Поле рядом с другой дорогой

It is her.

Her nerve.

- Remind me of your name again?

- I did not give it.

Sophie Baek.

Well, Sophie Baek,

we are only a few hours away from London,

but if you wish

to continue sitting in silence,

I believe we can stretch

this ride out into eternity.

We are not so near to London.

Look at the constellations.

Also, it is going to rain.

- I do not think so.

- It is going to rain.

It is not--

That was mist.

And that?

A collection of mist.

I fear we cannot go

any faster in this weather.

I have a cottage not far from here.

We can wait out the rain there.

Oh.

Are you well?

I'm well.

Excellent, in fact.

- You are injured.

- I'm not injured.

I may have earned a small bruise

from my conversation with Cavender.

And here we are.

- Is this your cottage?

- That is my stable.

My cottage is farther up the way.

"Cottage" feels somewhat

misleading.

The Crabtrees should be here.

They take care of the house and grounds.

You do have the keys to your own cottage,

do you not?

I do not need to carry keys.

Someone simply is here.

Perhaps the Crabtrees

keep a spare key somewhere.

I am certain

they will return at any moment.

If they did leave, it is likely

they got caught in the storm as well,

in which case,

we can always retreat to the…

Sophie?

- How did you…

- I climbed through the window.

Servants are resourceful.

Hmm.

We need to get warm.

I shall build us a fire.

You… you do not have to do the housework.

I shall do it.

Have you ever lit a fire before?

It does not take a genius.

Wood, meet flame.

A fire…

Oh.

…needs kindling.

Hm.

I see.

Very well.

Where are the servants' rooms?

That is where the Crabtrees stay.

- You will be sleeping in a guest bedroom.

- That is unnecessary.

I am happy to sleep upstairs.

If you knew Mrs. Crabtree,

you'd know she would not be happy

with a stranger in her part of the house.

Follow me.

The bed is decent enough.

And you are welcome

to wear anything in the wardrobe.

You did not mention

there was a lady of the house.

It wouldn't be right

for me to wear her clothing.

Those dresses belong to my sisters.

And they are old. They will not mind.

Oh.

Thank you.

I am going to bed.

Your injury. I can make a compress if--

Thank you, but I assure you,

it is nothing. Good night.

Mr. Bridgerton?

Sir?

Are you unwell?

Sir?

Mr. Bridgerton, you are burning up.

This is hardly a bruise.

Why did you not say anything?

This will hurt.

Forgive me.

Thank you.

Kiss me.

What?

What did you say?

Do not leave me.

Do not leave me again.

My lady.

Kiss me.

Dearest Gentle Reader,

like a butterfly

that flaps its wings in London,

causing a tempest at Land's End,

it seems that the dismissal

of a single housemaid

from Penwood House some months ago

has invited disorder even this author

could not have anticipated.

So skilled was this maid, apparently,

that Lady Penwood was in need

of four new maids to replace her.

And where better to find new maids…

than amongst the well-trained staff

of neighbors and friends.

Lady Penwood is said to have enticed

Lady Keswick's lady's maids

with promises of better pay,

one of Lady Hamilton's laundry maids

with the allure of prettier dresses,

and poached not two but three housemaids

from the Marquess of Leicester.

With a shortage of capable staff

already plaguing the ton,

it seems Mayfair has fallen into disarray.

I hear Lady Keswick has even resorted

to asking her scullery maid

to do her hair,

leading to rather unpleasant results.

Now, the demand for the best help

has soared to new heights,

the tempest growing as each household

attempts to replenish their ranks.

And so, the Great Maid War has begun.

Who could have imagined

that so very much would be upended

by one unassuming maid.

Perhaps the lady came over for tea,

but the tea made her drowsy.

Too drowsy to retire to her own room?

Oh. Good morning.

Pay me no heed.

Oh… Mm…

Good morning, Mrs. Crabtree.

Oh. This is Sophie.

An unchaperoned lady

and unidentified injuries.

He is on the mend, I assure you.

Mr. Crabtree, Sophie,

would you give us a moment?

If your mother knew

how you were conducting yourself…

We went to visit our daughter,

but we got caught in the storm.

But had we known Mr. Bridgerton was here,

well… we would have returned at once.

…she was nearly assaulted

at her house and then let go of.

Oh!

Oh, that poor dear girl.

And she came to my aid last night,

so she should be treated as our guest.

Of course. Of course.

Mrs. Wilson. A moment.

You are happy here, are you not?

- Of course, my lady.

- This Maid Wars business…

You have nothing to worry about, ma'am.

This is my household.

If there were ever any rumblings,

they would be dealt with by me.

- Thank you.

- Mm.

Francesca, would you and Lord Kilmartin

like to accompany me in my carriage

to the garden party tomorrow?

We would, but we have planned

an outing with Penelope and Colin.

Have you?

I hope you do not feel left out.

It is simply that--

- You are both married.

- Is that what you were going to say?

If Mama has her way, I will also be

by the end of tomorrow's party.

Well, in fact, I did not accept

the invitation on your behalf.

Benedict spoke to me before he left,

and he convinced me

to give you some respite from suitors.

Mother… thank you.

You are sensible and truly ever-wise.

I am glad you think so.

I hope you will agree with me, then,

that if you're not going out into society,

it is perfect timing

to chaperone Hyacinth's finishing lessons.

No?

What a delightful idea, Mama.

Unless, of course, you would prefer

to speak to suitors today?

Very well.

I do have some reading to get through.

Well, perhaps you will benefit

from the lessons too, Eloise.

Certainly the tutorial on posture.

And she said,

"My dear, that is not a feather duster."

It is madness out there.

Yesterday, I watched

Lady Abercorn trip over her own dress

because her maid quit

before hemming her garments.

She fell over on Rotten Row.

It is all rather amusing,

not that I would laugh

at another's misfortune.

Oh no, of course not.

May I have some more tea, Varley?

Another?

Thankfully, that disorder

will never affect our household.

That is why we treat our staff

as members of our family.

Is that not true, Varley?

As a matter of fact, there is something

I must discuss with you, ma'am.

But… in… in private.

We're all women here.

Um…

I have received an offer

to work for another household.

Oh, I'd have loved to have seen the looks

on their faces when you rejected them.

You did reject them, did you not?

Oh, of course.

Um, but the offer,

the… the rate for housekeepers

has gone up in 20 years.

And… and I…

I hoped that you might consider,

well, um…

increasing my salary.

Varley, it is unseemly to discuss

matters of money amongst family.

Of course, ma'am, but it is only because

I know you know how often I go beyond

my ordinary duties.

Varley, you do not need

to cheapen yourself

by selling yourself to me.

I know your value.

If it will make you happier,

I will take your request

into consideration.

- Is that satisfactory?

- Oh, quite.

Oh, thank you, ma'am.

Oh, another?

Uh, please.

Ah.

That is a lovely pendant.

Is there a story behind it?

Oh.

No. I'm not accustomed

to such a low neckline.

- I usually tuck it behind my collar.

- Mm.

Come along for breakfast, dear.

Good day.

Thank you.

This looks excellent.

It's no trouble.

We shall stay

while you eat with your guest.

Mm. How thoughtful of you, Mrs. Crabtree.

Please, sit.

The Crabtrees have been with me 20 years.

Twenty-three.

I was a maid at Bridgerton House

when Mr. Bridgerton was little.

Yes?

I've never seen anyone

eat a meal with such enthusiasm.

- This is delicious.

- Mm.

It has been far too long

since I've had Mrs. Crabtree's breakfast.

What has kept you away?

He loves his time here in the country.

Oh. Um, well, I suppose I have been…

consumed by my obligations in London.

Various… affairs.

In fact, will you prepare the carriage?

We should be making our way back--

Oh no.

No, no, no. You are injured

and in no condition to travel.

I'm keeping you in bed

until you have made a full recovery.

Mrs. Crabtree, you are being unreasonable.

I am feeling much improved

with every bite.

If your wound does not heal properly,

it could become infected again.

You need rest.

I've learned it's best to do as she says.

I shall assist Mrs. Crabtree.

Mm-mm-mm! You will do no such thing.

I've already said, you are my guest.

My guest.

- Then what do you suggest I do?

- Are you incapable of leisure?

I know how to leisure.

I know how to leisure perfectly.

Perfect.

Oh!

Goodness.

Ugh.

Why is Lady Whistledown writing of maids?

I am not interested in maids.

I do not even think we have them here.

Brimsley?

We have 142 maids

and manservants, Your Majesty.

Well, Lady Whistledown should not

be concerning herself with maids.

I want gossip.

Maids are gossip.

It is all anyone can talk about.

These Maid Wars are wreaking havoc

in every household of the ton.

Yours?

No.

I pay my maids well

and treat them with respect.

Hmm. Brimsley.

The royal household is royal,

Your Majesty.

Maids clamor to get in, not out.

Hm. Of course.

Imagine wanting to leave here.

- Imagine.

- What shall we do today?

Another game of chess?

I have a rope dancer standing by.

- And there was also a flautist.

- Whatever amuses Her Majesty most.

Rope dancer, then.

Ah.

That was very nice.

John?

Yes?

Do you think it unusual

we are not yet with child?

We are not yet even a year married.

And we have only been recommitted

these last few months.

Do you think

there is anything I should be doing?

Look, I…

Well, I have heard a woman is more likely

to conceive if she achieves her pinnacle.

You are achieving a pinnacle, are you not?

Of course.

Yes.

Good.

Oh.

Pardon me.

Please, take any book that interests you.

Unless you cannot read. Oh, forgive me.

I know how to read.

Ah… Forgive me.

Again.

It is rare to encounter a maid who reads.

The first family I worked for

allowed me to be present

during their children's lessons.

Are you not supposed to be in bed?

Know what is interesting

about spending all day in bed?

- What?

- Nothing.

If I do not die of infection,

I shall die of boredom.

A terrible fate indeed.

But I did manage

to send word back to London

in search of work for you and your friend,

Hazel.

- Thank you.

- No…

And thank you for your help

with the situation

at Cavender House, Mr. Bridgerton.

Please.

We are past the formality.

Call me Benedict.

If we are past the formality, then…

perhaps you could tell me

more about this fine library.

Eh…

What is the story here?

Hm.

I have not seen this in ages.

I told my brother Gregory

I would mend it for him, but…

never got round to it.

- I think little Gregory would love this.

- Gregory is at Eton now.

Oh.

And these paintings?

Uh…

Unfortunate.

It was a passion of mine,

for a little while anyway.

This is the one.

The style is unrestrained, but it gives

the impression of real feeling.

Yes.

That was my intention.

You are an artist.

What… No. I…

No. All my paintings are unfinished,

and most of them aren't even any good.

I… dabble.

I am no artist.

You need not be so modest.

Consider Michelangelo.

We may know him for his great works,

but he made so many sketches

that he deemed inferior

that he had them destroyed in a bonfire,

two bonfires in fact.

I never met a maid

who knew so much about art.

Tell me then about this family

who gave you art and reading lessons.

Ah. There is not much to say, really.

Eh, do not grow sheepish now.

I do intend to learn your secrets

while we're here.

I should retire to my room.

Mm. Sophie.

That is my French grammar book.

Hm.

My pronunciation is exquisite.

What is wrong with my pronunciation?

It'd be better if you keep your jaw

perfectly still and rely on your lips.

- I do not even know how that would--

- Here.

Focus on the lips.

Mr. Bridgerton, my good wife

is bringing your dinner shortly,

and if she sees you out of bed,

she may force you

to stay in there till next year.

Thank you.

Good night, Mr. Bridgerton.

Will you please call me Benedict?

You called for me, ma'am?

Yes.

Well, go on, then.

Open it.

A gift.

For me?

I've considered your request

conscientiously,

but unfortunately,

there is a precedent in this household,

and if we raise your wages,

we'll have to raise the wages

of everyone underneath you,

and, well, we simply are not

in the financial position to do so.

Um…

I understand, ma'am.

But I wanted to give you

a token of my appreciation,

a gift to let you know how valued you are.

I do not know what to say.

I knew it.

You love them so much

that you're speechless.

That is quite all right.

There is no need to thank me. Thank you.

- Your old dresses, ma'am.

- Only two seasons out-of-date.

You will be the star amongst your peers

on your day off when you…

do what you do.

Now, I know you must be

eager to try it on,

but would you please

first fetch me my tea?

I'm exhausted from sorting through

the back of my wardrobe.

Of course, ma'am.

Mm.

Giddyap.

Gunter's!

Francesca, Lord Kilmartin.

- There you are.

- Our sincerest apologies.

- We were delayed at home.

- We got caught behind a broken carriage.

Shall we head inside for ice cream?

I must say,

I could use a cool refreshment.

After you.

Is it terrible how obvious we are?

Never mind, of course you understand.

You and John are newlyweds after all.

Yes.

And what is it exactly

that all newlyweds understand?

Well, thankfully for me,

it is what keeps Whistledown in business.

Constant desire for one another.

That sensation when two bodies…

Yes, thank you, Penelope.

Forgive me. Sometimes I do forget

that I am indeed married to your brother.

Without… going into details,

do you experience the…

…um…

pinnacle?

Well, yes, of course.

- Do you not?

- Here we are.

Ice cream all round. Your usual.

Vanilla.

Mm.

You are most quiet today.

My apologies, my dear.

I have much on my mind.

I can be a discreet ear, if you wish.

Hm!

Her Majesty.

She likes to keep me close.

We spend our afternoons together.

It is pleasant.

She's my friend.

But I am no longer

one of her ladies-in-waiting.

I have not been for years.

She has many ladies-in-waiting.

And yet,

you remain her only lady-in-waiting.

It is no secret the Queen enjoys

little familiarity with her ladies.

I wonder why she keeps them.

Being a lady-in-waiting

is an honor, Alice,

one that most

would only ever dare to dream of.

- Of course.

- Mm.

It is only…

Well, if she does not enjoy them,

how can they be useful to her?

How can they hope ever to fill your shoes?

Hmm.

No.

Absolutely not.

I am nearly finished.

Put down that pot.

Mr. Bridgerton says you are his guest,

and so you are his guest.

That is the comfortable chair.

Put yourself in it.

Not accustomed to leisure time, are you?

I am the same.

Sit.

- How far is the walk into the village?

- Much too far.

Especially with the mud after the storm.

I'd like to see if there's a mail coach

that can take me

to town to seek employment.

If Mr. Bridgerton told you

he would find you work,

I assure you he will.

He is a man of his word.

I suppose if he uses his charm,

he may be successful finding me something.

Hm.

He can be rather…

compelling.

Has Mr. Bridgerton

been improper toward you?

No. No.

The opposite.

Mr. Bridgerton is most kind,

but I would not mistake

his kindness for familiarity.

It is important for all of us

to remember our place.

Yes, I'll take one.

We almost had to cancel

when Lady Hamilton poached our footman.

I, in turn, had to poach

the footman from our neighbor's estate

just to carry up the heavier furnishings.

I hear it has been mayhem.

But today shows no indication of it.

Your garden is lovely.

Ahh…

Dearest, I should like

to introduce you to Lady Radstock.

What a delightful surprise.

I did not know

that you would be here today.

I was hungry to see your smiling face.

And I wished to know

if you were avoiding me.

Avoiding you?

I've heard little from you since

I suggested we spend time alone.

