінку.

І, гадаю, я її образив.

Але це все, що мені лишалося.

Хто вона?

А ти зробив що саме?

Вона не має жодного титулу,

і я попросив її бути зі мною.

Маєш на увазі

в ролі коханки?

Не можу ж я їй освідчитися.

Мати її за коханку — єдиний спосіб

не викликати осуду суспільства.

Але незважаючи на титул,

жодна жінка, жоден чоловік, жодна людина

не хоче жити ховаючись.

Ти хоча б дав їй зрозуміти, що хотів би,

аби в якомусь фантастичному світі

ви могли б бути разом законно?

Ні.

Але ми не живемо у фантастичному світі.

То хіба це не було б нечесно?

Тут річ не в чесності, а в намірі.

Як може жінка погодитися

на таке складне життя з тобою,

якщо ти навіть не в змозі

зрозуміти її почуття?

Щось мені тісно.

Маєте

неповторний вигляд.

Розправте плечі.

Хто це?

Це ваша нова фрейліна, Ваша Величносте,

місіс Аліса Мондріч.

Якщо памятаєте,

це вона зробила припущення

щодо невідомої леді містера Бріджертона.

Займайте своє місце.

А чи було її припущення обґрунтованим?

Ваша Величносте…

я ще не знаю.

Правда ж ви зясуєте, леді Денбері?

Ми з вами такі зайняті люди,

Ваша Величносте.

Запевняю вас,

місіс Мондріч

розбереться з цим.

Вазо, ти б уже розбилася.

Бути не могло такого.

Дядько просто лютував.

-Звісно!

-Я ще ніколи не бачила його таким.

Добрий вечір.

Чи вже добрий ранок.

Майже.

Пробач.

Ми тобі завадили?

Не хотіла перебивати ваше свято,

але зараз уже четверта ранку.

На 9:30 заплановано сніданок.

А є причина снідати о 9:30?

Може, відкладемо його на трохи?

Боюся, це буде нелюбязно щодо кухаря,

який прокинеться вже о шостій.

Враховуючи, що ми цілому дому

не давали спати,

вибач нам,

ми не помітили, як пролетів час.

Може, зробимо всім вихідний ранок,

а самі знайдемо собі фрукти й хліб.

Ми постійно обкрадали кухню в дитинстві.

Так, було дуже весело.

Я не хочу цього робити.

Тоді зробимо все, як завжди.

А зараз підемо спати.

Дякую.

Не хочу, щоб Елоїза

ходила на мої уроки після репетиції,

бо їй байдуже на моє майбутнє.

Це не зовсім правда. Я просто…

Ти ж розумієш,

що якщо не ходитимеш на уроки,

то повернешся на шлюбний ринок.

Така була домовленість.

Що? Ні, так не можна.

-Ще й як можна.

-Місіс Вілсон, Софі.

Оглянемо велику залу перед репетицією?

Гіацинто, ну ж бо, поговорімо.

Гіацинто, ми ж можемо… Гіацинто…

Я зараз прийду.

-Леді Бріджертон, можна вас на хвилинку?

-Авжеж.

Сідай, будь ласка.

Гіацинта зводить тебе з розуму

своєю репетицією?

Так поводиться, наче це її дебют.

Ні, міледі.

Мені подобається її ентузіазм.

Мем,

я знаю, що я тут недовго,

і я дуже вдячна вам за вашу доброту.

Але я також знаю,

що цю посаду створено під мене,

-і я не хотіла б обтяжувати вашу щедрість.

-Жодних обтяжень.

Мене повідомили

про наявну посаду в іншому домі.

І я була б вдячна,

якби ви написали рекомендаційний лист.

Щось сталося,

що ти захотіла піти?

Ні, мем.

Моє бажання піти

не повязане ні з ким у цьому домі.

Просто ця посада —

в будинку, де я виросла.

-І я б хотіла повернутися туди.

-Нагадай, що це за будинок?

Ти казала, що виросла в Ейлсбері, так?

Так, мем.

Ніколи не була в Ейлсбері.

Воно відоме своїми совами, ні?

Так, але я не дуже люблю сов.

Вони мене лякають.

Я залюбки напишу тобі листа,

якщо ти цього хочеш.

Але ти не була б проти дочекатися

закінчення репетиції Гіацинти?

Звісно, мем.

Дуже вам дякую, леді Бріджертон.

-Міс Гіацинто.

-Їх поставте сюди.

А десертні меню — туди.

Місіс Вілсон, вам ніколи не здається,

що Софі щось приховує?

Думаєте, вона якось використовує нас?

Ні, навпаки.

Цікаво, чи не вищого вона походження

з такою освітою і манерою говорити.

Іноді гувернантки

виявляються знатними втікачками,

хіба ні?

Гувернантки — так, але покоївок

шляхетного походження я ще не бачила.

Розпитати її?

О, та не варто.

Вона казала, що виросла в Ейлсбері,

але моя згадка

про знаменитих сов її не збентежила.

-Ейлсбері славиться своїми качками.

-Отож-бо.

Місіс Вілсон.

Ви не могли б запросити на репетицію

лорда Андерсона?

Гадаю, вже пора.

Авжеж, мем.

За мої майже 40 років роботи дворецьким

ще жодна родина не заїжджала в дім

до завершення ремонту.

Якось це незвично?

Не те слово.

Але бачите, коли в леді Пенвуд

помер чоловік,

титул успадкував його кузен.

А новий лорд любить життя за містом,

тож дозволяв міледі

лишатися в Лондоні багато років,

доки новий лорд Пенвуд не одружився

і не написав міледі та її дівчатам

переселитися в орендований будинок

негайно.

Мені тут подобається.

Хоча в старому будинку було краще.

Так, що ж,

зате ми тепер сусіди Бріджертонів,

у яких досі є дуже навіть неодружений син.

Два.

А, Б, В, Г, Ґ…

Ґреґорі його звуть, здається.

Може, він ще буде вільним,

поки ти надумаєш вийти заміж.

А в тебе з містером Бріджертоном

був якийсь прогрес?

Місіс Варлі?

Так, міледі.

Ви шукали мої загублені брошки для взуття?

Мем, так, шукали.

Але не знайшли ще одну пару.

До переїзду в мене було 37 пар брошок.

А тепер лишень 36.

Рахувала, коли чистили все моє взуття.

Може, ти порахувала одну пару двічі?

Ці брошки такі схожі.

Це були діамантові французькі брошки.

Інших таких я не мала.

Якщо бажаєте, я добряче торгувалася

за брошки попередньої господині.

Я здогадуюсь, куди вони могли зникнути.

Думаю, їх вкрав

хтось із прислуги.

Софі Бек.

Я не можу повернутися на шлюбний ринок,

але вона не хоче зі мною говорити,

а якщо й говорить,

то тільки про шлюбний ринок.

Може, познайомити Гіацинту

з кузиною Джона.

Це має її втомити.

Мене міс Стерлінґ точно втомлює.

Це Бенедикт?

Так, він послав по мене.

Але я тепер з тобою, хай терпить нас обох.

Елоїзо, Франческо,

і Софі.

Добридень.

Пройдемося?

Я хотів поговорити з Елоїзою.

Я міркував, як нам

завоювати прихильність Гіацинти до тебе.

-Справді?

-Думаю, відповідь — пірїна.

Пірїна?

Памятаєш, як вона хотіла вкрасти

ваші пірїни з дебюту?

Ви б могли піти в крамницю

і купити їй власну

для репетиції.

Це дійсно твоя ідея?

Ні. Попросив Гетча запитати місіс Вілсон.

Але гарна ж?

Ви йдіть.

-А я складу компанію Софі.

-Але я не…

Твоє серце точно підкаже тобі, яке обрати.

А якщо ні,

то Франческа має прекрасний смак.

Софі.

Ви знали, що вдома я вас уникаю.

І використали міс Бріджертон,

щоб мене побачити.

Вибач.

Я мусив.

-Ти не відповіла на мій лист.

-Бо не хочу вас бачити.

Ти не відповіла на мій лист,

і я розумію чому.