Oh, well, I…

Um, I… I have been contemplating it.

It is not my wish to compel you.

You need not avoid me

if you are not ready.

I am ready!

But I am… I'm ready.

I am not… ready.

It has been some time.

It is warm, is it not?

Like to move to another subject?

Yes, please.

There is nothing like

a garden in full bloom, is there?

It is her.

Her nerve.

Lady Penwood. Welcome.

We did plan this so long ago.

The invitations went out

before you stole my coachman.

He was a wonder finding the place,

by the way.

He is quite clever, is he not?

Mr. Bridgerton.

Benedict.

Mr. Bridgerton.

You know, you do not have to wear

the same dress every day.

There are plenty in that wardrobe.

I do not wish to dirty

any of your sisters' other frocks.

May I help you?

I have been staring

at the same wall for days.

I have committed the cobwebs to memory.

Ah! I am going outside.

Absolutely not.

Mrs. Crabtree will not like it.

You need to heal.

You may not condemn my actions,

but you'll have to keep my secret.

- No.

- No?

- I suppose you'll have to come with me.

- I do not think it prudent.

Is fresh air not meant to be restorative?

I'm strong enough

to manage standing outside.

And I have an idea.

Come.

Are kites not for children?

Perhaps.

But how will I know if I have fixed

this one if I do not fly it?

- Do you know where Mrs. Crabtree is?

- You worry far too much.

There we are.

Well, perhaps I prefer it this way.

When it is in the air,

it is much too far away to admire.

May I have a look?

I have humiliated myself

in front of you enough.

I will mend it. Just give me a moment.

Oh…

Ow.

There.

That does… not look right.

Is this your secret?

That you are in fact

an expert in kite making?

I know kites.

Do you know how many kites I have flown?

I have seven brothers and sisters.

It will fly.

Mm-hm.

Whoa!

Hm!

Ha.

My apologies for doubting you.

Mm.

I had forgotten how much I enjoyed this.

I have not flown a kite

since I was a little girl.

It is good to be reminded

of such happy memories.

Go on, then.

Oh no, I am content to observe.

I insist.

I fixed it for you.

Unless…

What?

…you are concerned

you might have a bit of fun.

Go on. You have to run with it.

Go on. If you do not,

I will, and I'm injured.

Go on. Go!

Oh!

You were right.

This is wonderful.

Thank you, Mr. Bridgerton.

Benedict! Keep going.

- Go, go.

- No, no, no.

No, no, no!

Do you see what I am seeing?

There.

I imagine there's a kite

at the end of that string.

Not the kite.

What is happening between him and her?

The maid?

He certainly

does not treat her like a maid.

Well,

perhaps he likes her.

He cannot like her.

Do you know what happens

to a maid if word spreads

she has been defiled by a gentleman?

My God, woman,

who said anything about defiling?

Even the rumor of such a thing

could ruin her reputation for life.

What lady would want to employ

such a maid in her home?

While your servants may set the table,

it is your duty as a hostess

to ensure all is in order.

An elegantly laid table can be

as important to the success of your dinner

as the guests who have been invited.

Because one could never be real friends

with someone with poor taste in spoons.

Exactly correct, Miss Bridgerton.

And do you know

what is even more important

than what goes on top of your table?

The seating plan?

The seating plan

is the best way to display

your exquisite discernment and refinement.

It is imperative to know

the rank of each guest beforehand.

The host is sat at the head,

with the two highest-ranking ladies

on each side of him.

The husbands of these ladies are next to

the hostess at the other end of the table.

Correct, and everyone else?

Married couples are to be seated

near one another,

as well as eligible bachelors

and debutantes

active in the marriage mart

to encourage conversation.

Spinsters and the elderly are sat

somewhere in the middle.

Do you mean I would have to sit

with Great Uncle Eli?

Could you hand me the last cards, Eloise?

Ah.

Well, at least the spinsters

get to be the flashy silver tassel.

Miss Bridgerton, that is gray.

Thank you.

Mm-hm.

In fact, we hardly ever use

the west sitting room anymore.

If you want to take some paintings

from there for your entrance hall,

I'm sure Mrs. Wilson could help.

Mother, what is a pinnacle?

- A…

- A… pinnacle?

In… Are you speaking of…

- In the bedroom.

- Oh.

Well…

Um…

I wish to explain this as…

best I can.

I did your sister Daphne

something of a disservice in this matter.

I simply need information.

It has been quite some time for me,

but…

uh, a pinnacle?

It is pleasant.

Well, it is more than pleasant. It is…

a de-- a delightful, um…

…closeness…

uh, that is, um…

Oh, it is nearly impossible to describe.

It's like a shared language,

and… when you speak the same language,

you are able to… feel…

…a…

magical, special… feeling…

ahem… inside.

Who's there?

I'm not famed for my patience,

though my curiosity is rather strong.

So I can wait here forever.

You might as well show yourself.

What are you doing out here?

I am taking my daily walk.

How convenient that your daily walk

should take you right to where

I happen to be swimming.

Would you?

You are finally wearing a new dress.

It suits you.

Thank you.

Sir.

You know, I would not be offended

if in fact you followed me here.

I didn--

Of course I did not follow you.

I wished to take a walk, and Mr. Crabtree

informed me there was a lake nearby

to which he provided directions,

and, as I am a keen listener, I…

found it.

Mm… A thorough explanation

is not always the most convincing one.

You should not have been in the lake.

The water is freezing.

It is quite temperate.

And you should not be swimming

when you have been unwell.

If we are so concerned with shoulds,

you should not be spying.

- I was certainly not spying.

- I think you were.

- I was not.

- You assuredly were.

- So you did not notice me?

- I cannot help but notice you.

Oh, I… I apologize.

- I… I should not have…

- No, I-- I apologize. I should…

Please.

After you.

Thank you.

I shall continue my walk,

and we shall

later convene.

Indeed.

Good day, Mrs. Crabtree.

Good day, Sophie.

Mrs. Crabtree.

A sublime day in the country, is it not?

Indeed.

What are you doing?

Thank heavens

you are healing quite nicely,

even though you disobeyed

direct orders to stay out of that lake.

Yes, Mrs. Crabtree?

I have tried to hold my tongue.

You need not silence yourself.

You are like a mother to me,

in that it's impossible for you

not to share your opinions as well.

You bring a maid to this house,

yet you do not treat her as such.

Sophie has been through an ordeal.

It is only right we treat her as a guest.

Is that all you are treating her as?

She is merely a friend, Mrs. Crabtree.

Well, you may see her as a friend,

but her station does not allow her

a choice in the matter, does it?

Whatever there is between the two of you,

she must acquiesce,

because it is what you wish.

Of course.

You are a fine young man, Mr. Bridgerton.

And one day you will meet

a suitable young lady.

Mm. I did, in fact, meet one.

In London.

Oh.

- What is she called?

- Uh… Well.

I met her at the masquerade ball

my mother hosted,

but she left

before I could learn her name.

Ah, yes.

I was searching for her,

but since I have been held hostage

at my own cottage…

If this lady is important to you,

do not let her be like

one of the projects in your study,

something you are passionate about today

but forget about tomorrow.

You owe it to yourself

to dedicate yourself

to something.

Oh.

- A pleasing color, ma'am.

- Thank you, Varley.

Since I made room

by giving you some of my old dresses,

I've had to purchase a few replacements.

Ma'am,

I thought you said that money was scarce.

And I thought I made myself clear that

discussing money with family is unseemly.

But we are not family. I…

I am your employee.

I assist Mrs. Bridgerton

with Lady Whistledown.

I keep your many secrets.

I have seen us through the worst of times,

and my reward is witnessing you

disport yourself in your new wares

while I can barely afford to buy anything

practical to wear on my rare day off.

I care dearly for you

and your girls,

but in spite of all that I do,

I am not a member of this family, ma'am.

Well.

If you believe that you will be happier

in another household,

then I shall not beg you to stay.

If you wish to leave… go.

These are from Switzerland.

- And these are French.

- Hm.

I do not know where these are from,

but I had those brought to me

from Germany.

They are delightful.

Your Majesty,

have you replaced Lady Baird,

the lady-in-waiting whom you dismissed?

I was sharing my bonbons.

And they are exquisite.

Your taste is discerning.

I was only thinking

that perhaps it is time

to find you a new lady-in-waiting?

You deserve a full court.

Yes. I shall talk to the royal secretary.

If you do not mind, Your Majesty,

I should very much like the honor

of choosing your new lady-in-waiting.

I believe I may have some idea

of what you might need.

Do you?

- Agatha.

- Mm.

I do not need any of them.

They are all dull.

Then let me find you someone who is not.

If you wish, you may make the attempt,

but you will fail.

I believe my taste in ladies

may be as discerning

as your taste in bonbons.

I shall bring you someone

whose presence you will enjoy.

Mm!

Heavenly.

Sophie.

Mr. Bridgerton.

It is good to see you at the easel.

Yes.

I am finally starting to feel

more like… myself.

You will be relieved to know

Mrs. Crabtree gave me

a clean bill of health.

I am glad to hear it.

For I have been thinking

that I should like to return to London.

Oh.

I woke up thinking the same thing.

Well then, we are agreed.

I am eager to see what employment

you are able to find for me.

Idle hands and all.

Yes, I am eager to help you and… return

to my affairs.

Of course.

Sophie, I, um…

Yes?

I hope you do not…

I apologize.

It was improper.

I regret it.

You need not apologize.

As soon as we're on the road,

we need not speak of it ever again.

Thank you.

It is not that I do not enjoy

your company, Francesca,

but… we have been sitting here

for quite some time.

Apologies. I simply… uh…

Thank you.

At Gunter's, the…

pinnacle we were speaking of…

Yes.

I do not know what the pinnacle is,

or means,

or where to find it,

or how to acquire it or…

What is a pinnacle?

Have you discussed this with John?

My husband?

I cannot very well admit

I have not known this entire time.

Francesca, it is common.

- Think about learning pianoforte.

- I beg you.

No similes, no analogies,

no sentimentalities. I just need answers.

Very well.

Um… It is a…

sensation that…

occurs between your legs

and spreads throughout your entire body.

Your heart will begin to race.

You may gasp for air

or shout into the night.

It'd feel like the height of pleasure.

Oh.

It cannot always only be achieved

through the action of love.

It can help to be spontaneous to create

a sense of excitement or anticipation,

like a bird staring at a warm biscuit.

Forgive me. No more similes.

- Hm.

- Oh.

Francesca.

What a surprise to see you here.

Eloise.

- Yes, we were… just discussing--

- Marriage.

Tedious married people things.

Oh, do not tell me.

Are you exhausted

by the terribly onerous task

of selecting the right spoons?

Biscuits, actually.

Yes, how to keep them warm.

Sir.

Ah.

Lady Bridgerton.

Apologies for the intrusion.

It is anything but.

I am delighted to see you.

I, uh…

wanted to tell you… Well, I feel

it would be best if I shared with you--

- Violet…

- No. Let me say this.

Or I shall swoon from embarrassment.

I may swoon regardless.

It has been a long time

since I spent time alone with someone,

a man.

I have never… Edmund was my husband,

and there was no one after him,

so I put that part of myself away

when he died.

- If you do not wish--

- No, I wish to. I wish to very much.

Oh, very much.

Very much. It's…

Well, there are the children.

My children, and they are marvelous,

but all of them,

they are like dogs on a fox,

and I cannot be their fox.

We would need to be discreet,

and I cannot cause them any harm.

I cannot answer

the questions they'll have.

I can barely speak to you, and you are

the person-- I cannot be their fox.

- If I may--

- No, there is more. I…

No, I am… uh, mature now.

My body… Well, I have had eight children

with this body, and I am different now.

All of me is different.

How will that be?

Well, it worked with Edmund very well,

but I do not know if it was

because it was my Edmund, or…

Will it feel like that with another?

How could it? But perhaps it can.

I want it to. I want to be seen and…

touched…

by you.

I…

I am nervous.

I understand if this makes you wish…

I will not blame you if hearing all this,

you do not want me.

I want you.

If possible, I want you more.

You've shown me yourself.

I'm grateful.

We need be in no hurry.

I am content

as long as I'm in your presence.

Of tempests and butterflies,

this author does believe in

the power of a little thing

to change the circumstances of the world.

But sometimes, no matter how hard

a little thing flaps its wings…

I assume you have

a route to London you wish to offer?

…if the wind blows the wrong way…

No.

It would not be my place.

…everything goes back

to exactly the way it was.

МІЙ КОТЕДЖ

БРІДЖЕРТОНИ

МІС ВАРЛІ

М. МОРГАУС

МАЙСТЕР СРІБЛА ТА РЕМІСНИК

Це вона.

Нахаба.

МІЙ КОТЕДЖ

[light music playing]

[horses neighing]

- Remind me of your name again?

- I did not give it.

[Sophie clears throat]

Sophie Baek.

Well, Sophie Baek,

we are only a few hours away from London,

but if you wish

to continue sitting in silence,

I believe we can stretch

this ride out into eternity.

[Sophie] We are not so near to London.

Look at the constellations.

Also, it is going to rain.

- I do not think so.

- It is going to rain.

It is not--

That was mist.

And that?

A collection of mist.

[thunder rumbling]

[steady rainfall]

I fear we cannot go

any faster in this weather.

I have a cottage not far from here.

We can wait out the rain there.

Oh.

[groans]

Are you well?

I'm well.

Excellent, in fact.

- You are injured.

- I'm not injured.

[thunder cracking]

[groans]

I may have earned a small bruise

from my conversation with Cavender.

[light music fades]

And here we are.

- [Sophie] Is this your cottage?

- [Benedict] That is my stable.

My cottage is farther up the way.

- [thunder rumbles]

- [curious music rises]

[Sophie] "Cottage" feels somewhat

misleading.

[music peaks and fades]

[thunder rumbling]

[knocking at door]

The Crabtrees should be here.

They take care of the house and grounds.

You do have the keys to your own cottage,

do you not?

I do not need to carry keys.

Someone simply is here.

[knocking continues]

Perhaps the Crabtrees

keep a spare key somewhere.

I am certain

they will return at any moment.

[groans]

If they did leave, it is likely

they got caught in the storm as well,

in which case,

we can always retreat to the…

Sophie?

[door opens]

[intriguing music plays]

- How did you…

- I climbed through the window.

Servants are resourceful.

[Benedict] Hmm.

- [music fades]

- [closing door echoes]

We need to get warm.

I shall build us a fire.

You… you do not have to do the housework.

I shall do it.

Have you ever lit a fire before?

It does not take a genius.

Wood, meet flame.

A fire…

Oh.

…needs kindling.

Hm.

I see.

[flames whoosh softly]

[exhales]

[thunder continues outside]

Very well.

Where are the servants' rooms?

That is where the Crabtrees stay.

- You will be sleeping in a guest bedroom.

- That is unnecessary.

I am happy to sleep upstairs.

If you knew Mrs. Crabtree,

you'd know she would not be happy

with a stranger in her part of the house.

Follow me.

[exhales sharply]

[clears throat] The bed is decent enough.

And you are welcome

to wear anything in the wardrobe.

[gentle music plays]

You did not mention

there was a lady of the house.

It wouldn't be right

for me to wear her clothing.

Those dresses belong to my sisters.

And they are old. They will not mind.