Коли ми були на сходах,

я дуже пройнявся моментом.

Так, розумію. Ми тоді обоє захопилися.

Оце й усе?

Нащо ви мене сюди привели? Чого вам треба?

Я…

Я сподівався почути відповідь.

Чи буду я вашою коханкою?

Ви справді геть мене не знаєте.

Бо бути вашою коханкою —

останнє, чого я хочу.

Моя відповідь — ні.

Міс Бріджертон.

Я просто взяла першу-ліпшу.

Чудовий вибір, на мою думку.

Дякую.

Вам негоже заходити через цей вхід, міс.

Міледі зараз зайнята.

Якщо вона не спуститься, я закричу.

Вона писала про мене

і втрутилася в моє життя.

-Тепер я маю право втручатися в її.

-Рей.

Я хотіла її вигнати,

але вона влаштувала сцену.

-Довелося її впустити.

-Добре.

Маю надію, ніхто не бачив.

Ви — леді Віслдаун.

-Так.

-Те, що ви про мене написали…

-Я не вказувала імен.

-Це неважливо.

Усі знають, що я — коханка,

про яку ви згадували.

Нетля біля полумя.

Це лиш тому,

що чутки вже і так поширилися.

-Я хотіла попередити м-ра Гіскокса…

-А як же я?

Про мене ви подумали?

Люди могли подейкувати,

але Віслдаун тільки все підтвердила.

Засвідчила для знаті.

Для його родини.

І тепер мій план хоч трохи заощадити,

щоб бути незалежною,

коли він неодмінно кине мене

заради красивішої і молодшої,

цілковито провалився.

Він поставив вас у скрутне становище.

Але я не певна, чи зможу якось зарадити.

Допоможіть мені.

Будь ласка. Напишіть ще раз.

Що це неправда.

Що знать сплутала мене з іншою.

Будь ласка.

Міс Вірджиніє, я…

Це нічого не змінить.

Читачі мені не повірять.

Вас бачили разом надто часто.

Ми були легковажні.

Та це тому, що ми кохаємо одне одного.

Кохали.

Але ваше перо зіпсувало мені життя.

Недивно, що ти почуваєшся не найкраще.

Міс Стерлінґ взагалі не дає тобі спати,

а нині не до сну,

бо треба готуватися до її рауту.

Річ не в браку сну.

Це через парламент.

Мені дуже подобається Мікаела.

Вона завжди

викликала в мені певну легкість,

яка б мені зараз не завадила.

Через парламент.

Через парламент.

Крамольний закон про збори,

закон про житло для духовенства.

І це точно не через твоє розчарування,

що ми досі бездітні?

Ні, запевняю, це все парламент.

Просто ми так добре ладнали,

поки вона не стала нашою гостею.

А тепер ми майже не буваємо разом.

Розумію.

Я сумую за нашим побутом.

Але я також

не хочу обділяти увагою Мікаелу.

Нічого їй не буде.

Може, познайомимо її завтра

з якимось джентльменом.

-Створить власний побут.

-Прошу, не треба.

Думаю, вона твердо вирішила

не виходити заміж.

Ось і все.

Знаю, треба проявити себе перед королевою,

але шпигувати за Бріджертонами я не хочу.

Не хотілося б зрадити їхню довіру.

Що?

М-ру Бріджертону не завадить допомога.

Повір, він зараз трохи збитий з пантелику.

Інтереси леді Бріджертон

і Її Величності збігаються.

Якщо Бріджертони вам справді дорогі,

ви зрозумієте, що всі ці інтриги

тільки грають їм на руку.

Може, ви б самі поговорили

з леді Бріджертон?

Ні, люба.

Суть була в тому,

щоб я відійшла на задній план.

Що ж, Нікі запросили

на репетицію міс Гіацинти.

Він ще не брав жодного уроку танців.

Треба ж із чогось починати.

Гіскоксе, все нормально?

Бріджертоне!

-Ще дві!

-Звісно.

-Ти теж хочеш?

-Ні. Я допоможу тобі.

Що? Що трапилось? Вигляд у тебе не дуже.

А ти не читаєш на дозвіллі?

Якби читав, то знав би про мою біду.

І мою дурість.

Ти про міс Вірджинію?

Я був змушений все припинити.

Насправді щоб захистити її,

але вона цього не розуміє.

І що ти зробиш?

А що я можу?

По-моєму,

у мене два варіанти.

Можна

здатися.

А можна піддатися

і повернутися до півсвіту.

До пияцтва в полудень.

До пошуків печалі на дні пляшки.

Приєднаєшся до мене?

Поки що ні.

-Що ви тут робите?

-Що ти тут робиш?

Я…

Я прибирала.

А ви?

Я був неподалік

і не витримав би, якби пройшов повз

і не побачився з тобою.

Хто для вас ця жінка?

Я…

зустрів її одного вечора

на балі кілька місяців тому.

У вас є до неї почуття?

Ні, були.

Поки не зустрів тебе.

Ви б одружилися з нею?

Це не має значення.

Тепер мені потрібна ти, Софі.

Чому для вас слушно цілувати мене?

Бо твої чари нездоланні.

Але чому це слушно?

Чому було слушно цілувати мене

біля озера чи на сходах?

Чи слушно було б поцілувати

ту леді з балу?

Чи ви вчинили б як джентльмен

і не занапащали б її?

Її б ви теж попросили стати коханкою?

Ви розумієте,

про що ви просите мене цим запитанням?

Ви просите мене відмовитися

від доброчесності, гідності, самоповаги,

звести себе до славної куртизанки,

з якою ви ніколи не одружитеся.

Може, я й не висока леді,

але так низько я не опущуся.

Як покоївка я…

маю повагу.

Я потрібна.

А ви хочете позбавити мене і цього.

-І заради чого?

-Ні.

-Скажіть, будь ласка, заради чого?

-Вибач.

Вибач мені. Я піду.

Не думаю, що чула це імя. Софі Бек.

Я колись знала місіс Брок.

Я очікувала вас тут побачити.

Місіс Варлі.

Рада вас бачити. Ви десь пропадали.

Так, мої нові роботодавці

жили в іншому кінці міста,

але ми тільки-но переїхали на площу.

Точно. Ви ж уже не в маєтку Фезерінґтонів.

На новому місці ви, мабуть, як на курорті…

порівняно з леді Фезерінґтон.

На що ти натякаєш, Ребекко?

Ну, може, вона й не була ідеальна,

але леді Пенвуд не краща.

Пенвуд?

Чула, вона міняє слуг

швидше, ніж чай стигне.

За останні місяці

вона веліла звільнити більше слуг,

ніж за всю мою карєру.

Може, цю вашу місіс Брок теж.

Бек, Софі Бек.

Ви щось чули про неї?

Ми нещодавно найняли її в себе.

Не впевнена.

З нею були якісь неприємності?

Аж ніяк.

Одна з найкращих покоївок, яких я наймала.

Пильнує все до дрібниць.

Боюся, нічого не можу вам сказати.

Софі Бек.

Не скажу, що знаю її,

але я працювала

з іншою міс Бек багато років тому.

-Дуже добре.

-Бенедикте.

Ми з хлопцями якраз влаштували

щомісячний обідній клуб,

і до нас заскочив Ґреґорі.

Наші дружини в мене вдома,

а ми смакуємо заморськими сирами.

Хочеш шматочок таледжіо?

Ні, дякую.

Я прокинувся з думкою напитися посеред дня

і прийшов запитати, чи підеш ти зі мною,

але не хочу заважати.

Залишся. Барнс може принести тобі бренді.

Джентльмени.

Ми саме давали Ґреґорі поради

щодо справ сердечних

перед репетицією Гіацинти.

Він чув, що туди навідається

кілька чарівних юних леді.

В Ітоні рідко зустрінеш прекрасну стать.

Чому ти не спитав мене?

Я ж досвідченіший брат.

Але ти не одружений,

тому явно не успішніший.

Коли я зустрів свою Філіпу,

то одразу знав, що вона — та сама.

Я залицявся до місіс Денкворт ціле літо.

Часом, щоб завязалася любов,

потрібен час.

Отож-бо. Звідки знати,

чи вона зацікавлена?

Нізвідки.

Не достоту, але треба бути сміливим.

Робити те, що наш брат

порадив мені з Пенелопою.

Сказати їй про свої почуття.

Знаю, немає нічого страшнішого,

але коли зустрінеш юну леді,

яка призначена тобі,

яка кидає тобі виклик,

бачить тебе таким, як ти є,

не дозволяй страху заглушити серце.

І раптом ми зрозуміли,

що наш компас зламався.

Компас зламався. Уявляєте?

Ми просто вирішили,

що це знак продовжити плавання.

А саме так і можна опинитися на острові.

Чудова вечірка, леді Кілмартін.

Любязно було представити всім кузину.

Так, я пропускаю

репетицію молодшої сестри,

але ми мусили прийняти в себе цей вечір.

А вона запальна жінка, ви так не вважаєте?

Так, звичайно.

Хочете зайти? Усі хочете?

Хочете зайти? Ходімо.

Я вже не можу дочекатися.

Дафні казала, що якщо подобаєшся юнаку,

він запропонує принести тобі лимонаду.

-Треба, щоб його було вдосталь.

-До чого тут… мені ніхто цього не казав.

Лимонаду вистачить, гарантую.

-Перевірю, чи все до ладу.

-Перш ніж підете…

Я хочу сказати вам, що до мене

прийде сьогодні друг,

його звуть лорд Андерсон.

Брат леді Денбері?

Так.

Леді Денбері сьогодні

не зможе прийти, але він прийде, бо…

він — мій друг.

У мене є друг.

Скажу лакею,

щоб регулярно приносив лимонад.

Що такого в лимонаді?

Гіацинто, я принесла тобі дещо для вечора.

Ти ж любиш пірїни.

Дякую, але Софі

вже зробила мені прекрасну зачіску,

не хочу мати вигляд дурепи,

якою ти мене вважаєш.

Сьогодні повертаємо тебе на шлюбний ринок.

Маємо тут сьогодні кількох старших братів,

щоб тебе супроводжувати.

-Леді Бріджертон?

-Так?

Я маю інформацію про Софі.

Звідки?

Економка в будинку леді Лутон

колись працювала з іншою міс Бек.

Матірю Софі, певне?

Яка з Лондона, а не Ейлсбері.

Софі носить прізвище матері,

а це ймовірно означає, що…

Вона позашлюбна, я припускаю.

Я розчарована.

Я сподівалася, що вона справжня дворянка,

а отже підійде.

Підійде? Для чого?

Не знаю.

Це дурниця. Дякую, місіс Вілсон.

Місіс Варлі?

Міледі.

Зараз час чаювати.

Так, мем.

Ось і чай.

Ми хочемо чаювати в малій вітальні.

Чекаємо там уже майже годину.

Перепрошую.

Мем, моя попередня міледі…

Місіс Варлі,

я — не леді Фезерінґтон,

і, чесно кажучи,

втомилася слухати про неї.

Ми дуже часто не розуміємо одна одну.

Либонь, ця домовленість вичерпала себе.

Мем, якби ви дали мені ще один шанс…

Щоб ви знову скористалися з моєї доброти?

Залишили мене без помочі,

поки годину тиняєтеся по ринку,

як сьогодні вранці?

Я…

намагалася вивідати щось про служницю,

яка вам нашкодила вранці.

Софі Бек.

І?

Гадаю, вона працює в маєтку Бріджертонів.

Вітаю. У нас багато лимонаду.

Вона божественна.

Тому треба бути сміливим.

Почнемо з танцю рядами.

Юнаки можуть підходити.

Міс Гіацинто.

Рада вас бачити, лорде Кент.

Займайте свої місця.

Стійте рівно.

А тепер реверанс.

Вітаю, міс Гіацинто.

Вітаю.

Міс Рошель, так?

-Можна спитати, чим ви цікавитеся?

-Ну…

А тепер вклоняємося

і робимо невелику перерву, щоб перекусити.

Як пройшло? Гарно порозмовляли?

Здається, я закохався.

Ага.

Мені дуже сподобався наш танець.

Хоча маю сказати,

що тепер дуже хочеться пити.

Мені також.

Піду по лимонад.

Сестро, твої рухи ногами

були бездоганні, звісно.

Міс Бріджертон.

Давно не бачив вас на людях.

Ви повертаєтеся?

Усміхайся.

Ви прийшли.

Так.

Ви тут, з моєю родиною,

і світ не розвалився.

Зараз.

Леді Бріджертон,

як там усе пройшло

з Бенедиктом і міс Голліс?

Ох. Ваша сусідка.

Ми запросили її з матірю на чай.

Вона дуже привітна.

Але, на жаль,

вона — не Бенедиктова юна леді.

-Прикро.

-Так.

І взагалі мені здається,

що він її вже не шукає.

-Це тому, що зявився ще хтось?

-Ні.

Ні.

Ні.

Софі.

Містере Бріджертон.

Ви щось шукаєте?

Ні.

Вже знайшов.

Почнемо наступний танець,

який наші дівчата танцюватимуть

із супровідниками.

Ти готовий, брате?

Готовий до танцю?

Поряд з вами завжди спокійніше.

-Дякую, леді Денбері.

-Будь ласка.

Хотіла йти на бал Гіацинти,

та коли кличе королева…

Так, я теж хотіла туди піти.

Але Її Величність наполягла,

щоб я привела вас.

Дякую.

Ваша Величносте,

як ви й прохали,

місіс Бріджертон.

Місіс Бріджертон.

Я викликала вас сюди, бо мене

розчарувала ваша хроніка цього тижня.

Чому ви не називаєте нікого на імя?

Ваша Величносте…

І не було жодних новин

про містера Бріджертона.

Як нам вирішити наш заклад,

якщо ви про нього не пишете?

Вашу роботу

за вас мусила робити леді Денбері.

Можете відповідати.

Ваша Величносте.

Довгий час Віслдаун

приносила мені радість.

І, як ви,

я завжди буду вірити в силу пліток.

Але відколи про мене всі дізналися,

дещо змінилося.

Моя влада над знаттю надто велика.

Є певний дисбаланс. Я…

Я більше не підпираю стіни,

не стою на стороні.

Я — Бріджертон.

Маю честь навідувати королеву.

Віслдаун займає місце,

а тому стає неможливо

розповідати цікаві,

правдиві, порядні плітки.

І я розглянула… Тобто думала,

чи не могли б ви розглянути,

адже ви покровителька не лише

Віслдаун, а й мистецтва,

чи дозволили б ви мені

покинути свою хроніку і писати щось інше.

Ні.

Чому мене постійно про це питають?

«Я хочу піти на спочинок».

Брімслі.

Франческо, дуже дякую тобі за цей вечір.

Ми вельми раді тебе приймати.

Бачила, тобі не вийшло

поговорити з лордом Тейлором.

Міс Стерлінґ.

Ми розмовляли, здається.

Було дуже цікаво послухати

про ваші запаси ячменю.

Обожнюю ячмінь.

Можна до вас приєднатися?

Авжеж. Але вам може бути нудно,

бо ми з кузеном

тільки й згадуємо дитинство.

Леді Кілмартін багато згадувала про те,

яка ви сімянинка.

Я й сам сімянин.

Леді Кілмартін вірить,

у нас багато спільного.

Пробачте, мілорде,

мені треба трохи освіжитися.

Я ж попросив тебе ґречно

не навязувати Мікаелі кавалерів.

Він зацікавився.

Думала, їй буде приємна увага.

Річ не в цьому, Франческо.

Піду знайду її.

Я все виправлю.

Що ти тут робиш? Ще й на підлозі?

-Зіпсуєш сукню.

-Дай мені хвилинку.

Ти образилася на мене.

Чому?

Забула, як влаштувала мені засідку

з небажаним кавалером?

Пробач.

Я припустила, що Джон…

перебільшував, коли попросив мене

не знайомити тебе з кавалерами.