Oh.

Thank you.

I am going to bed.

Your injury. I can make a compress if--

Thank you, but I assure you,

it is nothing. Good night.

[door shuts]

[gentle music continues]

[music intensifies]

[music turns grim]

- [thunder rumbling]

- [steady rainfall pattering]

[Benedict groaning]

[loud grunt]

[groaning continues]

[knocking at door]

- Mr. Bridgerton?

- [groaning heavily]

- Sir?

- [panting]

Are you unwell?

[Benedict panting]

- Sir?

- [groaning deeply]

[grim music intensifies]

Mr. Bridgerton, you are burning up.

This is hardly a bruise.

Why did you not say anything?

[Benedict panting]

[strained grunt]

[loud groaning]

[tense music rises]

[Benedict moaning]

This will hurt.

[crying out]

Forgive me.

[breathing shakily]

[tense music playing]

Thank you.

[music calms and fades]

[thunder rumbling]

[steadfast music rises]

Kiss me.

[echoing] What?

What did you say?

[Benedict] Do not leave me.

Do not leave me again.

My lady.

[music softens]

[thunder rumbles lightly]

[steadfast music builds]

Kiss me.

- [thunder rumbling]

- [music peaks and fades out]

- [rainfall fades]

- [winds swirling]

- [winds calm]

- [birds singing]

[Lady Whistledown] Dearest Gentle Reader,

like a butterfly

that flaps its wings in London,

causing a tempest at Land's End,

it seems that the dismissal

of a single housemaid

from Penwood House some months ago

has invited disorder even this author

could not have anticipated.

So skilled was this maid, apparently,

that Lady Penwood was in need

of four new maids to replace her.

[lively music playing]

And where better to find new maids…

than amongst the well-trained staff

of neighbors and friends.

Lady Penwood is said to have enticed

Lady Keswick's lady's maids

with promises of better pay,

one of Lady Hamilton's laundry maids

with the allure of prettier dresses,

and poached not two but three housemaids

from the Marquess of Leicester.

With a shortage of capable staff

already plaguing the ton,

it seems Mayfair has fallen into disarray.

I hear Lady Keswick has even resorted

to asking her scullery maid

to do her hair,

leading to rather unpleasant results.

Now, the demand for the best help

has soared to new heights,

the tempest growing as each household

attempts to replenish their ranks.

And so, the Great Maid War has begun.

Who could have imagined

that so very much would be upended

by one unassuming maid.

[music fades]

Perhaps the lady came over for tea,

but the tea made her drowsy.

Too drowsy to retire to her own room?

[light snoring]

[clears throat]

[edgy music plays]

Oh. Good morning.

Pay me no heed.

Oh… Mm…

Good morning, Mrs. Crabtree.

Oh. This is Sophie.

An unchaperoned lady

and unidentified injuries.

He is on the mend, I assure you.

Mr. Crabtree, Sophie,

would you give us a moment?

[music fades]

[Mrs. Crabtree] If your mother knew

how you were conducting yourself…

We went to visit our daughter,

but we got caught in the storm.

But had we known Mr. Bridgerton was here,

well… we would have returned at once.

[Benedict] …she was nearly assaulted

at her house and then let go of.

Oh!

Oh, that poor dear girl.

And she came to my aid last night,

so she should be treated as our guest.

Of course. Of course.

Mrs. Wilson. A moment.

You are happy here, are you not?

- Of course, my lady.

- This Maid Wars business…

You have nothing to worry about, ma'am.

This is my household.

If there were ever any rumblings,

they would be dealt with by me.

- Thank you.

- Mm.

Francesca, would you and Lord Kilmartin

like to accompany me in my carriage

to the garden party tomorrow?

We would, but we have planned

an outing with Penelope and Colin.

Have you?

I hope you do not feel left out.

It is simply that--

- You are both married.

- Is that what you were going to say?

If Mama has her way, I will also be

by the end of tomorrow's party.

Well, in fact, I did not accept

the invitation on your behalf.

Benedict spoke to me before he left,

and he convinced me

to give you some respite from suitors.

Mother… thank you. [chuckles]

You are sensible and truly ever-wise.

I am glad you think so.

I hope you will agree with me, then,

that if you're not going out into society,

it is perfect timing

to chaperone Hyacinth's finishing lessons.

- [snickers]

- [light music plays]

[clears throat]

No?

What a delightful idea, Mama.

Unless, of course, you would prefer

to speak to suitors today?

Very well.

I do have some reading to get through.

Well, perhaps you will benefit

from the lessons too, Eloise.

Certainly the tutorial on posture.

[Lady Featherington] And she said,

"My dear, that is not a feather duster."

[Philippa] It is madness out there.

Yesterday, I watched

Lady Abercorn trip over her own dress

because her maid quit

before hemming her garments.

- [laughing]

- She fell over on Rotten Row.

[Lady Featherington]

It is all rather amusing,

not that I would laugh

at another's misfortune.

Oh no, of course not.

May I have some more tea, Varley?

Another?

Thankfully, that disorder

will never affect our household.

That is why we treat our staff

as members of our family.

Is that not true, Varley?

As a matter of fact, there is something

I must discuss with you, ma'am.

But… in… in private.

We're all women here.

Um…

I have received an offer

to work for another household.

[laughing heartily]

Oh, I'd have loved to have seen the looks

on their faces when you rejected them.

[both laugh and stop]

You did reject them, did you not?

- Oh, of course.

- [light music plays]

Um, but the offer,

the… the rate for housekeepers

has gone up in 20 years.

And… and I…

I hoped that you might consider,

well, um…

increasing my salary.

Varley, it is unseemly to discuss

matters of money amongst family.

Of course, ma'am, but it is only because

I know you know how often I go beyond

my ordinary duties.

Varley, you do not need

to cheapen yourself

by selling yourself to me.

I know your value.

If it will make you happier,

I will take your request

into consideration.

- Is that satisfactory?

- [Varley] Oh, quite.

Oh, thank you, ma'am.

Oh, another?

Uh, please.

Ah.

[music fades]

That is a lovely pendant.

Is there a story behind it?

Oh.

No. I'm not accustomed

to such a low neckline.

- I usually tuck it behind my collar.

- Mm.

Come along for breakfast, dear.

[Sophie] Good day.

Thank you.

This looks excellent.

[Mr. Crabtree] It's no trouble.

We shall stay

while you eat with your guest.

Mm. How thoughtful of you, Mrs. Crabtree.

Please, sit.

The Crabtrees have been with me 20 years.

[Mrs. Crabtree] Twenty-three.

I was a maid at Bridgerton House

when Mr. Bridgerton was little.

[stifles laughter]

[Sophie] Yes?

I've never seen anyone

eat a meal with such enthusiasm.

- This is delicious.

- [Benedict] Mm.

It has been far too long

since I've had Mrs. Crabtree's breakfast.

[Mr. Crabtree] What has kept you away?

He loves his time here in the country.

Oh. Um, well, I suppose I have been…

consumed by my obligations in London.

Various… affairs.

In fact, will you prepare the carriage?

We should be making our way back--

Oh no.

No, no, no. You are injured

and in no condition to travel.

I'm keeping you in bed

until you have made a full recovery.

Mrs. Crabtree, you are being unreasonable.

I am feeling much improved

with every bite.

If your wound does not heal properly,

it could become infected again.

You need rest.

I've learned it's best to do as she says.

I shall assist Mrs. Crabtree.

Mm-mm-mm! You will do no such thing.

I've already said, you are my guest.

[light music plays]

[gasps] My guest.

- Then what do you suggest I do?

- Are you incapable of leisure?

[scoffs]

I know how to leisure.

I know how to leisure perfectly.

Perfect.

[charming music plays]

[tense notes hold]

[upbeat music plays]

[grunts] Oh!

Goodness.

Ugh.

[calm music plays]

[light music plays]

[groans]

Why is Lady Whistledown writing of maids?

I am not interested in maids.

I do not even think we have them here.

Brimsley?

We have 142 maids

and manservants, Your Majesty.

Well, Lady Whistledown should not

be concerning herself with maids.

I want gossip.

Maids are gossip.

It is all anyone can talk about.

These Maid Wars are wreaking havoc

in every household of the ton.

[laughs] Yours?

[chuckling] No.

I pay my maids well

and treat them with respect.

Hmm. Brimsley.

The royal household is royal,

Your Majesty.

Maids clamor to get in, not out.

Hm. Of course.

Imagine wanting to leave here.

- Imagine.

- What shall we do today?

Another game of chess?

I have a rope dancer standing by.

- And there was also a flautist.

- Whatever amuses Her Majesty most.

Rope dancer, then.

Ah.

[gentle moaning]

[panting]

[John sighs]

That was very nice.

[both laugh]

[John exhales]

John?

Yes?

Do you think it unusual

we are not yet with child?

We are not yet even a year married.

And we have only been recommitted

these last few months.

Do you think

there is anything I should be doing?

[chuckles softly]

Look, I…

Well, I have heard a woman is more likely

to conceive if she achieves her pinnacle.

[light music rises]

You are achieving a pinnacle, are you not?

Of course.

Yes.

[John] Good.

[Francesca chuckles]

- [music fades]

- [insects chirring]

Oh.

Pardon me.

Please, take any book that interests you.

Unless you cannot read. Oh, forgive me.

I know how to read.

Ah… Forgive me.

Again.

It is rare to encounter a maid who reads.

The first family I worked for

allowed me to be present

during their children's lessons.

Are you not supposed to be in bed?

Know what is interesting

about spending all day in bed?

- What?

- Nothing.

If I do not die of infection,

I shall die of boredom.

A terrible fate indeed.

But I did manage

to send word back to London

in search of work for you and your friend,

Hazel.

- Thank you.

- No…

And thank you for your help

with the situation

at Cavender House, Mr. Bridgerton.

Please.

We are past the formality.

Call me Benedict.

If we are past the formality, then…

perhaps you could tell me

more about this fine library.

Eh… [chuckles]

What is the story here?

[Benedict] Hm.

I have not seen this in ages.

I told my brother Gregory

I would mend it for him, but…

never got round to it.

- I think little Gregory would love this.

- Gregory is at Eton now.

- Oh.

- [chuckles]

And these paintings?

[hesitantly] Uh…

Unfortunate.

It was a passion of mine,

for a little while anyway.

[Sophie gasps softly]

This is the one.

The style is unrestrained, but it gives

the impression of real feeling.

Yes.

[chuckles] That was my intention.

You are an artist.

What… No. I…

No. All my paintings are unfinished,

and most of them aren't even any good.

I… dabble.

I am no artist.

You need not be so modest.

Consider Michelangelo.

We may know him for his great works,

but he made so many sketches

that he deemed inferior

that he had them destroyed in a bonfire,

two bonfires in fact.

I never met a maid

who knew so much about art.

Tell me then about this family

who gave you art and reading lessons.

Ah. There is not much to say, really.

Eh, do not grow sheepish now.

I do intend to learn your secrets

while we're here.

I should retire to my room.

Mm. Sophie.

That is my French grammar book.

[speaking in French]

[speaking in French with British accent]

Hm. [stifles laughter]

My pronunciation is exquisite.

What is wrong with my pronunciation?

It'd be better if you keep your jaw

perfectly still and rely on your lips.

- I do not even know how that would--

- Here.

Focus on the lips.

[speaking French]

[both chuckling]

[speaking French]

[soft music rises slowly]

Mr. Bridgerton, my good wife

is bringing your dinner shortly,

and if she sees you out of bed,

she may force you

to stay in there till next year.

Thank you.

Good night, Mr. Bridgerton.

Will you please call me Benedict?

- [lively music playing]

- [indistinct chattering]

You called for me, ma'am?

[Lady Featherington] Yes.

[chuckles]

Well, go on, then.

Open it.

[music ends]

A gift.

For me?

I've considered your request

conscientiously,

but unfortunately,

there is a precedent in this household,

and if we raise your wages,

we'll have to raise the wages

of everyone underneath you,

and, well, we simply are not

in the financial position to do so.

Um…

I understand, ma'am.

But I wanted to give you

a token of my appreciation,

a gift to let you know how valued you are.

[sighs softly]

[light music plays]

I do not know what to say.

I knew it.

You love them so much

that you're speechless.

That is quite all right.

There is no need to thank me. Thank you.

- Your old dresses, ma'am.

- Only two seasons out-of-date.

You will be the star amongst your peers

on your day off when you…

do what you do.

Now, I know you must be

eager to try it on,

but would you please

first fetch me my tea?

I'm exhausted from sorting through

the back of my wardrobe.

Of course, ma'am.

Mm.

[grunts]

[strains]

["Prim and Proper" by Patrick Hawes plays]

[driver] Giddyap.

[panting and moaning]

[carriage thudding]

[both chuckle and sigh]

[driver] Gunter's!

[both panting]

- [sighs]

- [chuckling]

Francesca, Lord Kilmartin.

- There you are.

- Our sincerest apologies.

- We were delayed at home.

- We got caught behind a broken carriage.

[light chuckling]

Shall we head inside for ice cream?

I must say,

I could use a cool refreshment.

- [John] After you.

- [Colin chuckles]

[song fades]

[laughs]

Is it terrible how obvious we are?

Never mind, of course you understand.

You and John are newlyweds after all.

Yes.

And what is it exactly

that all newlyweds understand?

Well, thankfully for me,

it is what keeps Whistledown in business.

Constant desire for one another.

That sensation when two bodies…

Yes, thank you, Penelope.

Forgive me. Sometimes I do forget

that I am indeed married to your brother.

Without… going into details,

do you experience the…

[whispering] …um…

pinnacle?

[shop bell jingles]

Well, yes, of course.

- Do you not?

- [John] Here we are.

Ice cream all round. Your usual.

Vanilla.

[Colin] Mm.

[Alice] You are most quiet today.

[Lady Danbury] My apologies, my dear.

I have much on my mind.

I can be a discreet ear, if you wish.

Hm!

Her Majesty.

She likes to keep me close.

We spend our afternoons together.

It is pleasant.

She's my friend.

But I am no longer

one of her ladies-in-waiting.

I have not been for years.

She has many ladies-in-waiting.

And yet,

you remain her only lady-in-waiting.

It is no secret the Queen enjoys

little familiarity with her ladies.

I wonder why she keeps them.

Being a lady-in-waiting

is an honor, Alice,

one that most

would only ever dare to dream of.

- Of course.

- Mm.

It is only…

Well, if she does not enjoy them,

how can they be useful to her?

How can they hope ever to fill your shoes?

Hmm.

[intriguing music plays]

[music fades out]

No.

Absolutely not.

I am nearly finished.

Put down that pot.

Mr. Bridgerton says you are his guest,

and so you are his guest.

That is the comfortable chair.

Put yourself in it.

Not accustomed to leisure time, are you?

I am the same.

- Sit.

- How far is the walk into the village?

- Much too far.

Especially with the mud after the storm.

I'd like to see if there's a mail coach

that can take me

to town to seek employment.

If Mr. Bridgerton told you

he would find you work,

I assure you he will.

He is a man of his word.

I suppose if he uses his charm,

he may be successful finding me something.

Hm.

He can be rather…

compelling.

Has Mr. Bridgerton

been improper toward you?

No. No.

The opposite.

Mr. Bridgerton is most kind,

but I would not mistake

his kindness for familiarity.