Він тебе попросив,

а ти все одно втрутилась.

Лорд Тейлор — поважний джентльмен.

Я лиш хотіла знайти тобі компаньйона.

Франческо, ти мене не знаєш.

Будь ласка, відступися.

А як я можу тебе пізнати,

коли ти так цьому противишся?

У Шотландії ти

ледь опановувала свою розбурханість,

щоб хоч пять хвилин

всидіти на одному місці.

А тут ти заявляєшся

в наш дім без запрошення.

Як мені реагувати, коли ти показуєш нам

так мало поваги?

Джон точно не почувається зневаженим.

Він цінує мою розбурханість.

Тобі її бракує.

Тоді що з ним не так після твого приїзду?

Може, це через твоє неробство?

-Ти пригнічуєш його.

-Ні, я пригнічую тебе.

Звісно, що так!

Тобі не зрозуміти, як це —

тільки-но вийти заміж,

старатися бути гарною дружиною,

але завше почуватися не на місці,

мов я якась не така.

Мусиш ще більше все псувати?

Ти звеліла економці

посортувати свою колекцію головоломок.

Що з тобою може бути не так?

Він кохає тебе, Франческо.

В очах Джона

ти ніколи не будеш «не на місці».

Я зовсім не хотіла вас пригнічувати.

Я всього лише скучила за своїм кузеном.

Я хвилююся за нього на відстані.

Ми стільки пережили разом.

Та тепер я бачу, що марно хвилювалася.

У нього є ти.

Він у надійних руках.

Просто…

Я мало з ким почуваюся надійно.

Але з Джоном — так.

Щиро кажучи…

я ще не чула, щоб він сміявся так,

як сміється з тобою.

І тому, якщо чесно,

я трохи заздрю твоїй розбурханості.

Я не проти в тебе навчитися.

Якщо зможу лягати ввечері до десятої.

Може, я і хаотична, але не божевільна.

Ти трохи пяна?

Бо я помітила,

що ти відвертіша, ніж зазвичай.

Не ти одна можеш бути хмільною.

Мені не завадить мати

більше хмільних друзів.

Будемо друзями?

Раніше цього тижня

авторка цієї хроніки

писала про істот з протилежних світів.

Потяг двох різних бажань

у ліпшому разі може бути тортурами.

Авторка цієї хроніки міркує,

що, либонь, проблема не в бажанні,

а в самому світі.

Що ж, зіграти роль леді Денбері

мені геть не вдалося.

Поїдемо додому?

А куди дівся Нікі?

Певно втік з Ґреґорі.

Піду пошукаю його.

Все нормально?

А в тебе?

Вибач, що я не юнак з Ітона.

Юнаки з Ітона не такі вже й надзвичайні.

Але все ще зміниться.

І я не хочу пропустити жодного моменту.

Тоді зробімо цей момент достойним.

Ти все зіпсувала.

Уже виправилась.

Нарешті відомо, хто нова сусідка.

Вона залишила візитку перед репетицією.

Он як? І як її звати?

Арамінта Ґан.

Леді-вдова Пенвуд.

Арамінта Ґан — наша сусідка?

Вона була тут?

Щось мені недобре.

О ні.

Скажете місіс Вілсон, що я пішла прилягти?

Зробимо коротку перерву,

а тоді станцюємо буланже.

Бенедикте.

Облиш її.

Я просто забув дещо в кімнаті.

Що б між вами не відбувалося,

так не годиться.

Мамо.

А що ти робиш з лордом Андерсоном?

Спиш не зі своїм чоловіком,

поки твої діти в сусідніх покоях.

Я не лізу в твої справи,

а ти не лізь у мої.

Софі?

Софі, скажи, що не так.

Легше буде сказати, що так.

-Це не відповідь.

-Тоді відповіді не буде.

Дайте мені спокій.

Ні, на цей раз я нікуди не піду.

Я поряд з тобою.

Але я вас про це не просила.

Невже не розумієте?

Я нічого цього не просила.

Я не просила вас домагатися мене

чи торкатися, чи цілувати.

Не просила показувати світ,

який ніколи не буде моїм,

чи дати мені повірити в протилежне.

Щоразу, як ви це робите, мені боляче.

Ви завдаєте мені болю.

Будь ласка, досить уже,

я більше не витримаю.

-Софі…

-Я піду перша, щоб мене не побачили.

Мені байдуже, хто побачить. Я…

Звісно. А про мене ви взагалі думаєте?

Кожної хвилини кожного дня.

Не минає жодної миті,

щоб я не думав про тебе.

Я почув усі твої сумніви про нас,

і якби ж був інший спосіб,

щоб ми були разом.

Але сама думка прожити бодай день без тебе

терзає мою душу.

Я б увесь світ тобі віддав,

але як ще бути з жінкою,

з якою мені боронить жити суспільство?

Жінкою, в яку я з дурості закохався.

Що?

Я кохаю тебе, Софі.

Вам не можна.

Ні, не можна.

Не можна кохати служницю чи бути з нею.

Не можна думати про неї кожну божу годину,

прагнути життя з нею, та все ж…

ти…

полонила мене,

повернула до життя,

раніше я не міг

спокійно всидіти і хвилини,

а тепер я хочу бути тільки в одному місці,

поряд з тобою

до кінця життя.

Але вам доведеться одружитися.

Суспільство, ваша мати

очікуватимуть цього від вас.

Я — другий син.

Вже й про запас не потрібен.

Спадкоємця ми вже маємо.

Я не одружуся.

Більше ні на кого не гляну двічі.

Якби ж ти теж мене кохала.

Але ви передумаєте.

Щось інше приверне вашу увагу.

Ти — не повітряний змій у моєму кабінеті.

Ти — людина, яку я шукав ціле життя.

Я кохаю тебе.

Я кохаю тебе.

Я кохаю тебе.

Звісно, я вас кохаю.

Я кохаю тебе.

Ти не проти?

Я хочу тебе. Я так давно тебе хочу.

Не поспішай, будь ласка.

Я чула, що може боліти.

Переклад субтитрів: Юрій Бик

НЕОБХОДИМ ВАШ ОТВЕТ.

ВСТРЕТИМСЯ? БЕНЕДИКТ

БРИДЖЕРТОНЫ

Дорогой читатель…

…если из всей милой чепухи,

что мужчины шепчут дамам на ушко,

автору сих строк нужно выбрать

самую популярную в Мейфэре фразу,

думаю, это будет:

«Будь моей любовницей».

Ваша покорная слуга знает

как минимум одного господина,

чья жена — не единственная женщина

в его жизни.

Конечно же подобные

побочные пары ожидаемы.

Но если слухи дошли

до ушей автора сих строк,

упомянутому господину

стоит научиться быть более осторожным.

Представителей разных миров

часто тянет друг к другу.

Хэтч!

Сэр?

Но хоть мотылька и влечет огонь…

В общую почту

затесалось письмо для тебя.

Спасибо.

Я ЖДУ ОТВЕТ. ВСТРЕТИМСЯ? БЕНЕДИКТ

…он сгорит,

если они пересекутся.

БРИДЖЕРТОНЫ

Доброе утро.

Доброе утро.

Боюсь, миссис Уилсон проспала.

- Это не про миссис Уилсон.

- Да, но…

Очень маловероятно,

что она не разбудит тебя вовремя,

чтобы я успел ускользнуть.

Миссис Уилсон скорее выйдет

обнаженной на улицы Мейфэра.

Маркус.

Вайолет.

Просто Джасинт устраивает

на этой неделе бал.

Точнее не бал.

Это шанс для нее

и ее подружек отрепетировать то,

что они выучили на уроках танцев.

Но она считает это балом.

Приятно видеть,

как тебя радует счастье твоих детей.

Думаю, они будут рады

видеть твое счастье.

Этот господин и его любовница…

Это же Хискокс, так?

Прошу, не спрашивай.

Я считаю, выпуск отлично написан.

Мне-то ты можешь сказать.

Ведь я знаю, что это мистер Хискокс.

Пол-Лондона в курсе.

Я считала, что вся соль Уислдаун в том,

что она всегда называет имена.

Ей осточертело всеобщее ожидание,

что она будет писать им в угоду.

Я от стольких слышала эту сплетню…

От стольких,

что решила написать об этом.

Чтобы мистер Хискокс был осторожнее,

иначе репутации его семьи конец.

Так это мистер Хискокс.

- Спасибо.

- Благодарю, мисс.

Мне было спокойно в Лондоне,

ведь Пенвуд-хаус на окраине.

Но зная, что Араминта

может быть где угодно…

Боюсь, я не знаю, куда она переехала.

Они уехали в спешке.

Слава богу, новая леди Пенвуд

позволила ей взять лишь новую экономку.

Кем бы ни была новая леди Пенвуд,

надеюсь, она не такая…

- Дьяволица?

- Алфи!

Приятно сказать вслух.

Мы увидим новую хозяйку через неделю,

когда закончится ремонт.

Она еще не появлялась.

А твои новые хозяева?

Ты про них не говорила.

Очень приятная семья.

По фамилии…

Бриджеры.

Как? Кто?

Бриджертоны.

Софи!

Цвета сразу показались знакомыми.

Униформа Бриджертонов тебе идет.

Как так получилось?

Ну, просто… Так вышло…

Я нашла место за городом,

в Кавендер-хаус.

Филлип Кавендер оказался негодяем.

Я плеснула ему в лицо водой.

А Бенедикт Бриджертон

ударил его по лицу.

Уехав, мы попали в грозу,

укрылись в его коттедже,

который вовсе не коттедж.

Я его выходила.

Во сне он попросил поцелуй.

А я возьми да и поцелуй его наяву.

Он фактически похитил меня

и устроил в дом своей матери.

Мы избегали друг друга,

пока всё не стало невыносимым.

А теперь он просит меня стать…

Боже правый, кем?

Его любовницей.

Ну и? Что ты ответила?

Мы не можем быть вместе, Алфи.

Ужасно предлагать такое.

Разве?

У тебя будет дом, содержание,

свобода передвижения

на свое усмотрение.

А единственной обязанностью

будет ублажение м-ра Бриджертона.

А это доставит тебе

не меньшее удовольствие, верно?

Мне бы точно доставило.

Что тут такого ужасного?

Почти у каждого знатного джентльмена

есть любовница, Софи.

Я знаю это лучше чем кто-либо. Поверь.

Что ты будешь делать?

Поэтому я тебя и позвала.

Подыщи мне место.

Войны за прислугу улеглись.

Говорят, в Лондоне

переизбыток рабочих рук.

У новой леди Пенвуд есть вакансия.

Вот бы ты вернулась домой.

Но, думаю, прежняя леди Пенвуд

всем напела, что тебя нельзя нанимать.

Рекомендация леди Бриджертон

куда важнее сплетен Араминты Ган.

Леди Бриджертон дала тебе рекомендацию?

Даст.

Я уверена.

Надеюсь, раньше,

чем я увижу м-ра Бриджертона.

Как поживает миссис Мондрич?

Она во дворце.

Осваивается в роли фрейлины.

Она во дворце?

Кто бы мог подумать.

Прекрасно.

В чём дело?

В женщине.

Разумеется. Та, с маскарада?

Нет, ее не существует, забыл?

Я нашел новую музу для своей глупости.

И мне кажется, что я ее расстроил.

Но я ничего не мог поделать.

Кто она?

А расстроил ты ее тем, что…

У нее нет положения в обществе.

Я предложил ей быть со мной.

В качестве

любовницы?

Я не могу на ней жениться.

Общество примет ее

лишь в качестве твоей любовницы.

Но каким бы ни было ее положение,

ни женщина, ни мужчина, никто

не желает жить в тени.

Ты хотя бы дал ей понять,

что в твоих мечтах ты хотел бы,

чтобы вы двое

могли бы вместе как муж и жена?

Нет.

Мы живем не в мечтах.

Зачем говорить неправду?

Дело не правде. А в намерениях.

Как женщина может

доверить тебе свою жизнь,

если она не может

доверить тебе даже свои чувства?

Я словно в тисках.

Вы выглядите

великолепно.

Выше голову.

Кто это?

Ваша новая фрейлина, Ваше Величество.

Миссис Элис Мондрич.

Если помните, именно она предположила,

кто может быть

незнакомкой мистера Бриджертона.

Займите свое место.

Ее предположение подтвердилось?

Ваше Величество…

Я ничего не слышала.

Леди Данбери,

вы же разузнаете для меня?

Ваше Величество, у нас с вами

очень плотный график визитов.

Уверяю вас,

миссис Мондрич

всё разузнает.

Ваза, тебе конец.

Быть такого не может.

Дядя был в ярости.

- Разумеется!

- Я его в жизни таким не видела.

Добрый вечер.

Или скорее доброе утро.

Почти что.

Прости ради бога.

Мы мешали тебе спать?

Я не хотела прерывать веселье,

но уже четыре часа утра.

Завтрак запланирован на 9:30.

Для этого есть какой-то повод?

Может, перенесем?

Думаю, это невежливо

по отношению к повару,

который начнет работу в 6:00.

Похоже, мы не давали спать

всем домочадцам.

Нам правда жаль,

мы потеряли счет времени.

Может, дадим всем отгул на утро,

а сами перекусим фруктами и хлебом?

Детьми мы вечно устраивали

набеги на кухню.

Да, было весело.

Я не хочу этого делать.

Будем придерживаться

обычного расписания.

Мы сейчас же ляжем спать.

Спасибо.

Я не хочу, чтобы после репетиции

Элоиза присутствовала на моих уроках.

Ей нет дела до моего будущего.

Это не совсем так. Я лишь…

Ты же понимаешь,

что если перестаешь посещать эти уроки,

то снова будешь на выданье?

Таков был уговор.

Что?! Ты не можешь так поступить.

- Уже.

- Миссис Уилсон, Софи.

Осмотрим залу для репетиции?

Джасинт, давай договоримся.

Джасинт, мы наверняка сможем… Джасинт…

Я скоро спущусь.

- Леди Бриджертон, уделите мне минуту?

- Конечно.

Присаживайся.

Джасинт сводит тебя с ума

своей репетицией?

Можно подумать, это ее дебют.

Нет, миледи.

Мне нравится ее энтузиазм.

Мэм.

Знаю, я здесь совсем недавно.

И я благодарна вам за вашу доброту.

Но это место было

открыто специально для меня.

Я не хочу злоупотреблять

вашим великодушием.

Ничего подобного.

Я узнала о подходящем месте

в другом доме.

Может, вы будете столь добры,

что дадите мне рекомендацию?

Случилось что-то,

почему ты хочешь уйти?

Нет, мэм.

Мое желание уйти

не имеет отношения к домочадцам.

Просто это шанс

работать в доме, где я выросла.

- Хочу вернуться в родные стены.

- Напомнишь?

Ты говорила, что выросла в Эйлсбри, да?

Да, мэм.

Я не бывала в Эйлсбри.

Он славится своими совами, не так ли?

Да, хотя я их недолюбливаю.

Они меня пугают.

Если ты так хочешь,

я с радостью дам рекомендацию.

Но не могла бы ты

дождаться репетиции Джасинт?

Конечно, мэм.

Большое спасибо, леди Бриджертон.

- Мисс Джасинт.

- Это туда.

Меню десертов — туда.

Миссис Уилсон, вам не кажется,

что Софи что-то скрывает?

Она пытается извлечь выгоду?

Нет, напротив.

Не верится в ее низкое происхождение.

Такое образование, такая речь.

Иногда в гувернантки идут

сбежавшие дочери благородных семейств.

В гувернантки — да.

Но я ни разу не слышала про горничных.

Мне навести справки?

Будьте так добры.

Она упоминала Эйлсбри.

Но она и глазом не моргнула

при упоминании сов.

- Эйлсбри славится утками.

- Именно.

О, миссис Уилсон.