It is important for all of us

to remember our place.

[pleasant string music playing]

[indistinct conversations]

[man] Yes, I'll take one.

We almost had to cancel

when Lady Hamilton poached our footman.

I, in turn, had to poach

the footman from our neighbor's estate

just to carry up the heavier furnishings.

I hear it has been mayhem.

But today shows no indication of it.

Your garden is lovely.

Ahh…

Dearest, I should like

to introduce you to Lady Radstock.

What a delightful surprise.

I did not know

that you would be here today.

- I was hungry to see your smiling face.

- [laughs cheerily]

And I wished to know

if you were avoiding me.

Avoiding you?

I've heard little from you since

I suggested we spend time alone.

Oh, well, I…

Um, I… I have been contemplating it.

[chuckles]

It is not my wish to compel you.

You need not avoid me

if you are not ready.

[loudly] I am ready!

[quietly] But I am… I'm ready.

I am not… ready.

It has been some time.

It is warm, is it not?

Like to move to another subject?

Yes, please.

[Violet chuckles]

There is nothing like

a garden in full bloom, is there?

[laughs, then sighs]

[lilting string music plays]

[indistinct murmurings]

[in British Sign Language] It is her.

[in BSL] Her nerve.

Lady Penwood. Welcome. [polite chuckle]

We did plan this so long ago.

The invitations went out

before you stole my coachman.

He was a wonder finding the place,

by the way.

He is quite clever, is he not?

[music ends]

[pensive music plays]

[intriguing music plays]

Mr. Bridgerton.

Benedict.

Mr. Bridgerton.

You know, you do not have to wear

the same dress every day.

There are plenty in that wardrobe.

I do not wish to dirty

any of your sisters' other frocks.

May I help you?

I have been staring

at the same wall for days.

I have committed the cobwebs to memory.

Ah! I am going outside.

Absolutely not.

Mrs. Crabtree will not like it.

You need to heal.

You may not condemn my actions,

but you'll have to keep my secret.

- No.

- No?

- I suppose you'll have to come with me.

- I do not think it prudent.

Is fresh air not meant to be restorative?

I'm strong enough

to manage standing outside.

And I have an idea.

Come.

[leaves rustling]

Are kites not for children?

Perhaps.

But how will I know if I have fixed

this one if I do not fly it?

- Do you know where Mrs. Crabtree is?

- You worry far too much.

There we are.

- [stifles laughter]

- [light music playing]

Well, perhaps I prefer it this way.

When it is in the air,

it is much too far away to admire.

May I have a look?

I have humiliated myself

in front of you enough.

I will mend it. Just give me a moment.

Oh…

[quietly] Ow.

There.

That does… not look right.

Is this your secret?

That you are in fact

an expert in kite making?

I know kites.

Do you know how many kites I have flown?

I have seven brothers and sisters.

It will fly.

Mm-hm.

[light music rises]

Whoa!

[both laughing]

Hm!

[wind whistling gently]

Ha.

My apologies for doubting you.

Mm.

I had forgotten how much I enjoyed this.

I have not flown a kite

since I was a little girl.

It is good to be reminded

of such happy memories.

Go on, then.

Oh no, I am content to observe.

I insist.

I fixed it for you.

Unless…

- What?

- [sighs]

…you are concerned

you might have a bit of fun.

[intriguing music plays]

Go on. You have to run with it.

Go on. If you do not,

I will, and I'm injured.

Go on. Go!

- [Sophie laughs]

- [Benedict grunts] Oh!

[both laughing]

You were right. [laughs]

This is wonderful.

Thank you, Mr. Bridgerton.

Benedict! Keep going.

- [Benedict repeating] Go, go.

- [Sophie repeating] No, no, no.

[both exclaiming]

[Sophie] No, no, no!

[both laughing]

Do you see what I am seeing?

There. [groans]

[both laughing]

I imagine there's a kite

at the end of that string.

Not the kite.

[chuckles lightly]

What is happening between him and her?

[Mr. Crabtree] The maid?

[Mrs. Crabtree] He certainly

does not treat her like a maid.

Well,

perhaps he likes her.

He cannot like her.

Do you know what happens

to a maid if word spreads

she has been defiled by a gentleman?

My God, woman,

who said anything about defiling?

Even the rumor of such a thing

could ruin her reputation for life.

What lady would want to employ

such a maid in her home?

While your servants may set the table,

it is your duty as a hostess

to ensure all is in order.

An elegantly laid table can be

as important to the success of your dinner

as the guests who have been invited.

Because one could never be real friends

with someone with poor taste in spoons.

Exactly correct, Miss Bridgerton.

And do you know

what is even more important

than what goes on top of your table?

The seating plan?

The seating plan

is the best way to display

your exquisite discernment and refinement.

It is imperative to know

the rank of each guest beforehand.

[Hyacinth] The host is sat at the head,

with the two highest-ranking ladies

on each side of him.

The husbands of these ladies are next to

the hostess at the other end of the table.

[teacher] Correct, and everyone else?

Married couples are to be seated

near one another,

as well as eligible bachelors

and debutantes

active in the marriage mart

to encourage conversation.

Spinsters and the elderly are sat

somewhere in the middle.

Do you mean I would have to sit

with Great Uncle Eli?

Could you hand me the last cards, Eloise?

Ah.

[chuckles] Well, at least the spinsters

get to be the flashy silver tassel.

Miss Bridgerton, that is gray.

[Hyacinth] Thank you.

[Eloise] Mm-hm.

In fact, we hardly ever use

the west sitting room anymore.

If you want to take some paintings

from there for your entrance hall,

I'm sure Mrs. Wilson could help.

Mother, what is a pinnacle?

- A…

- A… pinnacle?

In… Are you speaking of…

- In the bedroom.

- Oh.

[light music playing]

Well…

Um…

I wish to explain this as…

best I can.

I did your sister Daphne

something of a disservice in this matter.

I simply need information.

It has been quite some time for me,

but…

uh, a pinnacle?

It is pleasant.

Well, it is more than pleasant. It is…

a de-- a delightful, um…

[chuckles shyly]

…closeness…

uh, that is, um…

Oh, it is nearly impossible to describe.

It's like a shared language,

and… when you speak the same language,

you are able to… feel…

[clears throat]

…a…

magical, special… feeling…

ahem… inside.

[music fades]

[bright cheerful music plays]

[music fades]

Who's there?

[inquisitive music plays]

I'm not famed for my patience,

though my curiosity is rather strong.

So I can wait here forever.

[breathes deeply]

You might as well show yourself.

[sighs deeply]

[laughing]

What are you doing out here?

I am taking my daily walk.

How convenient that your daily walk

should take you right to where

I happen to be swimming.

Would you?

You are finally wearing a new dress.

It suits you.

Thank you.

Sir.

You know, I would not be offended

if in fact you followed me here.

I didn--

Of course I did not follow you.

I wished to take a walk, and Mr. Crabtree

informed me there was a lake nearby

to which he provided directions,

and, as I am a keen listener, I…

found it.

Mm… A thorough explanation

is not always the most convincing one.

You should not have been in the lake.

The water is freezing.

It is quite temperate.

And you should not be swimming

when you have been unwell.

If we are so concerned with shoulds,

you should not be spying.

- I was certainly not spying.

- I think you were.

- I was not.

- You assuredly were.

- So you did not notice me?

- I cannot help but notice you.

[gentle music stirring]

[soft music rises elegantly]

Oh, I… I apologize.

- I… I should not have…

- No, I-- I apologize. I should…

- Please.

- [both chuckle]

After you.

[light music plays]

Thank you.

I shall continue my walk,

and we shall

later convene.

Indeed.

Good day, Mrs. Crabtree.

Good day, Sophie.

[door opens]

[door shuts]

[footsteps approach]

Mrs. Crabtree.

A sublime day in the country, is it not?

Indeed.

[exhales]

[quietly] What are you doing?

[music fades]

Thank heavens

you are healing quite nicely,

even though you disobeyed

direct orders to stay out of that lake.

Yes, Mrs. Crabtree?

I have tried to hold my tongue.

You need not silence yourself.

You are like a mother to me,

in that it's impossible for you

not to share your opinions as well.

[scoffs]

You bring a maid to this house,

yet you do not treat her as such.

[scoffs]

Sophie has been through an ordeal.

It is only right we treat her as a guest.

Is that all you are treating her as?

She is merely a friend, Mrs. Crabtree.

Well, you may see her as a friend,

but her station does not allow her

a choice in the matter, does it?

Whatever there is between the two of you,

she must acquiesce,

because it is what you wish.

[poignant notes play slowly]

Of course.

[poignant music plays gently]

You are a fine young man, Mr. Bridgerton.

And one day you will meet

a suitable young lady.

Mm. I did, in fact, meet one.

In London.

Oh.

- What is she called?

- Uh… Well.

I met her at the masquerade ball

my mother hosted,

but she left

before I could learn her name.

Ah, yes.

I was searching for her,

but since I have been held hostage

at my own cottage…

If this lady is important to you,

do not let her be like

one of the projects in your study,

something you are passionate about today

but forget about tomorrow.

You owe it to yourself

to dedicate yourself

to something.

[door shuts]

[music fades]

Oh.

- A pleasing color, ma'am.

- Thank you, Varley.

Since I made room

by giving you some of my old dresses,

I've had to purchase a few replacements.

Ma'am,

I thought you said that money was scarce.

And I thought I made myself clear that

discussing money with family is unseemly.

But we are not family. I…

I am your employee.

I assist Mrs. Bridgerton

with Lady Whistledown.

I keep your many secrets.

I have seen us through the worst of times,

and my reward is witnessing you

disport yourself in your new wares

while I can barely afford to buy anything

practical to wear on my rare day off.

[somber music plays]

I care dearly for you

and your girls,

but in spite of all that I do,

I am not a member of this family, ma'am.

Well.

If you believe that you will be happier

in another household,

then I shall not beg you to stay.

If you wish to leave… go.

[somber music continues]

These are from Switzerland.

- And these are French.

- Hm.

I do not know where these are from,

but I had those brought to me

from Germany.

- They are delightful.

- [chuckles]

Your Majesty,

have you replaced Lady Baird,

the lady-in-waiting whom you dismissed?

I was sharing my bonbons.

And they are exquisite.

Your taste is discerning.

I was only thinking

that perhaps it is time

to find you a new lady-in-waiting?

You deserve a full court.

Yes. I shall talk to the royal secretary.

If you do not mind, Your Majesty,

I should very much like the honor

of choosing your new lady-in-waiting.

I believe I may have some idea

of what you might need.

Do you?

- Agatha.

- Mm.

I do not need any of them.

They are all dull.

Then let me find you someone who is not.

If you wish, you may make the attempt,

but you will fail.

I believe my taste in ladies

may be as discerning

as your taste in bonbons.

I shall bring you someone

whose presence you will enjoy.

Mm!

Heavenly.

[laughs wryly]

Sophie.

Mr. Bridgerton.

It is good to see you at the easel.

Yes.

I am finally starting to feel

more like… myself.

You will be relieved to know

Mrs. Crabtree gave me

a clean bill of health.

I am glad to hear it.

For I have been thinking

that I should like to return to London.

Oh.

[gentle music plays]

I woke up thinking the same thing.

Well then, we are agreed.

I am eager to see what employment

you are able to find for me.

Idle hands and all.

Yes, I am eager to help you and… return

to my affairs.

Of course.

Sophie, I, um…

Yes?

I hope you do not…

I apologize.

It was improper.

I regret it.

You need not apologize.

As soon as we're on the road,

we need not speak of it ever again.

[music fades]

[faintly] Thank you.

It is not that I do not enjoy

your company, Francesca,

but… we have been sitting here

for quite some time.

Apologies. I simply… uh…

Thank you.

At Gunter's, the…

pinnacle we were speaking of…

Yes.

I do not know what the pinnacle is,

or means,

or where to find it,

or how to acquire it or…

What is a pinnacle?

Have you discussed this with John?

My husband?

I cannot very well admit

I have not known this entire time.

Francesca, it is common.

- Think about learning pianoforte.

- I beg you.

No similes, no analogies,

no sentimentalities. I just need answers.

Very well.

Um… It is a…

sensation that…

occurs between your legs

and spreads throughout your entire body.

Your heart will begin to race.

You may gasp for air

or shout into the night.

It'd feel like the height of pleasure.

Oh.

It cannot always only be achieved

through the action of love.

It can help to be spontaneous to create

a sense of excitement or anticipation,

like a bird staring at a warm biscuit.

Forgive me. No more similes.

- [Eloise] Hm.

- [Penelope] Oh.

Francesca.

What a surprise to see you here.

Eloise. [chuckles politely]

- Yes, we were… just discussing--

- Marriage.

Tedious married people things.

Oh, do not tell me.

Are you exhausted

by the terribly onerous task

of selecting the right spoons?

[Penelope laughs]

Biscuits, actually.

Yes, how to keep them warm.

[stifling laughter]

Sir.

Ah.

Lady Bridgerton.

Apologies for the intrusion.

It is anything but.

I am delighted to see you.

[both chuckle lightly]

I, uh…

wanted to tell you… Well, I feel

it would be best if I shared with you--

- Violet…

- No. Let me say this.

Or I shall swoon from embarrassment.

I may swoon regardless.

It has been a long time

since I spent time alone with someone,

a man.

I have never… Edmund was my husband,

and there was no one after him,

so I put that part of myself away

when he died.

- If you do not wish--

- No, I wish to. I wish to very much.

Oh, very much.

Very much. It's…

Well, there are the children.

My children, and they are marvelous,

but all of them,

they are like dogs on a fox,

and I cannot be their fox.

We would need to be discreet,

and I cannot cause them any harm.

I cannot answer

the questions they'll have.

I can barely speak to you, and you are

the person-- I cannot be their fox.

- If I may--

- No, there is more. I…

No, I am… uh, mature now.

My body… Well, I have had eight children

with this body, and I am different now.

All of me is different.

How will that be?

Well, it worked with Edmund very well,

but I do not know if it was

because it was my Edmund, or…

Will it feel like that with another?

How could it? But perhaps it can.

I want it to. I want to be seen and…

touched…

by you.

I…

I am nervous.

[both chuckle]

I understand if this makes you wish…

I will not blame you if hearing all this,

you do not want me.

["All I Wanted (Paramore cover)"

by Vitamin String Quartet plays]

I want you.

If possible, I want you more.

You've shown me yourself.

I'm grateful.

We need be in no hurry.

I am content

as long as I'm in your presence.

[both chuckle softly]

[Lady Whistledown]

Of tempests and butterflies,

this author does believe in

the power of a little thing

to change the circumstances of the world.

But sometimes, no matter how hard

a little thing flaps its wings…

I assume you have

a route to London you wish to offer?

…if the wind blows the wrong way…

No.

It would not be my place.

…everything goes back

to exactly the way it was.

["All I Wanted (Paramore cover)" playing]

[song fades]

[closing theme music plays]

[music fades out]

-Нагадайте: як вас звати?

-Я не називалася.

Софі Бек.

Що ж, Софі Бек,

ми за кілька годин їзди від Лондона,

але якщо хочете й далі сидіти мовчки,

то можемо розтягнути цю поїздку

на цілу вічність.

До Лондона ще не так близько.

Гляньте на сузіря.

А ще буде дощ.

-Я так не думаю.

-Буде дощ.

Не буде…

То був туман.

А це?

Скупчення туману.

Боюся, швидше в таку погоду ми не поїдемо.

У мене є будиночок тут неподалік.

Можемо перечекати дощ там.

-З вами все добре?

-Так.

Навіть прекрасно.

-Ви поранені.

-Ні.

Хіба що заробив невеликий синець

під час розмови з Кевендером.

Приїхали.

Це ваш будиночок?

Це моя стайня.

Мій будиночок далі.

«Будиночок» — трохи

невдале слово.

МІЙ БУДИНОЧОК

Кребтрі мали б бути тут.

Вони за всім доглядають.

У вас же є ключі до власного будинку?

Я не ношуся з ключами.

Тут завжди хтось є.

Може, вони десь тримають запасний ключ.

Я впевнений, вони от-от повернуться.

Якщо вони таки пішли,

то ймовірно їх теж застала буря,

а значить, ми завжди можемо піти в…

Софі?

-Як ви…

-Залізла через вікно.

Слуги винахідливі.

Треба зігрітися.

Я розпалю багаття.

Ви не мусите займатися хатньою роботою.

Я сам розпалю.

А ви вже робили це колись?

Тут не треба бути генієм.

Дерево, знайомся — вогонь.

Для багаття

потрібне щось на розпал.

Зрозумів.

Що ж, добре.

Де кімнати для прислуги?

Там живуть Кребтрі.

-Переночуєте в гостьовій спальні.

-Це зайве. Залюбки посплю нагорі.

Я знаю місіс Кребтрі, вона не зраділа б

незнайомці у своїй частині будинку.

Ходіть за мною.

Ліжко тут непогане.

І можете вдягати все, що є в шафі.

Ви не казали, що тут є господиня.

Буде неґречно носити її одяг.

Та ні, це старі сукні моїх сестер.

Вони не будуть проти.

А, дякую.

Я йду спати.

Ваш синець. Можу зробити компрес…

Дякую, але запевняю,

це дрібниця. Добраніч.

М-ре Бріджертон?

Сер?

Вам зле?

Сер?

М-ре Бріджертон, ви горите.

Це аж ніяк не синець.

Чому ви нічого не сказали?

Буде боляче.

Вибачте.

Дякую.

Поцілуйте мене.

Що?

Що ви сказали?

Не кидайте мене.

Не кидайте знову.

Міледі.

Поцілуйте.

БРІДЖЕРТОНИ

Любі читачі й читачки,

як метелик, що махає крилами в Лондоні

і викликає бурю в Лендс-Енді,

звільнення одної покоївки

з Пенвуд-хаусу кілька місяців тому

спричинило безлад, якого не передбачала

навіть авторка цієї хроніки.

Подейкують, такою вмілою була ця покоївка,

що леді Пенвуд знадобилось

аж чотири нові служниці, щоб її замінити.

А де ще шукати нових служниць,

як не серед

здібної прислуги сусідів і друзів.

Кажуть, леді Пенвуд

переманила покоївок леді Кезвік

обіцянками вищої платні,

одну з прачок леді Гамільтон

принадила красивішими сукнями,

а в маркіза Лестерського

вкрала не двох, а цілих трьох служниць.

Знать і без того страждала

від браку вправної прислуги,

а тепер, схоже,

Мейфер геть загруз у хаосі.

Я чула, що леді Кезвік дійшла аж до того,

що просила посудницю зробити їй зачіску —

з не надто вдалим результатом.

Попит на найкращу обслугу

злетів до нових висот…

МІСІС ВАРЛІ

…і буря тільки посилюється,

адже кожен дім хоче поповнити свої лави.

І так почалася Велика Війна Покоївок.

Хто б міг подумати,

що стільки всього переверне

одна скромна покоївка.

Може, ця леді зайшла на чай,

а від нього її схилило на сон.

Так схилило,

що навіть у свої покої не пішла?

Доброго ранку.

Не звертайте на мене увагу.

Доброго ранку, місіс Кребтрі.

Це Софі.

Леді без супроводу і невідома рана.

Він одужує, запевняю.

М-ре Кребтрі, Софі, дасте хвилинку?

Якби ваша мати знала, як ви себе поводите…

Ми поїхали до дочки,

але нас застала гроза.

Якби ми знали, що містер Бріджертон тут,

то одразу повернулися б.

…на неї ледь не напали вдома,

а тоді звільнили.

Ох…

-Бідолашне дівча.

-Врятувала мене, тож ставтеся як до гості.

Звісно.

Звісно.

Місіс Вілсон. На хвилинку.

Ви ж тут щасливі, правда?

-Авжеж, міледі.

-Бо вся ця Війна Покоївок…

Можете ні про що не хвилюватися, мем.

Це мій дім.

Якщо хтось буде незадоволений,

я з цим розберуся.

Дякую.

Франческо, ви з лордом Кілмартіном

хотіли б поїхати завтра зі мною

на садову вечірку?

Так, але вже домовилися

з Пенелопою і Коліном.

Справді?

Сподіваюсь, тобі не буде самотньо. Просто…

-Ви обоє заміжні.

-Ти це хотіла сказати?

Дайте мамі волю —

і до вечора я теж буду заміжня.

Власне, я не прийняла запрошення

від твого імені.

Зі мною говорив Бенедикт

і переконав

дати тобі відпочити від кавалерів.

Мамо, дякую.

-Ти розважлива і як завжди мудра.

-Рада це чути.

Тому, маю надію, ти погодишся,

що раз ти не йдеш на люди,

то зараз ідеальний час, щоб супроводжувати

Гіацинту на уроки етикету.

Ні?

Яка чудова ідея, мамо.

Чи краще поспілкуєшся з кавалерами?

Нехай. Мені якраз треба почитати.

Елоїзо, може,

тобі ці уроки теж підуть на користь.

Особливо, що стосується постави.

А вона сказала: «Люба, це не піпідастр».

Там усі з розуму посходили.

Я вчора бачила, як леді Аберкорн

перечіпалася через власну сукню,

бо її покоївка звільнилася,

не підшивши одяг.

Вона впала на самому Роттен-Роу.

Це все весело,

але не те щоб я сміялася з чужого лиха.

Ні, звісно, що ні.

Можна ще чаю, Варлі?

Ще чашку?

На щастя, цей хаос

не торкнеться нашого дому.

Тому ми ставимося до слуг,

як до членів родини. Чи не так, Варлі?

Власне кажучи,

я маю дещо з вами обговорити, мем.

Наодинці.

Ми всі тут жінки.

Я отримала пропозицію

працювати в іншому домі.

Хотіла б я бачити їхні лиця,

коли ти їм відмовила.

Ти ж їм відмовила?

Звичайно,

але ця пропозиція,

за 20 років ставка для економок зросла,

і я сподівалася, що ви розглянете,

ну,

підвищення моєї платні.

Варлі, непристойно

обговорювати гроші з родиною.

Звісно, мем,

але це лиш тому, що ви знаєте,

як часто я роблю більше,

ніж свої звичні обовязки.

Варлі, не треба здешевлювати себе

саморекламою.

Я знаю тобі ціну.

Якщо це тебе втішить,

я візьму твоє прохання до уваги.

-Це тебе влаштовує?

-Цілком.

Дякую, мем.

Ще чашечку?

Будь ласка.

Такий гарний кулон.

Він має якусь історію?

Ні.

Я не звикла до такого низького декольте.

Зазвичай я ховаю його за комір.

Ходімо снідати, дорога.

Добридень.

Дякую.

Все таке чудове.

Нам не важко.

Ми залишимося, поки ви їсте з гостею.

Як мило з вашого боку,

місіс Кребтрі. Сідайте.

Кребтрі зі мною вже 20 років.

Двадцять три.

Я була в них покоївкою,

коли м-р Бріджертон був малий.

Так?

Ще не бачив, щоб хтось їв з таким азартом.

Дуже смачно.

Давно я не їв сніданку від місіс Кребтрі.

А що вам не давало?

Йому подобається за містом.

Що ж, либонь, мене…

поглинули обовязки в Лондоні.

Різні справи.

О, підготуєте карету, м-ре Кребтрі?

Нам треба повертатися…

Е, ні.

Ні. Ви поранені і не в стані подорожувати.

Триматиму вас у ліжку до повного одужання.

Ви не розважливі.

Мені ліпшає з кожним шматочком.

Якщо ваша рана добре не зажила,

то може знову заразитися.

Відпочивайте.

Я вже затямив,

що краще робити, як вона скаже.

Я вам допоможу.

Нічого подібного.

Я вже сказав: ви моя гостя.

Моя гостя.

-І що ж мені робити?

-Не вмієте відпочивати?

Вмію.

Я прекрасно вмію відпочивати.

Прекрасно.

Боже.

Чому леді Віслдаун пише про служниць?

Мене не цікавлять служниці.

Навіть не думаю, що вони в нас є.

Брімслі?

У нас 142 служниці і слуги,

Ваша Величносте.

Леді Віслдаун не мають обходити служниці.

Я хочу пліток.

Служниці — це і є плітки.

Про це тільки всі й говорять.

Ці Війни Покоївок

сіють хаос у кожному знатному домі.

-І вашому?

-Ні.

-Я добре плачу своїм і поважаю їх.

-Брімслі.

Королівський дім —

королівський, Ваша Величносте.

Тут хотіли б працювати всі.

Ну звісно.

Уявіть, якби хтось хотів піти.

-Уявіть.

-Що робитимемо сьогодні?

Ще одну партію в шахи?

Маю ще наготові танцівника на канаті.

-А ще флейтиста.

-Що забажає Її Величність.

Тоді танцівник.

Це було дуже непогано.

Джоне?

Так?

Думаєш, це незвично, що ми досі не зачали?

Ще й рік не минув від нашого шлюбу.

І ми знову почали старатись

тільки останніми місяцями.

Гадаєш, мені варто щось робити?

Слухай, я…

Ну, я чув, що шанс зачати більший,

якщо жінка досягає піку.

Ти ж досягаєш піку?

Звичайно.

Так.

Добре.

Даруйте.

Прошу, беріть будь-яку книгу,

яка вас цікавить.

Хіба що не вмієте читати. Ой, вибачте.

Я вмію читати.

Вибачте. Ще раз.

Покоївка, що вміє читати — рідкість.

У першій родині, де я працювала,

мене пускали на уроки їхніх дітей.

Чому ви не в ліжку?

Знаєте, чим цікаво весь день бути в ліжку?

-Чим?

-Нічим.

Якщо мене не вбє інфекція,

то вбє нудьга.

Яка страшна доля.

Але мені вдалося відправити вістку

в Лондон, щоб знайти роботу для вас

і вашої подруги,

Гейзел.

Дякую, і дякую, що допомогли

в маєтку Кевендерів, м-ре Бріджертон.

Та годі.

Облишмо формальності.

Просто Бенедикт.

Якщо вже без формальностей,

то, може, розкажіть мені більше

про цю чудову бібліотеку.

Яка в нього історія?

Сто років не бачив цього змія.

Я сказав брату, Ґреґорі, що полагоджу,

та мені так і не дійшли до цього руки.

-Маленькому Ґреґорі сподобалося б.

-Він уже в Ітоні.

А ці картини?

Нічого доброго.

Це була моя пристрасть

якийсь час.

Ця найкраща.

Стиль невимушений, але він створює

враження справжніх почуттів.

Так.

Такий був мій намір.

Ви — митець.

Ні. Я… Ні.

Усі вони незакінчені,

і більшість з них невдалі.

Я забавляюся. Ніякий я не митець.

Не будьте таким скромним.

Скажімо, Мікеланджело.

Його знають з великих творів,

але він зробив стільки ескізів,

які вважав поганими,

що наказав спалити їх

на вогнищі, а точніше двох.

Скільки знавчинь мистецтва серед покоївок?

Що ж це за родина,

що навчила вас мистецтва й читання?

-Нічого особливого.

-Не соромтесь.

Я маю намір дізнатися ваші таємниці,

поки ми тут.

Я піду до себе.

Софі.

Це моя французька граматика.

Моя вимова бездоганна.

Що не так з моєю вимовою?

Щелепою краще не рухати,

а покладатися на губи.

-Навіть не знаю, як це…

-Я покажу.

Головне — губи.

Містере Бріджертон, моя добра дружина

скоро принесе вечерю

і якщо побачить вас не в ліжку,

то ще змусить вас лежати там

до наступного року.

Дякую.

Добраніч, м-ре Бріджертон.

Будь ласка, називайте мене Бенедиктом.

Ви викликали мене, мем?

Так.

Ну, не стій.

Відкривай.

Подарунок.

Мені?

Я ретельно обміркувала твоє прохання,

але, на жаль,

в нашому домі є прецедент:

якщо ми піднімемо платню тобі,

то її доведеться піднімати всім,

хто під тобою,

а такого нам просто не дозволяє

наше фінансове становище.

Я розумію, мем.

Але я хотіла дати тобі щось

на знак вдячності,

подарунок, щоб ти знала, як тебе цінують.

Не знаю, що й сказати.

Так і думала.

Ти в захваті, тобі бракує слів.

Це цілком нормально.

Можеш не дякувати. Тобі дякую.

-Ваші старі сукні, мем.

-Лише два сезони, як застаріли.

Ти будеш зіркою серед рівних собі

у вихідний, коли ти…

робиш те, що завжди.

Знаю, ти дуже хочеш їх поміряти,

але можеш спершу

принести мені чай, будь ласка?

Я так втомилася,

перебираючи закутки свого гардеробу.

Авжеж, мем.

Вйо!

«Чайна Ґантера»!

Франческо, лорде Кілмартін.

Ось ви де.

-Пробачте. Перед нами зламалася карета.

-Ми затрималися вдома.

Зайдемо по морозиво?

Я б не відмовився від чогось прохолодного.

Після вас.

Жах, ми настільки очевидні.

Байдуже, ти ж розумієш.

Ви з Джоном молодята все-таки.

Так.

І що ж саме розуміють усі молодята?

На моє щастя, те,

що тримає «Віслдаун» на плаву.

Постійний потяг одне до одного.

-Відчуття, кола два тіла…

-Так, дякую, Пенелопо.

Вибач. Я часом забуваю,

що заміжня за твоїм братом.

Не вдаючись у деталі,

ти доходиш до…

піку?

Так, звичайно.

-А ти ні?

-А ось і ми.

Усім по морозиву.

Як ти любиш. Ванільне.

Ви сьогодні мовчазна.

Перепрошую, дорога.

У мене стільки всього на голові.

Можете мені довіритися, якщо хочете.

Її Величність.

Вона любить, щоб я була поруч.

Ми разом проводимо пообіддя.

Це приємно.

Вона — моя подруга.

Але я вже не її фрейліна.

Уже багато років.

Фрейлін у неї багато.

Але ви досі її єдина фрейліна.

Не секрет, що королева

прохолодна до своїх леді.

Цікаво, нащо вони їй.

Бути фрейліною — це честь, Алісо,

про яку більшість можуть лише мріяти.

Звісно.

Просто…

Якщо їй не цікаво з ними,

яка з них може бути користь?

Які в них шанси замінити вас?

Ні.

Так не годиться.

Я майже закінчила.