Отправьте лорду Андерсону

приглашение на репетицию.

Думаю, пора его принять.

Конечно, мэм.

Я дворецкий уже почти 40 лет.

И впервые семья въезжает

в дом до завершения ремонта.

Это необычно.

Еще как. Видите ли,

после смерти мужа леди Пенвуд

его титул перешел к его кузену.

Новый лорд Пенвуд любит сельскую жизнь.

Вот и позволил моей хозяйке

жить в Пенвуд-хаусе.

Пока новый лорд Пенвуд не женился.

После чего попросил ее с дочерьми

съехать на съемное жилье.

Немедленно.

Мне тут нравится.

Хотя старый дом гораздо лучше.

Да, что ж.

Зато теперь мы соседи Бриджертонов.

У которых всё еще холостой сын.

Два холостых сына.

Энтони, Бенедикт, Колин, Эдмунд.

Грегори. Кажется, это его имя.

Возможно, он подрастет к тому моменту,

когда ты будешь на выданье.

Между тобой и мистером Бриджертоном

есть какой-то прогресс?

Миссис Варли?

Да, миледи?

Вы везде искали

пропавшие обувные клипсы?

Да, мэм.

Еще одной пары нигде нет.

До переезда было 37 пар.

Теперь у меня всего 36.

Я пересчитала, когда мою обувь чистили.

Может, ты просто обсчиталась?

Обувные клипсы так похожи.

Эти были французские, с бриллиантами.

Другой такой пары у меня нет.

На прежнем месте я выбила

выгодные условия для заказа клипс.

Думаю, я знаю, куда они делись.

Я считаю, их украл

кое-кто из прислуги.

Софи Бэк.

Для меня о замужестве

не может быть и речи.

Чтобы избежать этого, нужна она.

А для нее речь может идти

исключительно о замужестве.

Может, познакомим Джасинт

с кузиной Джона?

Сможет выговориться.

Мисс Стёрлинг совсем меня заговорила.

Это Бенедикт?

Да, он послал за мной.

А я встретила тебя.

Так что пусть терпит обеих.

Элоиза, Франческа.

И Софи.

Добрый день.

Прогуляемся?

У меня разговор к Элоизе.

Есть идея, как вернуть тебе

расположение Джасинт.

Вот как?

Думаю, поможет перо.

Перо?

Она же вечно пыталась

стянуть у вас перья дебютанток.

Предлагаю купить ей в подарок

ее собственное перо. Для репетиции.

Ты правда сам придумал?

Нет. Велел Хэтчу спросить

у миссис Уилсон. Сработает, да?

Вы двое идите.

- А я составлю компанию Софи.

- Я не…

Уверен, твоя интуиция поможет

в выборе идеального пера.

А если нет, у Франчески отличный вкус.

Софи.

Вы знали, что дома я говорить не стану.

И сделали мисс Бриджертон своей пешкой.

Прости.

Есть разговор.

- Ты не ответила на письмо.

- Я не хочу вас видеть.

Я понимаю, почему ты не ответила.

Тогда, на лестнице,

я был во власти страсти.

Да, понимаю. Мы оба забылись.

Ты это так видишь?

Зачем я здесь? Что вам нужно?

Я…

Я надеялся получить ответ.

Стану ли я вашей любовницей?

Вы совершенно меня не знаете.

Я бы никогда не согласилась

быть вашей любовницей.

Мой ответ — нет.

Мисс Бриджертон.

Я взяла первое попавшееся.

Чудесный выбор.

Спасибо.

Мисс, вам не дозволено

пользоваться парадным входом.

Хозяйка не выйдет к вам.

Если она не примет меня, я закричу.

Написав обо мне,

она нарушила мой покой.

- Я имею право нарушить ее.

- Рэй.

Миссис Бриджертон, я пыталась

выпроводить ее, но она скандалит.

- Пришлось впустить.

- Хорошо.

Надеюсь, никто не видел.

Вы леди Уислдаун.

- Да.

- То, что вы написали обо мне…

- Я не называла имен.

- Это неважно.

Все знают, что я любовница,

на которую вы сослались.

Мотылек у огня.

Я написала тогда,

когда уже пошли слухи.

- В надежде предостеречь м-ра Хискокса…

- А я? Обо мне вы не подумали?

Все строили догадки.

Но фельетон сделал это реальностью.

Для высшего света.

Для его семьи.

Я откладывала понемногу,

чтобы, когда он неизбежно

найдет кого-то моложе и красивее,

у меня были средства.

Теперь всему конец.

Он поставил вас в ужасное положение.

Но не думаю, что я могу что-то сделать.

Помогите мне.

Прошу. Напишите снова.

Опровержение.

Скажите, что меня

с кем-то перепутали. Прошу.

Мисс Вирджиния…

Это ничего не изменит.

Читатели мне не поверят.

Вас слишком часто видели вместе.

Мы были беспечны.

Всё потому, что мы любим друг друга.

Любили.

Но это ваше перо разрушило мою жизнь.

Неудивительно, что тебе нездоровится.

Мисс Стёрлинг не дает тебе

спать по ночам.

Сегодня не сомкнем глаз

из-за ее завтрашнего приема.

Дело не в недосыпе.

А в парламенте.

Я очень дорожу обществом Микейлы.

Она всегда пробуждает во мне

какую-то легкость.

А мне эта легкость сейчас так нужна.

Дело в парламенте.

Дело в парламенте.

Бунтарский закон о собраниях,

о духовенстве, всё прочее.

Ты уверен, что причина

не в продолжающейся бездетности?

Нет, уверяю, это всё парламент.

Просто до ее приезда

у нас всё так хорошо складывалось.

А теперь у нас

нет времени друг для друга.

Понимаю.

Я скучаю по времени наедине.

Но и Микейлу

оставить в одиночестве не могу.

Микейла не пропадет.

Пожалуй, представим ее завтра

какому-нибудь джентльмену.

- Для компании.

- Прошу, не надо.

Она твердо намерена

остаться старой девой.

Вот и всё.

Понимаю, я должна зарекомендовать себя.

Но я не хочу шпионить за Бриджертонами.

Я не хочу предать их доверие.

Что?

Мистеру Бриджертону пригодится помощь.

Поверь, он сейчас в замешательстве.

Интересы леди Бриджертон

и Ее Величества совпадают.

Как истинный друг Бриджертонов,

вы должны понимать, что вся эта интрига

в их же интересах.

Вы могли бы

сами поговорить с леди Бриджертон?

Нет, моя дорогая.

Смысл в том, что я уступаю место вам.

Никки приглашен

на репетицию мисс Джасинт.

Он не взял ни единого урока танцев.

Что ж, с чего-то нужно начинать.

Хискокс, всё в порядке?

О, Бриджертон!

Еще две!

- Тебе взять?

- Нет. Разделю твои.

Что? Что случилось?

Ты неважно выглядишь.

Ты не читаешь прессу?

Иначе бы знал о моём положении.

И моей глупости.

Ты о мисс Вирджинии?

Мне пришлось с ней расстаться.

Чтобы защитить ее.

Но она этого не понимает.

Что будешь делать?

А что я могу?

Я вижу это так.

У меня два варианта.

Первый —

сдаться.

Второй — поддаться.

Вернуться в полусвет.

Напиваться до полудня.

Топить горе в вине.

Разделишь со мной бутылочку?

Не сейчас.

- Что вы тут делаете?

- А ты что делаешь?

Я…

Я убиралась.

А вы?

Я был неподалеку.

Не мог пройти мимо, не увидев тебя.

Кто для вас эта женщина?

Она…

Я встретил ее

на балу несколько месяцев назад.

У вас к ней чувства?

Нет. Были.

До встречи с тобой.

Вы бы женились на такой, как она?

Это неважно.

Теперь я хочу тебя, Софи.

Почему вы считаете возможным

целовать меня?

Перед тобой невозможно устоять.

Но почему так можно?

Почему можно целовать меня

у озера или на лестнице?

Вы бы сочли возможным

поцеловать ту леди на балу?

Или как джентльмен

вы бы сохранили ее честь?