Поставте каструлю.

Містер Бріджертон каже,

що ви його гостя, отже ви його гостя.

Он там стоїть зручний стілець.

Сядьте.

Не звикли мати вільний час?

Я така сама.

-Сядьте.

-Звідси далеко до села?

Дуже далеко,

особливо по болоту після бурі.

Може, там є поштова карета,

я б поїхала в місто шукати роботу.

Якщо м-р Бріджертон сказав,

що знайде вам роботу,

запевняю, що так і буде.

Він — людина слова.

Що ж, якщо він використає свій шарм,

то, може, і знайде мені щось.

Він може бути досить…

переконливим.

Містер Бріджертон був з вами непристойним?

Ні.

Навпаки.

Містер Бріджертон дуже добрий,

але я б не плутала

його доброту з панібратством.

Нам усім важливо памятати своє місце.

Так, я візьму один.

Ми ледь не скасували все,

коли леді Гамільтон вкрала в нас лакея.

Мені довелося вкрасти лакея в сусідів,

щоб він заніс важчі декорації.

Я чула, що всюди просто хаос.

Але сьогодні так навіть і не скажеш.

Ваш сад такий гарний.

Люба, знайомся, леді Редсток.

Яка приємна несподіванка.

Не знала, що ви тут будете.

Я скучив за вашим усміхненим обличчям.

-І хотів знати, чи ви мене уникаєте.

-Уникаю?

Ви притихли після моєї пропозиції

побути наодинці.

А, ну, я…

Я думала про неї.

Я не хочу вас змушувати.

Не ховайтеся, якщо не готові.

Я готова, але…

Я готова.

Я не… готова.

У мене давно не було…

щось тут спекотно, чи не так?

-Хочете змінити тему?

-Так, будь ласка.

Ніщо не зрівняється

з розквітлим садом, правда?

Це вона.

Яке нахабство.

Леді Пенвуд.

Ласкаво просимо.

Ми так давно планували цю вечірку.

Запрошення розіслали ще до того,

як ви вкрали мого кучера.

Він так легко знайшов це місце, до речі.

Неабиякий розумник, правда ж?

М-ре Бріджертон.

Бенедикт.

М-ре Бріджертон.

Знаєте, необовязково щодня

ходити в тій самій сукні.

У тій шафі їх багато.

Не хочу забруднити

інші плаття ваших сестер.

Вам допомогти?

Я кілька днів витріщаюся на ту саму стіну.

Запамятав кожну павутину.

Я йду надвір.

В жодному разі.

Місіс Кребтрі розсердиться.

Ви можете не схвалювати мої дії,

але таємницю мою збережіть.

-Ні.

-Ні?

-Вам доведеться піти зі мною.

-Це не розумно.

Хіба свіже повітря не корисне?

Я в змозі постояти надворі.

Я щось придумав.

Ходімо.

А повітряні змії не для дітей?

Можливо.

Але як ще перевірити, чи я його полагодив?

-Ви знаєте, де місіс Кребтрі?

-Ви забагато хвилюєтеся.

Готово.

Я так більше люблю.

На нього не надивишся, коли він далеко.

Можна я гляну?

Я вже достатньо перед вами принизився.

Я полагоджу його.

Просто дайте мені хвилинку.

Ну ось.

Щось тут

не так.

Це ваш секрет?

Ви — експертка

з виготовлення повітряних зміїв?

Я в них кумекаю. Знаєте, скільки

я їх запускав? Семеро братів і сестер.

Він полетить.

Ого!

Ха!

Вибачте, що засумнівалася.

Я вже й забув, як люблю це.

Я востаннє запускала змія ще в дитинстві.

Приємно повернутися до щасливих спогадів.

Тримайте.

О ні, я рада просто дивитися.

Я наполягаю.

Я для вас його лагодив.

Хіба що…

Що?

Вас турбує, що ви трохи розважитесь.

Вперед. З ним треба бігти.

Якщо не ви, то я побіжу, а я поранений.

Ну ж бо. Біжіть!

Ви мали рацію.

Це чудово. Дякую, м-ре Бріджертон.

Бенедикт! Не зупиняйтеся.

-Біжіть.

-Ні.

-Біжіть!

-Ні!

Ні!

Ти бачиш те, що і я?

Отак.

Припускаю, на кінці тієї мотузки є змій.

Я не про змія.

Що відбувається між ним і нею?

Покоївкою?

Ставиться він до неї

явно не як до покоївки.

Ну,

може, вона йому подобається.

Вона не може йому подобатися.

Знаєш, що стається

зі служницею після новини,

що її зґвалтував джентльмен?

Боже, жінко, чого зразу зґвалтування?

Навіть чутка про таке

може зруйнувати її репутацію на все життя.

Яка леді захоче найняти

таку служницю у своєму домі?

Слуги накривають на стіл,

але ви як господині

мусите все перевіряти.

Те, як накритий стіл,

так само важливо для успіху вечері,

як і кого на неї запрошено.

Бо не можна дружити з людиною,

яка має поганий смак у ложках.

Саме так, міс Бріджертон.

А знаєте, що ще важливіше за те,

що лежить на вашому столі?

План розміщення?

План розміщення —

найкращий спосіб показати свою

вишукану проникливість і витонченість.

Треба обовязково знати

титул кожного гостя наперед.

Господар — на чолі столу,

а обабіч нього — дві найтитулованіші леді.

Чоловіки цих жінок сидять біля господині

з іншого кінця столу.

Правильно, а всі інші?

Подружні пари мають сидіти поруч,

як і молодики і дебютантки шлюбного ринку,

щоб заохотити розмову між ними.

Незаміжні жінки і старші

сидять десь посередині.

-То я б сиділа з двоюрідним дідусем Ілаєм?

-Подаси останні картки?

Принаймні старі діви

мають яскраву срібну китицю.

Міс Бріджертон, вона — сіра.

Дякую.

Ми майже не користуємося

західною вітальнею.

Якщо хочеш взяти звідти картини

у свій вестибюль, місіс Вілсон допоможе.

Мамо, що таке пік?

-Що-що?

-Пік?

Тобто… Це ти про…

-У ліжку.

-А.

Що ж…

я хочу пояснити це тобі…

якнайкраще.

Бо зробила Дафні

трохи ведмежу послугу в цьому питанні.

Мені просто потрібна інформація.

У мене давно цього не було,

але…

пік?

Це приємно.

Більш, ніж приємно. Це…

чудова…

близькість,

тобто… Це майже неможливо описати.

Це ніби спільна мова,

і коли ви говорите однією мовою,

то можете відчути…

магічне, особливе відчуття…

всередині.

Хто там?

Я не надто терплячий, але дуже допитливий.

Тому можу чекати тут вічно.

Ховатися немає сенсу.

Що ви тут робите?

Гуляю, як щодня.

Дуже зручно, що ваша прогулянка

привела вас просто туди, де я плаваю.

Ви могли б?

Нарешті ви одягли нову сукню.

Вам личить.

Дякую.

-Сер.

-Це нічого, якщо ви прийшли сюди навмисно.

Я не…

Звісно, що ні.

Я хотіла пройтися,

і м-р Кребтрі сказав, що тут є озеро.

Він розказав, куди треба йти,

а я уважно слухаю, тому…

знайшла його.

Ретельне пояснення рідко найпереконливіше.

Вас тут не мало бути. Вода крижана.

Досить помірна.

-Не варто плавати, коли нездужаєте.

-Якщо так, то вам не варто було шпигувати.

-Я аж ніяк не шпигувала.

-Шпигували.

-Ні.

-Точно шпигували.

-Ви мене не помітили?

-Я лиш вас і помічаю.

Пробачте.

-Не варто було…

-Ні, це ви пробачте. Мені треба…

Будь ласка.

Після вас.

Дякую.

Я продовжу свою прогулянку,

і десь пізніше…

зустрінемось.

Безперечно.

Добридень, місіс Кребтрі.

Добридень, Софі.

Місіс Кребтрі.

Прекрасний сьогодні день, правда?

Не те слово.

Що ти робиш?

Слава богу, все добре заживає,

хоча ви не послухалися прямого наказу

не лізти в те озеро.

Так, місіс Кребтрі?

Я намагалася мовчати.

Не стримуйтеся. Ви для мене, як мати,

бо теж не можете

не поділитися своєю думкою.

Ви привели в цей дім покоївку,

проте не ставитеся до неї, як до обслуги.

Софі було непереливки.

Ставитися до неї як до гості — правильно.

То для вас вона тільки гостя?

Вона — просто подруга, місіс Кребтрі.

Для вас вона, може, й подруга,

але її роль

не дає їй вибору в цьому питанні.

Що б там між вами не було,

вона мусить погоджуватися,

бо це те, чого хочете ви.

Так.

Ви — гарний парубок, містере Бріджертон.

І одного дня зустрінете підхожу юну леді.

Я й зустрів, власне.

У Лондоні.

Он як?

Як її звати?

Ну.

Я зустрів її на балі-маскараді матері,

але вона пішла, так і не представившись.

Так.

Я шукав її,

але відколи став заручником

у власному будинку…

Якщо ця леді вам важлива,

не робіть з неї ще один проєкт

вашого дослідження,

щось, чим ви захоплюєтеся сьогодні,

але про що забудете завтра.

Ви повинні

присвятити себе

чомусь.

-Приємний колір, мем.

-Дякую, Варлі.

Я звільнила місце,

коли віддала тобі свої старі сукні,

і довелося купити кілька на заміну.

Мем,

думала, ви казали, що нам бракує грошей.

А я думала, що чітко сказала:

обговорювати гроші

з родиною — непристойно.

Але ми не родина. Я…

Я ваша працівниця.

Я допомагаю місіс Бріджертон

з «Леді Віслдаун».

Зберігаю ваші численні секрети

і дбала про нас у найгірші часи,

а у винагороду дивлюся,

як ви потішаєтеся з нових убрань,

поки мені ледь вистачає купити

щось практичне на рідкісний вихідний.

Ви й ваші дівчата

дуже мені дорогі,

але попри все, що я роблю,

я не належу до цієї родини, мем.

Що ж…

Якщо ти вважаєш,

що будеш щасливішою в іншому домі,

то я не благатиму тебе залишитися.

Якщо хочеш піти — іди.

Ці — зі Швейцарії,

а ці — французькі.

Не знаю, звідки ці,

але оці мені привезли з Німеччини.

Вони пречудові.

Ваша Величносте, ви замінили леді Берд,

фрейліну, яку ви звільнили?

Я ділилася цукерками.

І вони розкішні. У вас вишуканий смак.

Я просто подумала, що, можливо, пора

знайти вам нову фрейліну?

-Ви заслуговуєте на повний почет.

-Так. Поговорю з королівським секретарем.

Якщо ви не проти, Ваша Величносте,

я б дуже хотіла отримати честь

вибрати вашу нову фрейліну.

Гадаю, я маю уявлення про ваші потреби.

Невже?

Аґато.

Мені не потрібна жодна з них.

Вони всі нудні.

То дозвольте знайти когось, хто не нудний.

Якщо хочете, можете спробувати,

але вам не вийде.

Я вважаю, що мій смак у леді

може бути настільки ж вишуканим,

як ваш смак у цукерках.

Я приведу когось, з ким вам буде цікаво.

Божественно.

Софі.

М-ре Бріджертон.

-Рада бачити вас за мольбертом.

-Так.

Нарешті починаю почуватися собою.

Вам буде приємно знати,

що місіс Кребтрі

визнала мене цілком здоровим.

Я рада це чути.

Бо я думала повернутися в Лондон.

Я прокинувся з такою самою думкою.

Що ж, тоді домовилися.

З нетерпінням чекаю,

яку роботу ви мені знайдете.

Бо сиджу без діла.

Так, я залюбки вам допоможу і повернуся

до своїх справ.

Авжеж.

Софі, я…

-Так?

-Сподіваюся, ви не…

Пробачте.

Це було непристойно.

Я шкодую про це.

Не треба вибачатися.

Щойно вирушимо в дорогу,

можемо забути про це.

Дякую.

Не те щоб мені

було нецікаво з тобою, Франческо,

але ми сидимо тут уже досить довго.

Вибач. Я просто…

Дякую.

У «Чайовні Ґантера»…

пік, про який ми говорили…

Так.

Я не знаю, що таке пік, що це значить,

чи де його знайти, чи як отримати, чи…

Що таке пік?

Ти говорила з Джоном?

З чоловіком?

Я ж не можу визнати,

що весь цей час не знала.

Франческо, ти така не одна.

-Подумай про фортепіано.

-Благаю тебе.

Без порівнянь, аналогій і сентиментів.

Просто дай мені відповідь.

Ну добре.

Це…

відчуття, яке…

виникає в тебе між ногами

і поширюється на все тіло.

Серце починає сильно битися.

Ти можеш хапати повітря або кричати.

Це ніби вершина задоволення.

-Он як.

-Його можна сягнути не лише коли кохаєшся.

Допомогти може, якщо спонтанно

створити відчуття очікування,

як пташка, що дивиться на тістечко.

Вибач. Більше жодних порівнянь.

Франческо.

Несподівано бачити тебе тут.

Елоїзо.

-Так, ми просто говорили про…

-Шлюб.

Нудні теми заміжніх людей.

І не кажіть.

Вас виснажила страшенно обтяжлива справа

вибору правильних ложок?

Тістечок, взагалі-то.

І того, як зберігати їх теплими.

Сер.

Леді Бріджертон.

Вибачте за вторгнення.

Ніяке це не вторгнення. Радий вас бачити.

Я…

хотіла вам сказати… Мені здається,

що було б краще, якби я розповіла…

-Вайолет…

-Ні. Не перебивайте.

Інакше зомлію від сорому.

І так можу зомліти.

Я вже дуже давно

не була наодинці з кимось,

з чоловіком.

Я ніколи… Едмунд був моїм чоловіком,

і після нього нікого не було,

тому я забула про це, коли він помер.

-Якщо ви не хочете…

-Ні, хочу. Дуже хочу.

Дуже сильно.

Дуже сильно. Просто…

У мене є діти. І вони чудові,

але вони всі, як собаки,

що взяли слід лисиці,

а я не можу бути лисицею.

Нам треба бути обережними,

і я не можу їм нашкодити.

І тим більше пояснювати їм.

Я з вами ледве розмовляю, а ви…

Я не можу бути лисицею.

-Якщо можна…

-Ні, це ще не все. Я…

Я вже зріла.

Моє тіло… Я народила вісьмох дітей,

і воно тепер інше.

Уся я інша.

Що тепер буде?

З Едмундом виходило дуже добре,

але я не знаю, чи це тому,

що то був Едмунд, чи…

Чи почуватимусь я так само з іншим?

Та звідки? Але хтозна.

Я цього хочу. Я хочу, щоб мене бачили і…

торкалися…

ви.

Я…

Я нервуюся.

Я зрозумію, якщо через це ви…

І не звинувачуватиму вас, якщо ви

тепер не захочете мене.

Я хочу вас.

Тепер ще більше, якщо це можливо.

Ви показали мені, хто ви.

Я вдячний.

Нам не треба поспішати.

Я задоволений,

поки я у вашій присутності.

Щодо бур і метеликів,

авторка цієї хроніки

справді вірить у силу якоїсь дрібниці

змінити стан справ у світі.

Але інколи, як би сильно

крихітка не махала крилами…

Запропонуєте якийсь маршрут до Лондона?

…якщо вітер дме в інший бік…

Ні.

Це не мені вирішувати.

…усе стає достоту таким, як було раніше.

Переклад субтитрів: Юрій Бик

МОЙ ДОМИК

БРИДЖЕРТОНЫ

МИСС ВАРЛИ

М. МОРХАУС

ЮВЕЛИР И ФАБРИКАНТ

СТАРАЯ ДЕВА

МОЙ ДОМИК

ПО МОТИВАМ РОМАНА ДЖУЛИИ КУИНН

- Напомните ваше имя?

- Я его вам не называла.

Софи Бэк.

Что ж, Софи Бэк,

мы всего в паре часов езды от Лондона.

Но если вы желаете

продолжать эту поездку в тишине,

полагаю, она может тянуться вечно.

Не так уж мы и близко.

Взгляните на созвездия.

И собирается дождь.

- Не думаю.

- Будет дождь.

Не будет…

Это туман.

А это?

Плотный туман.

В такую погоду быстрее ехать нельзя.

У меня коттедж неподалеку.

Можем переждать дождь там.

- Вы в порядке?

- Да.

В полном.

- Вы ранены.

- Вовсе нет.

Возможно, в ходе общения с Кавендером

я заработал небольшой синяк.

Приехали.

Это ваш коттедж?

Это мои конюшни.

Коттедж чуть дальше.

«Коттедж» явно не отражает

реальность.

МОЙ КОТТЕДЖ

Крабтри должны быть здесь.

Они следят за поместьем.

У вас же есть ключи от вашего коттеджа?

Мне не нужно их с собой носить.

Здесь всегда кто-то есть.

Может, они держат где-то запасной ключ.

Уверен, Крабтри вот-вот вернутся.

Если они уехали, наверное,

непогода тоже застала их в дороге.

В этом случае мы всегда можем укрыться…

Софи?

- Как вы…

- Залезла в окно.

Слуги находчивы.

Нужно согреться.

Я разведу огонь.

Вы не обязаны хлопотать.

Это сделаю я.

Вы хоть раз это делали?

Тут не нужно быть гением.

Союз древесины и огня.

Для этого

нужна растопка.

Ясно.

Что ж.

Где комнаты прислуги?

Там живут супруги Крабтри.

- Вы заночуете в комнате для гостей.

- Не стоит. Я устроюсь наверху.

Поверьте, миссис Крабтри не обрадуется

незнакомке в своих владениях.

Идемте.

Кровать вполне приличная.

Найдите в шкафу, во что переодеться.

Вы не упоминали хозяйку дома.

Мне не подобает брать ее вещи.

Это платья моих сестер.

Старые. Они не будут против.

Благодарю.

Пойду спать.

Ваша рана. Я сделаю компресс…

Спасибо. Уверяю вас,

это пустяк. Доброй ночи.

Мистер Бриджертон?

Сэр?

Вам нехорошо?

Сэр?

М-р Бриджертон, у вас жар.

Это явно не синяк.

Почему ничего не сказали?

Будет больно.

Простите.

Спасибо.

Поцелуйте меня.

Что?

Что вы сказали?

Не покидайте меня.

Не покидайте меня снова.

Миледи.

Поцелуйте меня.

БРИДЖЕРТОНЫ

Дорогой читатель,

подобно тому,

как взмах крыльев бабочки в Лондоне

вызывает бурю на другом краю земли,

так и увольнение служанки

из Пенвуд-хаус,

произошедшее пару месяцев назад,

привело к последствиям,

которых ваша покорная слуга

никак не ожидала.

Оказалось, та девушка была столь умела,

что на ее замену леди Пенвуд

потребовалось нанять четырех новых.

А лучший способ найти прислугу…

…поискать среди вышколенного штата

в домах соседей и друзей.

Поговаривают, леди Пенвуд

переманила камеристок леди Кезик,

пообещав прибавку к жалованию.

Одну прачку леди Гамильтон,

прельстив более красивым гардеробом.

И целых трех горничных

у маркиза Лестера.

Высшее общество и так страдает

от нехватки квалифицированной прислуги.

Теперь же в Мейфэр

царит настоящий хаос.

Я слышала,

что леди Кезик пришлось просить

судомойку сделать ей прическу,

что привело

к крайне печальному результату.

Теперь потребность в прислуге

достигла новых высот.

МИССИС ВАРЛИ

Буря усиливается.

Все пытаются пополнить свой штат.

Началась Великая война за прислугу.

Кто бы мог подумать,

что всё так переменится

из-за одной неприметной служанки.

Возможно, леди зашла на чашечку чая.

И чай нагнал на нее дремоту.

Настолько, что она не дошла

до своей спальни?

- Доброе утро.

- Не обращайте на меня внимания.

Доброе утро, миссис Крабтри.

Это Софи.

Леди без сопровождающего

и рана без лечения.

Ему уже лучше, поверьте.

М-р Крабтри, Софи, вы нас не оставите?

Знай ваша матушка,

что вы себе позволяете…

Мы поехали навестить дочку.

И тут разразилась непогода.

Знай мы, что приехал мистер Бриджертон,

сразу бы вернулись.

…на нее напали в том доме,

а потом уволили.

Бедняжка.

Вчера она оказала мне помощь.

Так что она наша гостья.

Разумеется.

Разумеется.

Миссис Уилсон. На секунду.

Вы же всем довольны?

- Конечно, миледи.

- Эта Война за прислугу…

Мэм, вам не о чем беспокоиться.

Это мое хозяйство.

Если будет какое-то недовольство,

я всё решу.

Спасибо.

Франческа, вы с лордом Килмартином

поедете со мной

на завтрашний прием в саду?

С радостью, но у нас планы

с Пенелопой и Колином.

Вот как?

Надеюсь, ты не обидишься. Просто…

- Вы обе замужем.

- Ты это хотела сказать?

Дай маме волю,

она меня замуж выдаст к концу приема.

Знаешь, я не приняла

приглашение на твое имя.

Бенедикт убедил меня

дать тебе передышку от кавалеров.

Мама… Спасибо.

Ты как всегда чутка и мудра.

Рада это слышать.

Надеюсь, ты согласишься,

что, раз ты не выходишь в свет,

то сейчас самое время

сопровождать Джасинт на уроки этикета.

Нет?

Мама, какая чудесная идея!

Или, может, ты хочешь

пообщаться сегодня с кавалерами?

Отлично. Я как раз

планировала почитать.

Что ж, Элоиза,

уроки пойдут тебе на пользу.

Особенно те, что об осанке.

А она и говорит: «Милочка,

это не метелка для смахивания пыли».

Кругом царит безумие.

Вчера на моих глазах леди Аберкорн

споткнулась о подол платья,

потому что ее горничная уволилась,

не подшив его.

Она растянулась посреди Роттен-роу.

Забавный случай,

но я бы не стала смеяться

над бедой ближнего.

Нет, ну что ты.

Варли, можно мне еще чая?

Еще?

К счастью, это никогда

не коснется нашего дома.

Ведь мы относимся к прислуге

как к членам семьи. Верно, Варли?

Знаете, мэм, я как раз хотела

кое-что с вами обсудить.

Только с глазу на глаз.

Тут одни дамы.

Я получила приглашение

работать в другом доме.

Вот бы увидеть их лица,

когда вы им отказали.

Вы же им отказали, да?

Разумеется.

Но предложение…

За 20 лет ставка экономки выросла.

Я надеялась, что вы сочтете возможным…

Ну…

Увеличить мое жалование.

В семье не пристало

обсуждать финансовые вопросы.

Конечно, мэм,

но вы же знаете, как часто я делаю то,

что выходит за рамки моих обязанностей.

Варли, не обесценивайте себя,

набивая себе цену в моих глазах.

Я знаю, чего вы стоите.

Если вы так этого хотите,

я обдумаю вашу просьбу.

- Вас это устроит?

- Более чем.

Спасибо, мэм.

Еще чашечку?

С удовольствием.

Какая чудесная подвеска.

С ней связана какая-то история?

Нет.

Я не привыкла к столь глубокому вырезу.

Обычно ее не видно.

Приходите завтракать, милая.

Добрый день.

Благодарю.

Потрясающий стол.

Нам это в радость.

Мы останемся,

пока вы завтракаете с вашей гостьей.

Спасибо, миссис Крабтри.

Присаживайтесь.

Эта чета со мной уже 20 лет.

Даже 23.

Я была горничной в Бриджертон-хаус,

когда м-р Бриджертон был малышом.

Что?

Впервые вижу такой энтузиазм за едой.

Очень вкусно.

Как же я соскучился

по завтракам миссис Крабтри.

Приезжайте чаще!

Он любит бывать за городом.

Ну, полагаю…

…я был поглощен делами в Лондоне.

Различными встречами.

Кстати, заложите нам карету.

Нам пора возвращаться…

О нет.

Нет. Вы ранены, вам нельзя в дорогу.

Я не отпущу вас,

пока вы не поправитесь.

Что вы, миссис Крабтри.

Я крепну с каждым кусочком.

Если рана полностью не заживет,

может снова начаться заражение.

Вам нужен покой.

Поверьте, лучше ей не перечить.

Я помогу миссис Крабтри.

Даже не думайте.

Я же сказал: вы моя гостья.

Моя гостья.

- И что мне делать?

- Вам обязательно нужно занятие?

Вовсе нет.

Я отлично бездельничаю.

Отлично.

Боже.

Почему леди Уислдаун пишет о горничных?

Мне неинтересны горничные.

Не думаю, что они у нас есть.

Бримсли?

В нашем штате 142 человека

прислуги обоих полов, Ваше Величество.

Леди Уислдаун не стоит

тратить время на горничных.

Мне нужны сплетни.

Горничные — и есть сплетни.

Сейчас только об этом и говорят.

Война за прислугу сеет хаос

во всех домах высшего общества.

- В вашем?

- Нет.

Я хорошо плачу

и хорошо обращаюсь со своей прислугой.

Бримсли?

Это же королевский дворец,

Ваше Величество.

- Сюда стремятся, а не бегут отсюда.

- Разумеется.

Кто захочет уйти отсюда?

- Действительно, кто?

- Чем займемся?

Партия в шахматы?

Еще есть канатоходка.

- И даже флейтист.

- Что пожелает Ваше Величество.

Канатоходка.

Было очень хорошо.

Джон?

Да?

Не странно, что у нас

до сих пор нет ребенка?

Мы женаты меньше года.

И всего пару месяцев

как снова пытаемся зачать.

Думаешь, мне следует

что-то предпринять?

Знаешь, я…

Я слышал, вероятность зачатия выше,

если женщина достигает кульминации.

Ты же ее достигаешь?

Ну конечно.

Да.

Хорошо.

Простите.

Прошу. Берите любую книгу,

что глянется.

Если вы умеете читать. О, простите.

Я грамотная.

Простите. Снова.

Мало кто из горничных читает.

В первом доме, где я работала,

я прислуживала на уроках их детей.

Вам не нужно лежать?

Знаете, что интересного

в постельном режиме?

- Что?

- Ничего.

Если не умру от инфекции,

меня прикончит скука.

Ужасная участь.

Я отправил поручение в Лондон

с просьбой найти работу для вас

и вашей подруги,

Хейзел.

Благодарю. И спасибо за помощь

в Кавендер-хаус, мистер Бриджертон.

Бросьте. Формальности в прошлом.

Для вас я Бенедикт.

Раз формальности в прошлом,

расскажите мне

об этой чудесной библиотеке.

Какая история связана с этим?

Я сто лет его не видел.

Я обещал брату Грегори починить его,

но руки так и не дошли.

- Уверена, он будет рад.

- Он сейчас в Итоне.

А эти картины?

Неудачные.

Я увлекался этим.

Какое-то время.

А эта ничего.

Стиль не выдержан,

но она передает настоящее чувство.

Да.

Такова была задумка.

Вы художник.

Нет. Я… Нет.

Все мои картины незакончены.

Большинство неудачны.

Я дилетант. Никакой не художник.

Не стоит так скромничать.

Вот Микеланджело.

Мы знаем его шедевры,

но он счел

столько своих набросков неудачными,

что сжег их на костре. На двух кострах.

Горничная столько знает об искусстве.

Расскажите о семье,

где вас учили искусству и чтению.

- Нечего рассказывать.

- Не скромничайте.

Пока мы здесь, я выведаю ваши секреты.

Я вернусь к себе.

Софи.

Это моя французская грамматика.

У меня блестящее произношение!

Что с ним не так?

Челюсть должна быть неподвижна.

Говорите губами.

- Да как это должно…

- Вот так.

Сосредоточьтесь на губах.

Мистер Бриджертон,

моя супруга скоро подаст вам ужин.

Увидев, что вы встали,

она продержит вас в постели

до следующего года.

Спасибо.

Доброй ночи, мистер Бриджертон.

Прошу, зовите меня Бенедиктом.

Вызывали, мэм?

Да.

Что ж, прошу.

Открывайте.

Подарок.

Мне?

Я тщательно обдумала вашу просьбу.

Но, к сожалению,

у нас уже был подобный случай.

Если поднимем жалованье вам,

придется поднимать его

всем вашим подчиненным.

А наше финансовое положение

этого не позволяет.

Я понимаю, мэм.

Но я решила выразить вам

свою признательность.

Преподнести дар,

чтобы вы знали, как вас ценят.

Не знаю, что сказать.

Я так и знала.

От радости вы потеряли дар речи.

Я всё понимаю.

Не благодарите. Вам спасибо.

- Мэм, это ваши старые платья.

- Писк моды всего два года назад.

Вы будете блистать в вашем обществе

в свой выходной, когда будете

с ними что-то делать.

Знаю, вам не терпится их примерить.

Но прошу, сделайте мне сначала чаю.

Я притомилась, разбирая гардероб.

Конечно, мэм.

Но!

Чайная Гюнтера!

Франческа, лорд Килмартин.

- Вот вы где.

- Примите наши извинения.

- Домашние дела.

- Карета сломалась.

Возьмем мороженое?

Мне не помешает остудить пыл.

Прошу.

Мы совершенно не умеем сдерживаться.

Ну да ладно, вы всё понимаете.

Вы же с Джоном новобрачные.

Да.

А что именно понимают все новобрачные?

К счастью для меня,

это держит мой фельетон на плаву.

Постоянное желание друг друга.

- Ощущение, когда два тела…

- Да, благодарю, Пенелопа.

Прости. Иногда я забываю,

что замужем за твоим братом.

Без углубления в детали.

Ты достигаешь…

…кульминации?

Да, конечно.

- Ты нет?

- Прошу.

Всем мороженое.

Тебе как обычно. Ванильное.

Вы сегодня молчаливы.

Прости, дорогая.

Я погружена в размышления.

Если хотите, я могу вас выслушать.

Ее Величество.

Не хочет меня отпускать.

Мы проводим вместе каждый день.

Это приятно.

Она моя подруга.

Но я больше не ее фрейлина.

Уже давно.

У нее множество фрейлин.

При этом вы остаетесь

ее единственной фрейлиной.

Не секрет, что королева

не привечает своих фрейлин.

Зачем только она их держит?

Элис, быть фрейлиной — огромная честь.