Ей бы вы предложили стать любовницей?

Вы хоть понимаете,

о чём вы меня просите?

Вы просите забыть о добродетели,

достоинстве, самоуважении.

Всё ради того, чтобы стать куртизанкой

и никогда не выйти замуж.

Мое положение невысоко,

но я отказываюсь пасть так низко.

Будучи горничной, я…

Меня уважают.

Во мне нуждаются.

А вы хотите лишить меня этого.

- И ради чего?

- Нет.

- Скажите, ради чего?

- Прости меня.

Прости. Я уйду.

Не припоминаю никого

с таким именем. Софи Бэк.

Я как-то знавала миссис Брок.

Так и думала, что встречу вас.

О, миссис Варли.

Рады видеть вас. Нам вас не хватало.

Моя новая хозяйка жила

на другом конце города.

Но мы только что переехали на площадь.

Ах да. Вы больше

не работаете у Фэзерингтонов.

Наверное, с новой хозяйкой

вы как на каникулах.

В сравнении с прежней.

Что ты хочешь сказать, Ребекка?

Да, она не была идеальна.

Но и о леди Пенвуд этого не скажешь.

Пенвуд?

Говорят, она прислугу

как перчатки меняет.

За последние несколько месяцев

я уволила больше слуг,

чем за всю предыдущую жизнь.

Может, среди них та миссис Брок.

Бэк. Софи Бэк.

Вы что-нибудь о ней слышали?

Мы недавно взяли ее в Бриджертон-хаус.

Я не уверена.

С ней что-то не так?

Слава богу, нет.

Она одна из моих лучших горничных.

Чрезвычайно прилежна.

Боюсь, я ничем не могу вам помочь.

Софи Бэк.

Не скажу, знаю ли я ее.

Но давным-давно

я работала с другой мисс Бэк.

- Здорово.

- О, Бенедикт.

У нас тут собрание

ежемесячного обеденного клуба.

А тут и Грегори зашел.

Наши жены собрались в Дэнкуорт-хаус,

чтобы мы насладились сырами.

Хочешь кусочек таледжо?

Нет, спасибо.

Я проснулся с желанием

напиться до полудня.

Хотел позвать тебя с собой.

Но не буду вам мешать.

Оставайся. Барнс принесет тебе бренди.

Господа.

Мы как раз давали Грегори

советы в любовных делах

перед репетицией Джасинт.

Ему сказали, приглашено

много очаровательных юных леди.

В Итоне прекрасный пол редко увидишь.

Чего сразу меня не спросил?

Я самый опытный из братьев.

Да, но ты холост.

Выходит, удача не на твоей стороне.

Встретив Филиппу,

я сразу понял, что она моя суженая.

Я ухаживал за миссис Дэнкуорт всё лето.

Иногда чувствам нужно время.

В том то и дело.

Как узнать, что это взаимно?

Никак.

Наверняка — никак.

Но нужно быть храбрым.

С Пенелопой я последовал

совету старшего брата.

Рассказал о своих чувствах.

Знаю, нет ничего более пугающего.

Но, встретив свою суженую,

которая бросает тебе вызов,

видит истинного тебя,

нельзя дать страху

помешать тебе открыться ей.

Внезапно мы поняли, что компас сломан.

Наш компас сломан. Представляете?

Мы решили, это знак

и нам следует продолжать плавание.

Вот так и оказываются на острове.

Чудесный прием, леди Килмартин.

Вы так добры,

что представили кузину обществу.

Да, я вынуждена

пропустить репетицию младшей сестры,

но мы обязаны принять гостей.

До чего страстная женщина, не так ли?

Да, несомненно.

Присоединитесь? Вы все.

Согласны? Идемте.

Я сгораю от нетерпения.

Дафна сказала,

что если ты нравишься юноше,

он предложит принести тебе лимонад.

Так что он нужен в избытке.

При чём тут лимонад?

Меня не предупредили.

- Лимонада достаточно, уверяю.

- Проверю, что всё готово.

Пока вы здесь…

Хочу предупредить вас обоих,

что я пригласила друга.

Его зовут лорд Андерсон.

Брат леди Данбери?

Да.

Леди Данбери не сможет присутствовать,

а он придет. Ведь он мой друг.

У меня есть друг.

Попрошу лакея

регулярно подносить лимонад.

При чём тут лимонад?

Джасинт, у меня кое-что для тебя есть.

Ты любишь перья.

Спасибо. Но Софи уже сделала мне

прическу, которую я хотела.

Не хочу выглядеть глупышкой,

которой ты меня считаешь.

Отличный вечер,

чтобы начать поиски жениха.

Тут сразу несколько старших братьев

на роль сопровождающих.

- Леди Бриджертон?

- Да.

Я кое-что узнала о Софи.

Как?

Экономка леди Лутон

как-то работала с другой мисс Бэк.

Очевидно, это мать Софи.

И она из Лондона, не из Эйлсбри.

У Софи фамилия матери,

скорее всего это значит, что…

Полагаю, незаконнорождённая дочь.

Признаю, я разочарована.

Я надеялась,

что она благородных кровей.

Что она подходит.

Подходит? Для чего?

Не знаю.

Ничего. Спасибо, миссис Уилсон.

Миссис Варли.

Миледи.

Время чая.

Да, мэм.

Я как раз накрыла стол.

Мы будем пить вечерний чай

в малой гостиной.

Мы там уже почти час ждем.

Простите.

Мэм, при прежней хозяйке…

Миссис Варли.

Я не леди Фэзерингтон.

Сказать по правде,

мне надоели упоминания о ней.

Мы слишком часто

не понимаем друг друга.

Пожалуй, наши отношения себя исчерпали.

Мэм, если бы вы только

дали мне еще один шанс…

Зачем? Чтобы вы воспользовались

моей добротой?

Сегодня утром

вы почти час провели на рынке,

оставив меня без помощи.

Я была…

Этим утром я расспрашивала

о горничной, которая вас обокрала.

Софи Бэк.

И?

Полагаю, она работает

в Бриджертон-хаус.

У нас вдоволь лимонада.

Она божественна.

Тогда смелее.

Мы начнем с контрданса.

Юноши, приглашайте дам.

Мисс Джасинт.

Рада снова вас видеть, лорд Кент.

Займите места.

Стойка.

А теперь реверанс.

- Добрый вечер, мисс Джасинт.

- Добрый вечер.

Мисс Рошель, верно?

- Чем вы увлекаетесь?

- Ну…

А теперь поклон и книксен.

И перерыв, чтобы освежиться.

Как прошло? Мило поболтали?

Кажется, я влюбился.

Да.

Мне очень понравился наш танец.

Должна признаться,

теперь мне ужасно хочется пить.

Мне тоже.

Схожу за лимонадом.

Сестра, ты отлично освоила

движения контрданса.

Мисс Бриджертон.

Вас давно не было видно в свете.

Вы вернулись?

Улыбнись.

Ты пришел.

Да.

Ты рядом с моей семьей и…

Мир не рухнул.

Сейчас удачный момент.

Леди Бриджертон, я хотела узнать,

как прошло у Бенедикта и мисс Холлис.

Ах да, ваша соседка.

Мы пригласили ее с матерью на чай.

Она была так мила.

Но к сожалению,

юная леди Бенедикта — не она.

- Как жаль.

- И не говорите.

Знаете, думаю,

он уже оставил попытки ее найти.

- Появилась другая?

- Нет.

Нет.

Нет.

Софи.

Мистер Бриджертон.

Вам что-то нужно?

Нет.

Я уже всё нашел.

Начинаем следующий танец.

Девушки танцуют

со своими сопровождающими.

Брат, ты готов?

Пойдем танцевать?

Мне спокойнее, когда вы рядом.

- Благодарю, леди Данбери.

- Ну что вы.

Я планировала быть

на репетиции Джасинт, но королева…

Да, я тоже туда собиралась.

Но Ее Величество настояла,

чтобы я привела вас.

Спасибо.

Ваше Величество,

как вы и просили.

Миссис Бриджертон.