Большинство могут о ней лишь мечтать.

Разумеется.

Просто…

Если она их не замечает,

как они могут быть ей полезны?

Как им суметь заместить вас?

Нет.

Ни за что.

Я почти закончила.

Поставьте кастрюлю.

Мистер Бриджертон сказал,

вы его гостья. Значит, вы гостья.

Это удобное кресло.

Устраивайтесь.

Не привыкли бездельничать?

Я такая же.

- Сядьте.

- Далеко отсюда до деревни?

Порядочно. Да и дороги

после непогоды развезло.

Мне нужен дилижанс,

чтобы добраться до города

и найти работу.

Если мистер Бриджертон

обещал найти вам работу,

уверяю, так и будет. Он человек слова.

Используя свое обаяние,

он и правда может что-то найти.

Он может быть очень…

…убедительным.

Мистер Бриджертон

вел себя с вами недопустимо?

Нет.

Напротив.

Мистер Бриджертон очень добр.

Но не советую

принимать его доброту за фамильярность.

Всем нам важно помнить свое место.

Да, мне порцию.

Мы чуть всё не отменили.

Леди Гамильтон переманила нашего лакея.

Мне пришлось

переманивать лакея соседей,

чтобы перенести тяжелую мебель.

Говорят, это настоящая война.

Но по приему ничуть незаметно.

У вас чудесный сад.

Дорогая, представляю тебе леди Рэдсток.

Какой чудесный сюрприз.

Я не знала, что вы здесь будете.

Я мечтал увидеть вашу улыбку.

И спросить, избегаете ли вы меня?

Избегаю вас?

С тех пор,

как я предложил бывать наедине.

О, ну, я…

Я обдумывала это.

Я не хочу вас принуждать.

- Не избегайте меня, если не готовы.

- Я готова, но…

Я готова.

Я не готова.

Прошло столько времени.

Сегодня жарко, не правда ли?

- Сменим тему?

- Да, с радостью.

Нет ничего прекраснее

сада в полном цвету.

Это она.

Какая наглость.

Леди Пенвуд.

Добро пожаловать.

Мы так давно планировали прием.

Приглашения были разосланы до того,

как вы украли моего кучера.

Он с трудом нашел ваш дом.

На редкость сообразительный малый.

М-р Бриджертон.

Бенедикт.

М-р Бриджертон.

Вы не обязаны ходить в одном и том же.

Шкаф битком набит.

Я не хочу пачкать

другие платья ваших сестер.

Вам помочь?

Я который день лицезрею

одну и ту же стену.

Запомнил паутины наизусть.

Я иду гулять.

Ни за что.

Миссис Крабтри против. Вы нездоровы.

Вы не можете мне запретить.

И сохраните это в тайне.

- Нет.

- Нет?

- Тогда вы пойдете со мной.

- Это неразумно.

Разве свежий воздух не целебен?

Мне хватает сил держаться на ногах.

У меня идея.

Идем.

Разве воздушные змеи не для детей?

Возможно.

Но как пойму, сумел ли

я его починить, если не запущу?

- Вы знаете, где миссис Крабтри?

- Вы слишком переживаете.

Готово.

Может, мне так нравится.

В воздухе он слишком высоко,

чтобы им любоваться.

Можно взглянуть?

Мне достаточно унижений

у вас на глазах.

Я его починю. Только дайте время.

Вот.

Выглядит не очень.

Это и есть ваш секрет?

Вы эксперт по воздушным змеям?

Я в них понимаю.

Знаете, сколько запустил?

У меня семеро братьев и сестер.

Он взлетит.

Ого!

Ха.

Простите, что сомневалась в вас.

Я и забыл, как я это люблю.

Я не запускала змея с детства.

Хорошо, когда напоминают

о таких счастливых моментах.

Держите.

О нет, я просто посмотрю.

Я настаиваю.

Я для вас его починил.

Если только…

Что?

Вы не боитесь веселья.

Давайте. Побегайте.

Иначе придется бегать мне. А я ранен.

Давайте. Ну же!

Вы были правы.

Это чудесно. Спасибо, м-р Бриджертон.

Бенедикт! Смелее.

- Давайте.

- Нет.

- Да!

- Нет!

Нет!

Ты видишь то, что вижу я?

Туда.

Полагаю, к веревке

привязан воздушный змей.

Да я не про змея.

Что происходит между ним и ней?

Горничной?

Он точно не обращается с ней

как с горничной.

Что ж,

может, она ему нравится.

Она не может ему нравиться.

Знаешь, что бывает с горничной,

если пойдут слухи,

что ее обесчестил джентльмен?

Господи, женщина,

с чего ты взяла, что он ее обесчестил?

Если кто-то хотя бы заикнется об этом,

ее репутация будет погублена навсегда.

Какая леди захочет

нанять в свой дом подобную горничную?

На стол накрывают слуги.

Но вы, как хозяйка,

обязаны всё проверить.

Для успеха обеда

элегантная сервировка важна не меньше,

чем состав приглашенных.

Ведь нельзя дружить с тем,

у кого безвкусно подобраны ложки.

Совершенно верно, мисс Бриджертон.

Знаете, что еще важнее чем то,

что стоит на столе?

План рассадки?

План рассадки.

Это лучший способ продемонстрировать

вашу изысканность и вкус.

Обязательно нужно заранее знать

положение каждого гостя.

Хозяин во главе стола.

По бокам две самые

высокопоставленные дамы.

На другом конце стола хозяйка.

По обе руки от нее мужья этих дам.

Верно. А все остальные?

Супружеские пары друг с другом.

Как и холостяки и дебютантки на выданье

для поддержания беседы.

Старые девы и пожилые гости

где-то посередине.

Мне сидеть

рядом с двоюродным дедом Илаем?

Передай мне карточки.

Что ж, у старых дев

хотя бы стильная серебряная кисть.

Мисс Бриджертон, она серая.

Спасибо.

Мы почти не пользуемся

западной гостиной.

Ты можешь взять

часть картин для оформления холла.

Миссис Уилсон поможет.

Мама, что такое кульминация?

Кульминация.

В смысле… Ты говоришь о…

О спальне.

Что ж…

Я постараюсь объяснить

как можно лучше.

В этом вопросе

я оказала Дафне плохую услугу.

Мне просто нужна информация.

У меня самой всё это давно в прошлом.

Но…

Кульминация?

Это приятно.

Более, чем приятно. Это…

Это удовольствие…

…от близости,

которое почти невозможно описать.

Это как общий язык.

Если вы говорите на одном языке,

то можете испытать…

…волшебное, особое чувство

внутри.

Кто здесь?

Я не отличаюсь терпением,

но меня снедает любопытство.

Так что могу ждать тут вечно.

Покажитесь уже.

Что вы тут делаете?

Прогуливаюсь.

Как удобно, что вы прогуливаетесь

именно там, где я решил поплавать.

Вы могли бы…

Наконец-то вы надели новое платье.

Оно вам идет.

Спасибо.

Сэр.

Я не обижусь, если вы за мной следили.

Я не…

Я не следила за вами.

Я решила прогуляться.

Мистер Крабтри сказал про озеро,

подробно объяснил, куда идти.

Я внимательно слушала

и нашла его.

Подробности не всегда убедительны.

Вам не следовало плавать. Вода ледяная.

Очень даже теплая.

Вам не следовало купаться с раной.

В таком случае

вам не следовало за мной шпионить.

- Я вовсе не шпионила.

- Шпионили.

- Нет.

- Очевидно, что да.

- Вы меня не заметили?

- Это выше моих сил.

Простите.

- Мне не следовало…

- Это вы меня простите. Мне не…

Прошу.

После вас.

Спасибо.

Я продолжу прогулку.

Мы с вами

потом встретимся.

Несомненно.

Добрый день, миссис Крабтри.

Добрый день, Софи.

Миссис Крабтри.

Чудесный денек, не так ли?

Несомненно.

Что ты делаешь?

Слава богу,

вы хорошо восстанавливаетесь.

Несмотря на то, что вы ослушались

моих указаний и полезли в озеро.

Да, миссис Крабтри?

Я старалась молчать.

Не стоит. Вы для меня как мать.

В том смысле, что вы не можете

не поделиться своим мнением.

Вы привели в дом горничную,

но обращаетесь с ней как с ровней.

Софи досталось. Она заслужила,

чтобы в ней видели гостью.

Это всё, что вы в ней видите?

Она просто друг, миссис Крабтри.

Может, для вас это и так.

Но ее положение

не дает ей выбора, не так ли?

Что бы между вами ни было,

она обязана подчиниться,

ведь вы того желаете.

Разумеется.

Вы хороший юноша, мистер Бриджертон.

И однажды вы встретите

достойную юную леди.

Я уже ее встретил.

В Лондоне.

Как ее зовут?

Ну…

Мы познакомились на маскараде,

который давала моя мать.

Но она ушла до того,

как я узнал ее имя.

Ну ясно.

Я ее искал.

Но с тех пор, как меня

заперли в собственном доме…

Если эта леди важна для вас,

не допускайте, чтобы ее постигла

судьба картин в вашем кабинете.

Сегодня вас обуревает страсть,

а завтра вы уже охладели.

Сделайте это ради себя самого.

Вам нужно себя чему-то

посвятить.

- Красивый цвет, мэм.

- Спасибо, Варли.

Я освободила место в шкафу,

отдав старые платья вам.

Пришлось обновить гардероб.

Мэм,

а как же финансовое положение?

Я же дала понять, что в семье

обсуждать деньги не подобает.

Но мы не семья. Я…

Я работаю за деньги.

Я помогаю миссис Бриджертон

с фельетоном.

Храню ваши многочисленные секреты.

Была рядом в трудные времена.

А в награду лишь лицезрею то,

как вы щеголяете в новых платьях.

А сама не могу купить себе что-то

практичное для редкого выходного.

Вы мне очень дороги.

Ваши дочери тоже.

Но несмотря на всё, что я делаю,

я не являюсь членом семьи, мэм.

Если вы считаете,

что будете счастливее в другом доме,

я не стану упрашивать вас остаться.

Хотите уйти? Идите.

Эти из Швейцарии.

А это французские.

Я не знаю, откуда эти.

А вон те доставили для меня

из Германии.

Они потрясающие.

Ваше Величество, вы заменили леди Бэрд?

Фрейлину, отправленную в отставку?

Я делилась с вами конфетами.

И они потрясающие.

У вас прекрасный вкус.

Я просто подумала, что, возможно,

пора найти вам новую фрейлину.

Вы заслуживаете полный двор.

Да. Я поговорю об этом

с королевским секретарем.

Да, Ваше Величество, если вы не против,

я буду благодарна,

если вы окажете мне честь,

доверив мне выбор новой фрейлины.

Думаю, я имею представление о том,

что вам требуется.

Вот как?

Агата.

Мне никто из них не нужен.

Они все скучны.

Так позвольте найти ту,

про кого так не скажешь.

Если вам так угодно, попробуйте.

Но ничего не выйдет.

Думаю, я разбираюсь во фрейлинах

ничуть не хуже, чем вы в конфетах.

Я приведу вам ту,

чьим обществом вы будете наслаждаться.

Божественно.

Софи.

Мистер Бриджертон.

- Приятно видеть вас у мольберта.

- Да.

Я наконец-то снова

ощущаю себя самим собой.

Вас обрадует то, что миссис Крабтри

признала меня полностью здоровым.

Я рада это слышать.

Ведь я как раз хочу вернуться в Лондон.

Я проснулся с этой же мыслью.

Что ж, тогда решено.

С нетерпением жду,

какое место вы сможете мне выхлопотать.

А то сижу без дела.

Да, я помогу вам, а потом вернусь

к своим делам.

Разумеется.

Софи, я…

Да?

Надеюсь, вы не…

Простите меня.

Это было непозволительно.

Я сожалею об этом.

Не стоит.

Нам больше никогда не стоит

это упоминать.

Спасибо.

Франческа, не подумай,

что мне не нравится твоя компания.

Просто мы уже какое-то время молчим.

Прости. Просто я…

Спасибо.

Тогда в чайной,

когда мы говорили о кульминации…

Да.

Я не знаю, что такое кульминация,

что это значит,

где ее искать и как ее достичь…

Что это за кульминация?

- Ты обсуждала это с Джоном?

- С мужем?

Не могу же я признать,

что всё это время не знала.

Франческа, это обычное дело.

- Как уроки фортепиано.

- Умоляю.

Не надо сравнений, аналогий,

банальностей. Мне нужны ответы.

Хорошо.

Что ж, это

чувство,

возникающее между ног

и разливающееся по всему телу.

Сердце начинает биться чаще.

Тебе не хватает воздуха,

ты кричишь в ночи.

Это словно высшее наслаждение.

Для этого не всегда достаточно

просто заняться любовью.

Спонтанность может

усилить возбуждение и предвкушение.

Как птица, жаждущая теплое печенье.

Прости. Больше никаких аналогий.

Франческа.

Какой сюрприз.

Элоиза.

- Да, мы тут обсуждаем…

- Брак.

Скучные семейные дела.

Сейчас угадаю.

Вы устали от обременительной задачи

выбора правильных ложек?

Вообще-то, печенья.

Да, как не дать ему остыть.

Сэр.

Леди Бриджертон.

Простите мое вторжение.

Ну что вы. Я рад вас видеть.

Я…

…хотела сказать вам…

Думаю, мне стоит поделиться с вами…

- Вайолет…

- Выслушайте меня.

Иначе я умру от неловкости.

Хотя это неизбежно.

Я уже очень давно

не была ни с кем наедине.

С мужчиной.

Я никогда… Эдмунд был моим мужем.

После него у меня никого не было.

После его смерти

я поставила на этом крест.

- Если вы не хотите…

- Хочу. Очень хочу.

Очень.

Очень. Просто…

У меня дети.

Мои дети. И они замечательные.

Но они словно псы, преследующие лису.

А я не могу быть их лисой.

Нам нужно быть осторожными.

Я не должна причинить им вред.

Если спросят, что я им отвечу?

Я с вами-то едва могу говорить, а вы…

Я не могу быть лисой.

- Позвольте…

- Нет, это не всё. Я…

Я сейчас в зрелом возрасте.

Мое тело… Я родила восемь детей.

Я уже не та, что раньше.

Всё во мне иначе.

Как всё это будет?

С Эдмундом всё было прекрасно.

Не знаю, было ли так потому,

что это был мой Эдмунд, или…

С другим будет так же?

Нет, как это возможно? Или возможно.

Я хочу этого.

Чтобы меня видели, ко мне прикасались.

Вы.

Я…

Я нервничаю.

Я пойму, если после всего этого…

Я не обижусь, если услышав это,

вы не захотите меня.

Я хочу вас.

Даже больше, если это вообще возможно.

Вы открылись мне.

Я благодарен за это.

Нам не нужно спешить.

Мне достаточно

просто быть рядом с вами.

Бури и бабочки.

Автор этих строк верит,

что даже такая малость способна

изменить этот мир.

МОЙ КОТТЕДЖ

Но иногда, как бы сильно

бабочка не махала крылышками…

Желаете ехать в Лондон

конкретным маршрутом?

…если ветер дует в другую сторону…

Нет.

Не мне решать.

…всё снова возвращается на круги своя.

Перевод субтитров: Ксения Гребеникова