Миссис Бриджертон.

Я позвала вас, поскольку мне

не понравился ваш последний фельетон.

Почему вы не называете всех по именам?

Ваше Величество…

И уже давно нет никаких новостей

о мистере Бриджертоне.

Как нам разрешить пари,

если вы о нём не пишете?

Мне пришлось обратиться к леди Данбери.

Отвечайте.

Ваше Величество.

Долгое время фельетон

доставлял мне радость.

Как и вы,

я неуклонно верю в силу сплетен.

Но с тех пор,

как мое имя стало известно,

всё изменилось.

Моя власть над высшим обществом

слишком велика.

Непропорционально. Я…

Я уже не стою у стенки,

я не изгой.

Я Бриджертон.

Меня принимает королева.

Уислдаун превратилась в обузу, мешающую

публиковать хорошие, честные сплетни.

И я сочла… Точнее, хочу спросить вас,

не сочтете ли вы возможным,

как покровительница не только Уислдаун,

но и искусства в целом,

не позволите ли вы мне

закрыть фельетон

и писать на другие темы.

Нет.

Почему все меня

только об этом и просят?

«Я хочу уйти на покой».

Бримсли.

Франческа, не знаю,

как благодарить тебя за прием.

Мы очень рады устроить его для тебя.

Я заметила, ты не успела

пообщаться с лордом Тейлором.

Мисс Стёрлинг.

Мы поговорили.

Мне было интересно послушать

про ваше производство ячменя.

Я люблю ячмень.

Я могу присоединиться к разговору?

Разумеется. Но мы вам наскучим.

Мы с кузеном

вечно вспоминаем наше детство.

Да, леди Килмартин рассказала мне,

как для вас важна семья.

Я и сам большой семьянин.

Леди Килмартин считает,

у нас много общего.

С вашего позволения, милорд.

Мне нужна минутка отдыха.

Я же деликатно попросил тебя

не искать кавалеров для Микейлы.

Он заинтересовался ей.

Я подумала, ей это польстит.

Я не об этом, Франческа.

Я найду ее.

И всё исправлю.

Что ты тут делаешь? Да еще на полу?

- Платье испортишь.

- Ты могла бы оставить меня?

Ты обиделась на меня.

За что?

Забыла, как ты только что

навязала мне ненужного кавалера?

Прости меня.

Я думала, Джон преувеличивает ситуацию,

прося меня

не представлять тебя кавалерам.

Ты поступила по-своему,

несмотря на его просьбу.

Лорд Тейлор —

респектабельный джентльмен.

Я лишь хотела найти тебе спутника.

Франческа, ты меня не знаешь.

Прошу, уйди.

Как мне узнать ту,

кто желает остаться неузнанной?

Тогда в Шотландии

ты едва сдерживала свои порывы,

оставаясь в одном месте

не более пяти минут.

А теперь заявилась

к нам домой без приглашения.

Как мне реагировать на такое неуважение

ко мне и моему мужу?

Уверяю, Джон видит это иначе.

Он ценит мои порывы.

Тебе бы они тоже не помешали.

Тогда почему ему нездоровится?

Может, дело в твоей любви к безделью?

- Ты ему досаждаешь.

- Нет, я досаждаю тебе.

Разумеется!

Ты не понимаешь,

каково быть молодой женой,

отчаянно желающей справиться,

при этом постоянно

ощущать свою неполноценность.

А тут еще и ты!

Ты поручила экономке

расставить головоломки по номерам.

Ты точно справляешься.

Он любит тебя, Франческа.

Для Джона ты всегда

будешь совершенством.

Я не хотела

причинить неудобств никому из вас.

Я здесь потому, что скучаю по кузену.

В разлуке я переживаю за него.

Мы с ним столько вместе пережили.

Но я вижу, что беспокоиться не о чем.

У него есть ты.

Он в надежных руках.

Вот только…

…Джон один из немногих,

с кем мне спокойно быть рядом.

Сказать по правде…

…он ни с кем не смеется так,

как делает это с тобой.

Буду откровенна, по этой причине…

…я немного завидую твоей порывистости.

Может, стоит принять это.

Но я должна быть в постели до 22:00.

Может, я и порывистая, но не безумная.

Ты выпила?

Теперь ясно,

чего ты разоткровенничалась.

Не только ты можешь быть бойкой.

Я не прочь новой бойкой подруги.

Дружба?

На этой неделе

автор сих строк уже писала

о принадлежности к разным мирам.

Быть раздираемым двумя

разными желаниями — само по себе пытка.

Ваша покорная слуга задумалась:

может, желание вовсе не проблема.

Может, оно и есть тот мир?

Что ж, моя попытка стать

леди Данбери завершилась провалом.

Может, поедем домой?

Куда делся Никки?

Наверняка сбежал с Грегори.

Найду его.

Ты в порядке?

А ты?

Прости, что я не ученик Итона.

Оказывается, они не так уж хороши.

Но со временем это изменится.

А пока я не хочу портить себе вечер.

Так сделаем его запоминающимся.

Ты всё испортила.

Собрались.

Наконец известно имя нового соседа.

Она оставила визитку перед репетицией.

И кто же это?

Араминта Ган.

Вдовствующая леди Пенвуд.

Она живет в соседнем доме? Была здесь?

Мне нездоровится.

О нет.

Передайте миссис Уилсон, я прилягу.

Небольшой перерыв перед буланже.

Бенедикт.

Оставь ее.

Я просто кое-что забыл в кабинете.

Что бы ни было между вами,

это нужно пресечь.

Мама.

Позволь пресечь взбучку

вопросом о лорде Андерсоне.

Ты принимаешь постороннего мужчину

в доме, где спят твои дети.

Меня не касается твоя жизнь.

Как и моя — тебя.

Софи?

Софи, что не так?

Проще сказать, что так.

- Это не ответ.

- Другого у меня нет.

Прошу, оставьте меня.

Нет, я никуда не уйду. Не в этот раз.

Я буду рядом.

Но я об этом не просила.

Вы это понимаете?

Я не просила об этом.

Не просила искать меня,

касаться меня, целовать меня.

Не просила показывать мир,

который никогда не будет моим,

убеждать меня, что это возможно.

Каждый раз это ранит меня.

Вы причиняете мне боль.

Прошу, оставим это. Я больше не вынесу.

- Софи, прошу.

- Уйду первой, незаметно.

Плевать, если увидят. Мне…

Ну конечно. Когда вы думали обо мне?

Каждую секунду каждого дня.

Нет ни единой секунды,

чтобы я не думал о тебе.

Я выслушал все твои опасения

касательно нашей связи.

Я мечтал бы,

чтобы у нас был другой путь.

Но мысль о том,

чтобы провести хотя бы день без тебя,

терзает мою душу.

Ты заслуживаешь большего.

Но как еще мне быть с той,

кого не примет высшее общество?

С той, в кого

я имел глупость влюбиться.

Что?

Я люблю тебя, Софи.

Вы не можете.

Да, не могу.

Я не могу любить горничную. Быть с ней.

Не могу думать

о горничной каждую минуту,

мечтать о жизни с ней, и всё же…

…ты…

…околдовала меня.

Вернула к жизни.

Превратила из того,

кто не находил себе места,

в того, кто мечтает об одном —

быть рядом с тобой.

До конца своих дней.

Но вам придется жениться.

Этого ждет от вас ваша мать, общество.

Я второй сын.

Для этого я больше не нужен.

Уже есть наследник.

Я не женюсь. Ни на кого другого

я даже смотреть не могу.

Если бы ты только любила меня.

Вы еще передумаете.

Другая женщина привлечет ваше внимание.

Ты же не воздушный змей

в моём кабинете.

Ты та, кого я искал всю свою жизнь.

Я люблю тебя.

Я люблю тебя.

Я люблю тебя.

Ну конечно же я люблю тебя.

Я люблю тебя.

Ты не против?

Я хочу тебя. Я так давно тебя хочу.

Прошу, не торопись.

Говорят, может быть больно.

Перевод субтитров: Ксения Гребеникова